1.3 Методика навчання звукового аналізу слів

Методику звукового аналізу створив на досвіді інших відомих досліджень психолог Д.Б. Ельконін. Ельконін розробив позиційний принцип читання. Його суть – орієнтація на подальшу букву. Його завдання – навчити дітей орієнтуватися на подальшу букву. Тобто вимовляння приголосної фонеми при читанні повинно проводитися з урахуванням позиції наступної за нею голосної фонеми. Адаптувала систему Д.Б. Ельконін для дошкільнят Л.Є. Журова. Звуковий метод навчання грамоти відомий в трьох різновидах: звуковий аналітичний метод, звуковий синтетичний метод. Загальною ознакою всіх цих методів є те, що в основу навчання грамоти береться не буква, а звук. Спочатку діти ознайомлюються із звуком, а потім з буквою, якою позначається цей звук. Навчання за аналітично-звуковим методом починається з показу учням цілого речення, викладеного з розрізної азбуки чи написаного на дошці, і читання нього речення. Потім речення розкладається на слова усно за допомогою набору слів з розрізної азбуки. Діти при цьому запам’ятовують вимову кожного слова і його графічне зображення. Потім кожне слово поділяється на склади, і учні запам’ятовували вимову кожного складу і його графічне зображення. Потім, склади поділяються на звуки і на відповідні букви, і діти запам’ятовують кожну букву і її звукове значення. Букви за цим методом називається коротко, приблизно так, як позначувані ними звуки. Після читання і розкладу за цим методом ряду речень учні навчалися читати. Недоліком цього методу є те, що дітям доводиться механічно запам’ятовувати слова і склади без розуміння їх звукового складу, раніше ніж вони ознайомляться із значенням окремих букв.

Навчання грамоти за синтетично-звуковим методом починається з вивчення окремих звуків і букв. Після ознайомлення учнів з кількома голосними і приголосними, звуками і відповідними до них буквами, починається синтетична робота: вивчені звуки і букви сполучаються у склади й слова. Далі так само вивчались нові голосні й приголосні звуки і букви, складались нові склади й слова. Робота за цим методом будувалась на основі того положення, що «читання є називання, перераховування звуків, позначених буквами». Помилковим у цьому методі є те, що окремий звук вважався як звук живої мови. В живій мові кожний звук набирає особливого характеру звучання в залежності від сполучення його з іншими звуками і від способу вимови його в складі з іншими звуками. Прибічники цього методу розробили прийоми злиття звуків і букв у склади, слова. Однак діти читали з перебором букв і часто не могли зрозуміти, який склад виходить з даних звуків.

У сучасній школі навчання грамоти здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. Основоположником цього методу був видатний російський педагог К.Д. Ушинський. Цей метод ґрунтується на таких науково-методичних засадах:

1) предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки мовлення, які дитині необхідно відтворити, читаючи слово, є тими основними мовними одиницями, якими вона оперує на початковому етапі оволодіння грамотою;

2) початкові фонетичні уявлення діти мають одержувати тільки на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний, склад) з належним усвідомленням їх істотних ознак;

3) початку ознайомлення дітей з буквами має передувати період практичного засвоєння звукової системи рідної мови, так званий добукварний період.

Суть звукового аналітико-синтетичного методу за Ушинським полягає у тому, що в процесі навчання грамоти в однаковій мірі застосовувався [8]:

1) як аналіз (розклад слова на склади й звуки і виділення звуків із даних слів), так і

2) синтез (сполучення звуків, позначених буквами, в склади й слова і читанню цих складів і слів).

Навчання грамоти слід починати звуковим аналізом (виділення звуків із слів спочатку голосних, а потім і приголосних). Після цього, (на тих самих уроках) проводились і синтетичні вправи. Виділений новий звук діти на слух впізнають у словах, які називає учитель і самі учні, а потім пишуть букву цього звука окремо і в сполученні з вивченими вже буквами (склади й слова) і читають написане.

Хід занять з навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом, розробленим Ушинським, проходив у такому порядку:

1) звуковий розбір;

2) письмо;

3) читання написаного;

4) читання тих самих слів з азбуки (друкованим шрифтом);

5) читання і списування з друкованої азбуки нових слів і фраз;

6) відшукування знайомих букв і складів у якомусь оповіданні;

7) вправи на складання слів із букв друкованої азбуки, наклеєної на картон.

К.Д. Ушинський розробив систему підготовчих звукових вправ перед навчанням грамоти і намітив прийоми аналітико-синтетичної роботи для використання на уроках грамоти:

а) угадування заданих звуків у словах;

б) добір дітьми слів на задані звуки;

в) поділ слів на склади і складів на звуки;

г) складання слів із букв;

д) різні перетворення слів: заміна в слові одного складу чи букви іншим складом чи буквою, нарощування складів, букв до даного слова, перестановка складів, букв.

