56

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ МЕДІА-РЕСУРСІВ У СУЧАСНИХ КОНФЛІКТАХ……………………………………..

1.1 Інформаційний простір та особливості інформаційно-психологічної війни……………………………………………………………………………….

1.2 Інструменти та прийоми інформаційно-психологічної війни…………

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ……………………………………………………………………….

2.1. Інформаційна безпека України і її захист під час інформаційної атаки…………………………………………………………………………….

2.2 Методи інформаційного контрнаступу в умовах військового конфлікту з РФ……………………………………………………………

РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНА КАМПАНІЯ НА ТЕЛЕКАНАЛАХ РФ…………………………………………………………………………..

3.1. Основні засоби ведення інформаційної війни проти України………

3.2 Приклади основних форм дезінформування та маніпулювання використанні російськими телеканалами…………………………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

Список використаних джерел та літератури…………………………....

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасні війни ведуться в інформаційному просторі за допомогою специфічних інформаційних видів озброєння. Інформація може бути як у вигляді засобу захисту, так і нападу, і все буде залежати лише від того, чий ресурс та пропаганда будуть потужнішими. Той факт, що інформаційна війна безпосередньо не пов’язана із кровопролиттям та руйнуваннями, досить часто призводить до певного ігнорування та безпечності у ставленні до неї. Аналіз воєнно-політичної ситуації, що складалась упродовж останніх років навколо України та її території, дає підстави вважати, що Україна від самого початку проголошення незалежності стала об’єктом потужних пропагандистських операцій та довготривалого психологічного впливу з боку Російської Федерації.

Так як «гібридна» війна Росії проти України є якісно новим підходом ведення воєнних кампаній, ключовим моментом яких є психологічна та інформаційна обробка місцевого населення дає змогу на сучасному етапі проводити активну приховану інтервенцію на Сході України.

Загрози що існують в нашому суспільстві через інформаційні атаки з боку Російської Федерації, неоднорідність поглядів вчених щодо відношення до інформаційних атак, несформована чітка термінологія в даній сфері формують наукову актуальність обраної теми.

Ступінь наукової розробки проблеми. М.Маклюєн першим проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини все більше набирають форми обміну знаннями, а не товарами. А засоби масової комунікації самі є новими «природними ресурсами», що примножують багатства суспільства¹. Про те, що ефективність наукових досліджень та уречевлення їх результатів у всіх сферах життєдіяльності суспільства і країни безпосередньо залежить від стану національного інформаційного потенціалу, писав ще В.Вернадський¹.

Інформаційним війнам присвячено дослідження Мартіна Лібікі. Однією із форм інформаційної війни він називає психологічну. Завдання інформаційної війни, на погляд ученого, – це знищення не фізичної сили, а соціуму². На думку Георгія Почепцова, інформаційна цивілізація не сприймає дій у фізичному просторі, перемогу вона вбачає в інформаційному і віртуальному просторах³.

Проблематикою інформаційно-психологічних впливів та їх практичного використання також займались провідні вітчизняні вчені та науковці: В. Говоруха, В. Домарєв, О. Литвиненко, В. Остроухов, В. Петрик, Г. Перепелиця, О. Старіш, В. Толубко та інші.

У Росії відповідному напрямку досліджень присвячені роботи В. Лисичкіна, І. Панаріна, В. Прилуцького, С. Расторгуєва, Л. Шелепіна та інших, а в далекому зарубіжжі – П. Дракера, Д. Рісмана, Т. Рона, Д. Тапскотта, Е. Тоффлера, Х. Шрадера та інших авторів.

Вагомий внесок у дослідженні українського інформаційного простору вклали І. Вінічук⁴, А. Манойло⁵. Окреслюють архітектоніку проблеми С.Грицай¹, В. Ільганаєва² та проблеми сучасного українського простору В.Гастинщиков³, В. Карпенко, О. Романенко та інші.

