2.2 Формування у дітей старшого дошкільного віку вміння здійснювати звуковий аналіз слів

Основа для становлення зв’язного мовлення – вільне володіння словником, граматичною та лексичною будовою мовлення, уміння встановлювати логічні зв’язки між частинами тексту, дотримувати плану розповіді та опису. При проведені формуючого експерименту ми дотримувалися наступних положень:

1. 1 Принцип взаємообумовленості розвитку мовлення та мислення, що орієнтує на адекватне формування мовлення в єдності форми та змісту. Проте єдність розвитку мовлення та мислення не виключає відносної автономності становлення як розумових, так і мовленнєвих здібностей дитини, що дозволяє скорегувати розумову діяльність і мовлення на певному етапі. Розділення формування розумових і мовленнєвих дій створює умови для поетапного навчання, метою якого є повноцінне засвоєння правил змістової та мовленнєвої організації зв’язного повідомлення.

2. Відхід від традиційно прийнятого в практиці методу розвитку зв’язного мовлення на основі практики мовлення. Ці вимоги передбачають усвідомлене засвоєння правил змістової та мовної (лексико-синтаксичної) організації тексту, оскільки вправлятися можна тільки у відомому.

На заняттях, які використовувалися на етапі формувального експерименту (в залежності від виду) ми здійснювали:

1) формування узагальнювальної функції слова;

2) формування, уточнення і диференціація різних типів лексичних значень;

3) підготовка дитини до самостійного практичного використання слів із зазначеним значенням;

4) орієнтування на слово як одиницю речення;

5) формування практичних навичок словозміни і словотвору;

6) розвиток розуміння і засвоєння синтаксичних значень;

7) уведення в самостійні висловлення дітей засвоєних навичок і умінь, розвиток зв’язного мовлення;

8) формування звукової сторони;

9) розвиток уміння виконувати звуковий аналіз слів;

10) розрізняти тверді і м'які приголосні звуки, ударні і ненаголошені голосні;

11) вдосконалення здатності підбирати слова із заданим звуком.

12) якісно характеризувати звуки;

13) навчання вмінню будувати звукобуквенну модель;

14) розвиток здатності підбирати слова до трьох-, чотирьох-, п’яти звукової моделі.

Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення. Формування і розвиток усного мовлення дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Робота на цьому етапі проводилася з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і планувалися з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів. Зміст навчання включало розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності. Формування граматичної правильності мовлення відбувалося на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовувалися вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчали розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова.