2.3 Ефективність використання різноманітних методів та засобів для оволодіння елементами грамоти у старшій групі

Після проведеного формуючого експерименту я провела повторне дослідження по виявленню сформованості граматичних компонентів мови у дітей дошкільного віку. Контрольний експеримент відбувався у декілька етапів:

1. Підготовчий етап проведення експерименту;

2. Дослідницький етап, тобто проведення самого експерименту;

3. Обробка даних дослідження;

4. Інтерпретація даних дослідження та формулювання висновків.

Мета експерименту: виявити рівень розвитку лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку після провадження формуючої програми, яка була направлена на вміння здійснювати звуковий аналіз слів.

Об’єкт: особливості грамоти у дітей дошкільного віку.

Предмет: особливості розвитку граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання:

1. Виявити розвиток словникового запасу;

2. Виявити особливості сформованості граматичної сторони мовлення;

3. Визначення рівня сформованості лексичної сторони мовлення;

4. Визначити сформованість звукової сторони.

Обстеження проходило у такий спосіб: основними методами дослідження було пряме й опосередковане спостереження за мовленням дітей. Дослідження рівня розвитку лексико-граматичної сторони мовлення відбувалося за допомогою серії традиційних, загальноприйнятих завдань, за результатами виконання яких було зібрано інформацію.

Дані контрольного етапу я записала в таблицю.

Контрольний етап мав на меті: встановити наскільки діти стали успішними з розумового та мовленнєвого розвитку.

Успішність в засвоєнні елементарних граматичних знань у дошкільників досягати не кількість повторень вправ, а визначається умілим використанням основного методу навчання, який дозволяє сформувати у дітей вміння диференційовано сприймати мовну дійсність ті її елементи на основі їх ретельного аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

За результатами дослідження можна зробити такий висновок:

Мовленнєвий розвиток старших дошкільників тісно пов'язаний із всім ходом їх психічного розвитку. Необхідні умови розвитку мовлення – предметно – практична діяльність дитини та її спілкування з оточуючим існує зв'язок мовлення дитини з його інтелектом та здібностями

Ефективність мовленнєвого розвитку старших дошкільників значно підвищується за умовами створення навчально – ігрового середовища, що відповідає різним типам інтелекту та впровадження у педпроцесах ДНЗ інноваційних педтехнологій.

Висновки

Отже, в результаті теоретичного та емпіричного дослідження, ми прийшли до наступних висновків:

Кожне заняття з навчання грамоти має носити чітко виражений розвиваючий характер. При навчанні грамоті важливим є забезпечення наступності та систематичності граматико-стилістичної роботи; та більшість із запропонованих граматико-стилістичних вправ вимагають попередньої підготовчої роботи, та, у деяких випадках, спрощення самих завдань. Найголовнішою особливістю навчально-виховного процесу є його базова основа на словесному матеріалі. При навчанні грамоті дітей слід дотримуватися наступних принципів: етіопатогенетичний; системно-структурний; принцип комплексності; принцип диференційованого підходу; принцип обхідного шляху; онтогенетичний принцип; принцип врахування провідної діяльності; принцип розвитку.

Існують різні методи навчання грамоті у дітей. Виокремлюють наступні: буквоскладовий, складовий, звуковий методи, а також метод цілих слів. Також в системі навчання грамоті широко використовуються словесні, наглядні, практичні методи навчання.

Сучасне навчання грамоти здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. Суть звукового аналітико-синтетичного методу полягає у тому, що в процесі навчання грамоти в однаковій мірі застосовувався як аналіз (розклад слова на склади й звуки і виділення звуків із даних слів), так і синтез (сполучення звуків, позначених буквами, в склади й слова і читанню цих складів і слів). Хід занять з навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом проходить у такому порядку: звуковий розбір; письмо; читання написаного; читання тих самих слів з азбуки (друкованим шрифтом); читання і списування з друкованої азбуки нових слів і фраз; відшукування знайомих букв і складів у якомусь оповіданні; вправи на складання слів із букв друкованої азбуки, наклеєної на картон. Цей метод ґрунтується на таких науково-методичних засадах: предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки мовлення, які дитині необхідно відтворити, читаючи слово; початкові фонетичні уявлення діти мають одержувати тільки на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення з належним усвідомленням їх істотних ознак; початку ознайомлення дітей з буквами має передувати період практичного засвоєння звукової системи мови.

Навчання грамоти в старшій групі набуває самостійне значення - заняття проводяться один раз на тиждень. Вони присвячені основному завданню - навчанню дітей умінню проводити звуковий аналіз слова, тобто встановлювати послідовність звуків у словах різної звукової структури.

Навчання грамоти передбачає вирішення завдань, пов'язаних з розвитком фонематичного слуху, вихованням інтересу до рідної мови.

Діти вчаться аналізувати звуковий склад слів, порівнювати їх за кількістю звуків, а звуки - за їх якісної характеристиці (голосні - ударні і ненаголошені, приголосні - тверді і м'які).

Звуковий аналіз формується на спеціально підібраному словесному матеріалі. Спочатку діти розбирають трьохзвукові слова: мак, будинок, дим, цибуля, кит, ліс.

Потім вводиться нове завдання - знайомство ними ж звуками, які легко вимовляються, не зустрічаючи в роті ніяких перешкод. З цього моменту голосні звуки позначаються червоними фішками.

У навчанні дошкільнят початків грамоти значне місце займають ігри. З їх допомогою створюється орієнтування у звуковій структурі слова, закріплюється вміння інтонаційно виділяти звук у слові, активізується словник, удосконалюється і розвивається звукова культура мовлення. Ігри включаються в кожне заняття. Важливо, щоб ігри проводилися не тільки методично правильно, а й зберігали властивий їм розважальний та емоційний характер.