У спробі формулювання понять у сфері інформаційного протиборства найбільших успіхів у цій справі досягли, на думку автора, фахівці Національного університету оборони України ім. І. Черняховського (НУОУ), зокрема А. О. Рось, Т. М. Дзюба, О. П. Дузь, Крятченко та інші, які під керівництвом В. М. Телелима узагальнили понятійний апарат у «Словнику основних термінів у галузі інформаційної безпеки держави у воєнній сфері»⁴, запропонувавши при цьому цілу низку власних визначень, котрі базуються на основі розробленої та апробованої в НУОУ теорії інформаційної боротьби.

Об'єктом роботи виступає інформаційний простір України та РФ, як поле ведення інформаційно-психологічної війни.

Предметом дослідження є засоби ведення інформаційної війни що були використані Україною і РФ.

Мета – дослідження та аналіз особливостей ведення інформаційних кампаній українськими і російськими телеканалами.

Для досягнення мети окреслено ряд завдань:

• Дослідити сутність поняття «інформаційний простір» ;

• Розглянути особливості інформаційно-психологічної війни;

• Дослідити основні інструменти та прийоми що застосовуються під час інформаційно-психологічного тиску ;

• Проаналізувати сучасний стан інформаційної безпеки України та необхідність її захисту під час інформаційної атаки;

• Розглянути методи українського контрнаступу в умовах військового конфлікту з РФ;

• Дослідити основні приклади дезінформування та маніпулювання, що були використані російськими телеканалами;

• Окреслити основні засоби ведення інформаційної війни проти України.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали загальнонаукові методи: діалектичний, порівняльний, а також метод аналізу і синтезу. У процесі роботи також були використані методи спостереження, вивчення документів, відеоматеріалів та інтерв'ю.

Практичне значення отриманих результатів. Дипломна робота та її результати можуть бути використані у дослідженні інформаційного простору України, перспектив його подальшого детальнішого вивчення вивчення й пошуку засобів його охорони. Останні два розділи дипломної роботи дають обширне розуміння інформаційних процесів й заходів що відбуваються на теренах українського та російського медіапростору, за допомогою саме телебачення.

Структура дипломної роботи. Поставлена мета та завдання роботи обумовили її структуру: вступ, три розділи, розбиті на підрозділи, висновки та список використаних джерел та додатки. Обсяг роботи – 00 сторінки, обсяг використаних джерел - 00 найменувань.

Розділ. 1. Функціональна роль медіа-ресурсів у сучасних конфліктах

1.1 Інформаційний простір та особливості інформаційно-психологічної війни

Американський вчений Клод Шеннон, що заклав основу теорії інформації, розглядає її як зняття невизначеності наших знань про щось.

«Інформація - це відомості про об'єкти і явища навколишнього середовища, їх параметри, властивості і стан, які зменшують ступінь, невизначеності, неповноти знань». Дане визначення дає дослідник Н.В. Макарова.

Таким чином, поняття «інформація» можна визначити як відомості про об'єкти або явища навколишнього середовища і може існувати у вигляді:

• текстів, малюнків, креслень, фотографій;

• світлових або звукових сигналів;

• радіохвиль і т.д.

Нині формується нове уявлення про головний фактор могутності держави, згідно з яким основним чинником у ХХI столітті є інформація, здатність держави мати у своєму розпорядженні найсучасніші інформаційні технології і засоби, що дозволяють ефективно обробляти, зберігати, передавати й поширювати інформацію. Володіння державою такою здатністю – шлях до подальшого нарощування на нових засадах своєї економічної та військової міцності¹.

Національний інформаційний простір – надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян.

Інформаційний простір буквально народжується разом із спілкуванням та комунікацією, не дивно, що поняття інформаційного простору, передусім, соціально-політичне, яке вбирає в себе як територіальний, так і космічний фактори, а також – людський, оскільки суспільна інформація призначається для людини, людина – її споживач, і без людини вона втрачає свій сенс.