Підготовча робота до оволодіння звуковим аналізом слів проводиться на 4-5 році життя. На 4 році життя – навчання спрямоване на розвиток мовного слуху (вміння чути, визнавати, розрізняти, розуміти слова і речення).1 та 2 квартали – робота спрямована на загальний розвиток мовного слуху і слухової уваги. Відбувається промовляння слів з поступовим зниженням голосу (голосно-тихо), спочатку на основі зорового і слухового сприймання, а потім – тільки слухового. Зі звуками мови знайомлять у 3 кварталі:

1) демонстрація ізольованих звуків на основі зв’язку з конкретним образом ;

2) розрізнення ізольованих звуків;

3) впізнавання знайомих звуків (голосних і приголосних) у слові.

Діти 5 року життя вчаться:

1) частковому звуковому аналізу;

2) визначають 1-й звук у слові;

3) розрізняти на слух тверді і м’які приголосні звуки.

Вся робота проводиться на заняті з виховання звуків мови. Вчити необхідно на основі легких і доступних дітям віршованих творів. Слід починати із найлегших сонорних, свистячих, шиплячих. Основним прийомом є імітаційне виділення звуків. Інтонування – спеціальний спосіб обстеження звукової будови слова. Діти повинні чути звуки на початку, в середині і кінці слова, проте виділяють лише 1-й звук. У середній групі діти також вчаться розрізняти твердий і м’який приголосні звуки. Термін твердий і м’який звук не вводиться. У старшій групі діти вчаться встановлювати послідовність всіх звуків у словах, дати характеристику звуків (голосний, приголосний). Звуковий аналіз є своєрідною основою ознайомлення зі складом, реченням, наголосом.

Послідовність звукового аналізу слів:

1) розглядання картинки і називання її;

2) повільне промовляння слова-назви вихователем з інтонаційним виділенням кожного звука;

3) аналогічна вимова слова дітьми;

4) фіксація уваги на тому, що слово складається із звуків;

5) розглядання схеми звукового аналізу слова;

6) позначення звуків фішками (спочатку вихователь виконує на дошці, діти у себе на столах).

Процес звукового аналізу – це особливий розумовий процес. І як будь-яке розумова дія воно проходить кілька етапів.

1. етап. Інтонаційне виділення звуків. Його завдання:

1) навчити дітей виділяти будь-які звуки в словах - інтонаційно. Слово слід вимовляти разом – можна відривати один звук від іншого;

2) виділяти і називати слова, в яких є потрібний звук (спочатку з опорою на наочність – картинку, предмет);

3) формувати вміння вимовляти звуки ізольовано і виділяти перший звук у слові;·

4) визначати місце звуку – на початку, середині, кінці слова.

Ельконін запропонував моделювати слова у вигляді картинки-схеми звукового складу. На картинці зображено предмет, слово-назва якого має бути проаналізовано. Під картинкою дається графічна схема звукового аналізу у вигляді горизонтальних клітин за числом фонем. Разом зі схемою дітям дається кілька одноколірних фішок. Фішками заповнюється схема на основі послідовного виділення звуків. Картинка і схема дозволяє наочно показати слово в предметному плані. Схема підказує дитині кількість звуків у слові і одночасно допомагає контролювати дії по виділенню звуків. А фішки або інше графічне позначення є заступниками – символами звуків. Надалі можна здійснювати звуковий аналіз без заданої схеми.

2. етап. Диференціація голосних, приголосних звуків. Алгоритм – виділення голосного звуку + відмітка на схемі фішкою – виділення приголосного звуку + відмітка на схемі фішкою. На цьому ж етапі відбувається встановлення місця наголосу в слові, тобто ударний голосний. У слові тільки один наголос. Важливо правильний наголос, інакше слово не можна буде пізнати і зрозуміти. Алгоритм – виділення ударного складу – виділення ударного голосного звуку + відмітка на схемі місця наголосу.

3. етап. Диференціація приголосних звуків за твердістю і м'якості. Алгоритм – виділення приголосного звуку + визначення м'якості-твердості + відмітка на схемі певної фішкою. Діти визначають м'які і тверді звуки. Пояснити це можна різними способами. Наприклад, Л.Є. Журова робить це в ігровій формі. Парні звуки (м-м/) називаються «Братц», тверді звуки - «сердито», м'які звуки - «Добрими». Так само через ігрову ситуацію відбувається знайомство дітей з твердими і м'якими звуками. Наприклад, вносять 2 ляльки. Лялька в синьому костюмі, нахмурена, сердита. Лялька в зеленому костюмі, весела. У дітей є картинки. Вони їх розподіляють так - несуть ляльці в синьому костюмі картинку з першим твердим звуком в слові (як варіант). Далі діти заміщають ляльки фішками синього і зеленого кольору.

4. етап. Проведення звукового аналізу без опори на наочність – графічної схеми, а потім поступово і відмова від фішок. У підсумку повний звуковий аналіз в розумі (у внутрішньому плані).