Коли йдеться про інформаційний простір держави, то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національну територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають уявлення. З розвитком та поширенням засобів акумулювання, збереження та передачі інформаційних ресурсів інформаційний простір набуває нових рис та важливішого значення у формуванні громадської думки, вихованні, нарешті, лояльності чи непідтримки діючого режиму. Звідси й випливає його величезне значення, особливо у суспільствах перехідного періоду та невизначених горизонтів суспільного розвитку, до яких належить й Україна. Як вважає З. Бжезинський, інформаційно-структурна складова є нині однією з трьох запорук могутності сучасної держави¹.

Отож, інформаційний простір - це динамічний ресурс, важливою характеристикою якого є обмеженість від іншого інформаційного простору. Основними характеристиками інформаційного простору є динаміка, кордон, доступ.

У наш час сучасне суспільство, на відміну від суспільства минулого, знищує різного роду кордони. З цього випливає, що і доступ до інформації стає простіше².

Інформаційний простір є ресурсом, що породжується національним інформаційним виробником, але в нього різними шляхами вводиться так само ресурс, вироблений іншою стороною. Інформаційний простір володіє структурністью. Структурність інформаційного простору може бути як внутрішньою (інтерпретація подій), так і зовнішньою (повторюваність повідомлень).

Хоча дефініцій поняття «інформаційний простір» є чимало, найоптимальнішим автору видається наступне — «це сукупність суб’єктів інформаційної взаємодії чи впливу; власне інформації, призначеної для використання суб’єктами інформаційної сфери; інформаційної інфраструктури, що забезпечує можливість обміну між суб’єктами; суспільних відносин, котрі формуються як наслідок утворення, передачі, розповсюдження і зберігання інформації, обміну інформацією всередині суспільства»¹.

Інформаційний простір будь-якої країни покликаний виконувати цілком певні функції, які можна поділяти на стратегічні і тактичні.

Завданням стратегічні функції є створення нової соціальної ідентичності й захист інформаційного простору від вторгнення чужої інформації (будується на відштовхуванні від чужого інформаційного простору, що часто протікає природним шляхом через розбіжності моделей світу різних країн).

Тактичні завдання сприяють вирішенню тих чи інших конкретних завдань соціального управління, організації підтримки владних ініціатив, інформування населення про короткострокові події. Інформаційний простір сучасних держав формується паралельно з розвитком журналістики. Це відбувається за рахунок різкого збільшення числа повідомлень породжуваних за допомогою ЗМІ². Ці повідомлення повинні підноситься в доступній для сприйняття формі.

За способом передачі і сприйняття, Циганов В.В. виділяє наступні види інформації:

• візуальну, передану видимими образами і символами;

• аудиальную, передану звуками;

• тактильну, передану відчуттями;

• інформацію, передану запахами і смаками;

• машинну, що видається і сприйману засобами обчислювальної техніки¹.

Як відомо, про протиборство ідеологій і психологічні конфлікти писали завжди, починаючи з античності. Війна ідей завжди супроводжувала військові конфлікти, а їх в історії було багато. Під інформаційною війною теоретик С. Падовер розуміє дещо інший тип впливу, ніж той, який багато десятиліть іменувався психологічною війною, яка визначається як «використання всіх можливих видів комунікації з метою знищення бажання ворога битися»².

Інформаційне протиборство велося практично у всіх війнах. З найдавніших часів за володіння інформацією велася боротьба, тому що «Той хто володіє інформацією, той володіє світом».

На думку, доктора політичних наук Панаріна І.М. сьогодні можна стверджувати: чим більшими можливостями в інформаційній сфері володіє держава, тим імовірніше (за інших рівних умов) воно може добитися геополітичних стратегічних переваг.

Вчений Пірумов В.С. визначив інформаційну війну як «нову форму боротьби двох і більше сторін, яка полягає в цілеспрямованому використанні спеціальних засобів і методів впливу на інформаційні ресурси противника, а також захисту власного інформаційного ресурсу для досягнення призначених цілей»¹.

«Інформаційна війна - це поширення з інформаційних каналах противника в світовому інформаційному просторі дезінформації, тенденційної інформації або спеціально підготовленої та обробленої інформації для впливу на оцінки, наміри і орієнтацію населення та осіб, які приймають рішення, з метою формування громадської думки, вигідного для діючої сторони» - таке визначення дав Галактіон А.В.²

Прокофьєв Д.М. в книзі «Інформаційна війна і інформаційна злочинність» наводить таке визначення: інформаційна війна – це дії, розпочаті для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації та інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації та інформаційних системах. Основні методи інформаційної війни – блокування або спотворення інформаційних потоків та процесів прийняття рішень супротивника³.

«У веденні стратегічних інформаційних війн застосовується специфічна зброя. Ця зброя не завдає фізичної шкоди, але може призвести до справжньої війни. За визначенням першого заступника директора Федерального агентства урядового зв'язку та інформації Росії В.Маркоменка, інформаційна війна – це комплекс заходів і операцій, що провадяться в конфліктних ситуаціях, в яких інформація є водночас зброєю, ресурсом і метою»¹.

Інформаційна війна - комплекс заходів інформаційного впливу та інформаційного захисту, що проводяться за єдиним задумом в цілях захоплення і утримання інформаційної переваги над противником при підготовці і в ході військових дій².

Георгій Почепцов підкреслює ряд принципових особливостей інформаційного впливу:

• інформаційно психологічні війни ведуться, як правило, на чужій території.

• інформаційно - психологічна війна ведеться так, що не залишає слідів.

• інформаційно - психологічна війна дуже вигідна і економна для її творців³.

Одним з перших терміном «інформаційна війна» в звіті, скористався Т. Рона, підготовленим ним в 1976 році для компанії Boeing, і названий «Системи зброї і інформаційна війна». Т. Рона вказав, що інформаційна інфраструктура стає ключовим компонентом американської економіки. У той самий час, вона стає і вразливою метою, як у воєнний, так і в мирний час. Цей звіт і можна вважати першим вживанням терміна «інформаційна війна».

Публікація звіту Т. Рона послужила початком активної кампанії в засобах масової інформації. Сама постановка проблеми вельми зацікавила американських військових, яким властиво займатися «секретними матеріалами». Військово-повітряні сили США почали активно обговорювати цей предмет вже з 1980 року. На той час було досягнуто єдине розуміння того, що інформація може бути як метою, так і зброєю.

У зв'язку з появою нових завдань після закінчення «холодної війни» термін «інформаційна війна» був введений в документи Міністерства оборони США. Він став активно згадуватися в пресі після проведення операції «Буря в пустелі» в 1991 році, де нові інформаційні технології вперше були використані як засіб ведення бойових дій. Офіційно ж цей термін вперше введений в директиві міністра оборони США DODD 3600 від 21 грудня 1992 року.

Через кілька років, в лютому 1996 року, Міністерство оборони США ввело в дію «Доктрину боротьби з системами контролю і управління». Ця публікація викладала принципи боротьби з системами контролю і управління як застосування інформаційної війни у військових діях. Публікація визначає боротьбу з системами контролю і управління як: «об'єднане використання прийомів і методів безпеки, військового обману, психологічних операцій, радіоелектронної боротьби і фізичного руйнування об'єктів системи управління, підтриманих розвідкою, для недопущення збору інформації, надання впливу або знищення здібностей противника з контролю і управлінню над полем бою, при одночасному захисті своїх сил і сил союзників, а також перешкоджання противнику робити теж саме».

У вищевказаному документі були визначені наступні моменти:

- Організаційна структура,

- Порядок планування,

- Навчання та управління ходом інформаційних операцій.

Найбільш важливим є те, що ця публікація визначила поняття і доктрину війни з системами контролю і управління. Це було вперше, коли Міністерство оборони США визначило можливості і доктрину інформаційної війни. Наприкінці 1996 р Роберт Банкер - експерт Пентагону, на одному з симпозіумів представив доповідь, присвячену новій військовій доктрині збройних сил США XXI століття (концепції «Force XXI»). В її основу було покладено поділ всього театру військових дій на дві складових:

- Традиційний простір,

- Кіберпростір.

Причому кіберпростір має більш важливе значення. Роберт Банкер запропонував доктрину «кіберманевра», яка має бути доповненням традиційних військових концепцій, які мають на меті нейтралізацію або придушення збройних сил противника.

В число сфер ведення бойових дій, крім землі, моря, повітря і космосу тепер включається і інфосфери. Як підкреслюють військові експерти, основними об'єктами поразки в нових війнах будуть інформаційна інфраструктура і психіка противника (з'явився навіть термін «human network»)¹.

Таким чином, інформаційна операція - це дії, що вживаються з метою затруднити збір, обробку передачу та зберігання інформації інформаційними системами противника при захисті власної інформації та інформаційних систем².

А, інформаційна війна - комплексний вплив (сукупність інформаційних операцій) на систему державного і військового управління протилежної сторони, на її військово-політичне керівництво, яке вже в мирний час призводило б до прийняття сприятливих для сторони-ініціатора інформаційного впливу рішень, а в ході конфлікту повністю паралізувало б функціонування інфраструктури управління противника³.

Мета інформаційної війни – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та зміцнити власні. Вона передбачає вжиття заходів пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній сферах. Очевидно, що інформаційна війна – складова частина ідеологічної боротьби. Такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує легковажне ставлення до них. Тим часом руйнування, яких завдають інформаційні війни в суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком сумірні зі збройними війнами, а часом і перевищують їх наслідки.

Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ ст., коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація – справді масовою. Уже в 20-х рр. ХХ ст. США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» – країни Латинської Америки, Великобританія – на свої колонії, Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру, – на німців Померанії і Верхньої Сілезії в Польщі, судетів – у Чехії. Тоді ж, у 30-х рр., інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище, як-от: німецько-австрійська радіовійна 1933–34 рр. з приводу приєднання Австрії до Третього рейху. Саме тодіз'явилося і набуло поширен-ня поняття «інформаційний агресор»¹.

Інформаційна війна складається з дій, що вживаються з метою досягнення інформаційної переваги в забезпеченні національної військової стратегії шляхом впливу на інформацію та інформаційні системи супротивника з одночасним зміцненням і захистом власної інформації та інформаційних систем та інфраструктури.

Система міркувань супротивника, відштовхуючись від нових елементів, повинна прийти до нових рішень. Усякий опір противника говорить про те, що отримана ним інформація виявилася недостатньо ефективна. Тоді, щоб продовжувати боротьбу потрібно знову видавати інформацію - більш значущу, ніж видана раніше. Це виражається у застосуванні нової, більш вагомої аргументації. Наступаючий видає все нову і нову інформацію¹.

Реально за цією моделлю розвивається будь-яка інформаційна кампанія. При цьому цікаво, що основні факти особливо не змінюються, нарощування нової інформації йде на периферії основного звинувачення, включаючи нові додаткові підтвердження при збереженні старої лінії.

Отже, можно виділити такі основні відмінності інформаційної війни від звичайної:

1.Звичайна війна передбачувана і допускає застосування оборонних заходів. У разі інформаційної війни можливі певні операції по захисту, «вакцинація» мислення проти введення альтернативної точки зору. Отримавши та обговоривши її заздалегідь, людина по іншому поводиться в разі реального отримання контраргументації. Однак у більшості випадків відсутня можливість передбачити напрямки і способи можливої атаки в інформаційній війні.

2. У ході звичайної війни територія захоплюється повністю, у ході інформаційної, можливе поетапне захоплення, коли аудиторія завойовується частинами. Ймовірна окрема робота з окремими соціальними групами, молоддю і т.д. На відміну від бомби, яка руйнує всіх, інформаційна війна діє вибірково, охоплюючи по-різному окремі верстви населення. Звичайна зброя діє на будь-яку частину населення однаково.

3. При інформаційній війні існує можливість багаторазового захоплення одних і тих самих людей, що виражається в захопленні різних тематичних зон свідомості.

4. Людина не в змозі реагувати на невидиму дію, подібну радіації. Більше того, цей вплив, по суті, може перетворюватись в доброзичливу форму, на яку людина не готова відповідати агресивно. Головна небезпека інформаційної війни - відсутність видимих руйнувань, характерних для звичайної війни. Населення навіть не відчуває, що воно піддається впливу. В результаті, суспільство не приводить в дію наявні в його розпорядженні захисні механізми. Інформаційна війна виглядає як «мирна», оскільки може йти на фоні загального миру і благополуччя.

5. На відміну від воєн минулого, простір або відстань не грає в нових війнах тієї ролі, що раніше. Від особистого контакту у війні агарного періоду і різкого збільшення дистанції у війні індустріального періоду ми перейшли до інформаційної війни, перед якою немає обмеження у вигляді відстані.

8. В інформаційній війні змінюється роль впливу: від чисто фізичної - руйнування об'єкта - до комунікативної, що зберігає об'єкт. Завданням тепер стає зміна комунікативної середовища об'єкта. Війни, спрямовані на завоювання простору змінилися війнами, спрямованими на завоювання знань. «Інформаційні технології дозволяють забезпечити дозвіл геополітичних криз, не роблячи жодного пострілу»¹.

У серпні 1995 року Національним Інститутом Оборони США була опублікована класична робота в даній області Мартіна Лібікі. У ній автор визначив 7 форм інформаційної війни:

1. Командно-управлінська (націлена на канали зв'язку між командуванням і виконавцями і має на меті позбавлення управління).

2. Розвідувальна війна (збір важливою у військовому відношенні інформації (як напад) і захист власної).

3. Електронна війна (спрямована проти засобів електронних комунікацій - радіозв'язку, радіолокаційних станцій, комп'ютерних мереж).

4. Психологічна війна (пропаганда, "промивання мізків", інформаційна обробка населення. Лібікі розділив її на 4 складові - підрив громадянського духу, деморалізація Збройних Сил, дезорієнтація командування і війна культур).

5. Хакерська війна - диверсійні дії проти цивільних об'єктів супротивника і захист від них (дії проти військових розцінюються як електронна війна). Дії хакерів можуть призвести до тотального паралічу мереж, перебоїв зв'язку, введення випадкових помилок у пересилання даних, зберігання інформації та послуг (несанкціонованим підключенням до мереж), таємному моніторингу мереж, несанкціонованого доступу до закритих даними з метою шантажу. Зброя хакерів, на думку Лібікі, - це комп'ютерні віруси. Лібікі вважає хакерів серйозною загрозою для США, оскільки Америка - найбільш "мережева" країна.

6. Економічна інформаційна війна. Лібікі бачить дві її форми - інформаційна блокада (спрямована проти США) та інформаційний імперіалізм (метод самих США). Під блокадою мається на увазі перш за все перекриття каналів комерції (за аналогією із забороною на "фізичну" торгівлю). Злом банківських мереж у цю категорію не входить (це категорія хакерської війни). Інформаційний імперіалізм - частина загальної політики економічного імперіалізму.

7. Кібервійна відрізняється від "звичайного" хакерства. Це захоплення комп'ютерних даних, що дозволяють вистежити мету (або шантажувати її).

Лібікі виділив у особливий напрямок семантичні атаки. Відмінність семантичної атаки від хакерства він бачить у тому, що хакер, грубо кажучи, змушує систему працювати неправильно. При семантичної атаці комп'ютерна система працює абсолютно правильно, але рішення, які вона видає, невірні. Семантична атака спрямована на "органи почуттів" комп'ютерної системи, яка контролює будь-який процес за допомогою датчиків. Обдурити ці датчики або інші засоби введення, значить, вивести систему з ладу, не порушивши в ній нічого.

Виходячи з театру дій, інформаційна війна може вестися у різних сферах. Електронне поле бою представлено постійно зростаючим арсеналом електронних озброєнь, переважно секретних. Вони призначені для бойових дій в області командування та управління військами, або "штабної війни".

Конфіденційність стає все більш уразливою у міру появи можливості доступу до постійно зростаючим обсягам інформації в зростаючому числі абонентських пунктів. Поважні особи, таким чином, можуть стати об'єктом шантажу або злісної наклепу, і ніхто не гарантований від підробленого використання особистих ідентифікаційних номерів¹.

Інформаційна війна, на відміну від збройної ведеться як в мирний, так і у воєнний час й розвивається на сьогоднішній день як самостійна сфера діяльності. Інформація та інформаційні технології поступово стають основним засобом завоювання світу.

Отже, інформаційно-психологічну війну можна визначити як спосіб захисту власних інтересів через збереження своїх ресурсів чи здобуття додаткових шляхом насильницького спотворення інформаційного простору з метою перерозподілу ролей, місця і функцій його суб’єктів для досягнення переваги у політичній, соціальній, економічній, культурній, релігійній та інших сферах².

Інформаційно-психологічна війна здійснюється у вигляді спеціальних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Інформаційно-психологічні операції – це сукупність (узгоджених за метою, завданням, часом та об’єктами) форм, методів і засобів інформаційно-психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень. Їх завданням є видозміна чи зрив інформаційного забезпечення супротивника, де особливе місце посідають розвідувальні операції, збирання, опрацювання і подача інформації особам, причетним до прийняття рішень щодо оперативних, тактичних чи стратегічних завдань, а також заходи щодо захисту власних інформаційних, інформаційно-технічних та інформаційно-психологічних ресурсів. Загалом інформаційно-психологічні операції можуть спрямовуватися на створення умов, які б ускладнювали прийняття рішень супротивником чи гальмували б цей процес, робили неможливим прийняття правильного рішення або ж змушували приймати рішення, вигідні атакуючій стороні.

Інформаційно-психологічні операції можуть спрямовуватися проти населення загалом або проти окремих соціальних груп; проти політичної, фінансово-економічної, наукової, культурної еліти; проти певних політичних чи військових лідерів, релігійних діячів; проти осіб, відповідальних за прийняття тих чи інших суспільнозначимих рішень. Відтак, особлива увага надається складанню соціально-психологічних портретів цільових аудиторій впливу та психологічних профілів окремих фізичних осіб – об’єктів потенційного нападу.

Для цього активно використовуються дані соціологічних опитувань, статистичні дані, вивчається менталітет, панівні стереотипи, традиції і забобони. Про осіб, відповідальних за прийняття рішень, збираються та аналізуються біографічні дані; дистанційно, за допомогою психовізуальних методів діагностики, складаються психологічні портрети; вивчаються схильності таких осіб, їх уподобання і звички; визначаються модель поведінки і спосіб прийняття рішень; вивчаються оточення й особливості міжособистісних стосунків. У підсумку складається досьє.

Інформаційно-психологічні операції, як елемент інформаційно-психологічної війни, можуть бути складовою військових операцій і традиційної війни в цілому, передувати їм і супроводжувати їх. Водночас спеціальні військові операції можуть бути складовою інформаційно-психологічної війни.

Під інформаційно-психологічною зброєю слід розуміти сукупність спеціальних засобів і технологій, що використовуються для насильницького спотворення інформаційно-психологічного простору супротивника для ураження індивідуальної і масової свідомості. Тобто, байдуже, що то є – технічні чи технологічні аспекти, головною мішенню інформаційно-психологічної війни стає людський розум.

Інформаційно-психологічна зброя може спрямовуватися на придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезадаптацію об’єкта впливу; вона може порушувати психічне здоров’я, спонукати до спонтанних, немотивованих, агресивних (чи антисоціальних) дій, спричиняти тимчасові чи незворотні зміни в свідомості особистості, а то й самознищення її¹.