38

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ І

1.1 Теоретичні основи навчання грамоти…………………………………...5

1.2 Огляд основних методів навчання грамоти……………………………10

1.3 Методика навчання звукового аналізу слів…………………………....15

Розділ ІІ

2.1 Рівень підготовки дітей до засвоєння грамоти………………………...22

2.2 Формування у дітей старшого дошкільного віку вміння здійснювати звуковий аналіз слів…………………………………………………………26

2.3 Ефективність використання різноманітних методів та засобів для оволодіння елементами грамоти у старшій групі…………………………34

Висновки…………………………………………………………………………....36

Література…………………………………………………………………………..38

Додатки……………………………………………………………………………..39

ВСТУП

Актуальність дослідження полягає в тому, що основним завданням будь-якого дошкільного закладу є підготовка дитини до школи, в тому числі до засвоєння письмової мови. Одним з показників готовності дитини до читання та письма є чиста, чітка, правильна у всіх відношеннях мова. Навчання грамоти передбачає формування в дитини елементарних навичок читання і письма. Успішність навчання грамоті може залежати від методів, які використовує вихователь. Правильно підібраний та використаний метод дозволяє створити в дітей фундамент для засвоєння у наступні роки широкого спектру наукових знань та умінь, застосовувати їх на практиці.

Психологічна основа методики навчання грамоти полягає у доборі таких методичних прийомів, які б враховували особливості дитячого сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, сприяли б усебічному їхньому розвитку. На відповідному мовному матеріалі діти мають оволодіти такими важливими прийомами розумової роботи, як аналіз і синтез, класифікація, узагальнення, уміння робити висновки.

Мета – аналіз методів та засобів навчання грамоти дітей.

Об’єкт – методи навчання грамоти.

Предмет – особливості методів та засобів навчання грамоти дітей.

Завдання дослідження

1. Проаналізувати основи навчання грамоти;

2. Розглянути основні методи навчання грамоти;

3. Проаналізувати методику навчання звукового аналізу слів;

4. Організувати корекційно-розвивальний процес з дітьми щодо засвоєння грамоти.

Методи дослідження: з метою визначення методів та засобів навчання грамоті дітей, використані методи теоретичного аналізу (систематизація, класифікація, аналіз, синтез, узагальнення).

Теоретико-методологічну основу дослідження складають основні положення Н. С. Жукової, Ю. В. Коломієць, Р. І. Лалаєвої, Р. Є. Лєвіної, О. М. Мастюкової, О. В. Ревуцької, А. М. Савицького, Н. Д. Січкарчук, Є. Ф. Соботович, В. В. Тарасун, Т. Б. Філічевої.

Теоретична і практична значущість:

Теоретична значущість роботи складається в розширені теоретичних відомостей про методи, які застосовуються при навчанні грамоті дітей.

Практична значущість роботи визначається в тому, що результати теоретичного дослідження можуть бути використані на практиці під час навчання студентів або ж у відповідних консультаціях.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, додатку А.

Розділ I

1.1 Теоретичні основи навчання грамоти

У процесі вдосконалення усного мовлення та оволодіння початками грамоти відбувається ефективний всебічний розвиток дітей. Кожне заняття з навчання грамоти має носити чітко виражений розвиваючий характер. Пізнавальна діяльність має набувати все виразніших довільних форм (діти здобувають уміння керувати своєю увагою, запам'ятовувати пропонований їм матеріал, їхнє сприйняття почутого й побаченого стає усвідомленішим). Процес навчання дітей грамоти був предметом дослідження науковців різних галузей: психологів (Л. Виготський, Д. Ельконін, Т. Єгоров) лінгвістів (О. Гвоздєв, О.Реформаторський), класиків педагогіки (Є. Водовозова, М. Корф, С.Русова, Є.Тихєєва, К. Ушинський та ін.), сучасних педагогів і методистів (А.Богуш, Л.Журова, Н. Варенцова, М. Вашуленко, Н. Скрипченко, К. Стрюк). Навчання грамоти — складова освітньої галузі, що являє собою комплексний підготовчий етап до вивчення мови. Відповідно, й процес навчання грамоти передбачає досягнення комплексної мети — формування мовленнєвої, мовної, соціокультурної компетентностей і компетентності уміння вихователя. З перших занять навчання грамоти у дитини формується ключова компетентність — уміння вчитися, яка виявляється в оволодінні загально-навчальними вміннями і навичками, до складу яких входять навчально-організаційні та загально-мовленнєві вміння і навички, загально-пізнавальні та контрольно-оцінні вміння, здатність організовувати свою навчальну діяльність, а також у сформованості почуття відповідальності за виконуване завдання, готовності самостійно працювати з новим, доступним за складністю навчальним матеріалом, наявності власної думки з приводу обговорюваних питань.

При навчанні грамоті важливим є :

1) забезпечення наступності та систематичності граматико-стилістичної роботи;

2) більшість із запропонованих граматико-стилістичних вправ вимагають попередньої підготовчої роботи, та, у деяких випадках, спрощення самих завдань.

Успішність формування компетентності у процесі навчання грамоти залежить передусім від методики подачі навчального матеріалу. Теоретичною основою навчання грамоти є традиційний звуковий аналітико-синтетичний принцип в його сучасній інтерпретації. У навчальному процесі цей принцип реалізується через графічну дію, яка має складну фонемно-буквену природу і реалізується через звуковий аналіз вимовлюваних і сприйнятих на слух слів; перекодування їх звукової форми в графічну (в процесі письма) і навпаки (у процесі читання), а також розуміння значення відтворених мовних одиниць — слів, сполучень слів, речень і тексту. Оволодіння графічною дією у процесі навчання грамоти — найважливіше завдання навчання, оскільки на основі цієї дії в дітей формуються навички читання і письма, без яких неможливе подальше повноцінне навчання. Найголовнішою особливістю навчально-виховного процесу є його базова основа на словесному матеріалі. Навчання, дітей грамоті передбачає оволодіння мовою в повному обсязі, і тому навіть на заняттях із інших наукових дисциплін додатково залучаються вправи на мовленнєвий розвиток.

При навчанні грамоті дітей з виокремлюють наступні принципи :

1) етіопатогенетичний;

2) системно-структурний;

3) принцип комплексності;

4) принцип диференційованого підходу;

5) принцип обхідного шляху;

6) онтогенетичний принцип;

7) принцип врахування провідної діяльності;

8) принцип розвитку.

В процесі навчання грамоті необхідно проводити роботу з уточнення значень відомих граматичних одиниць і способів їх вживання. Робота з формування граматичної структури здійснюється на всіх заняттях. Однак цілі і завдання, методи і прийоми, види вправ варіюються залежно від змісту і дидактичної мети заняття.

Основною формою організації навчального процесу в дитячому садочку є заняття. Спеціальні граматичні вправи включаються в заняття або займають його повністю. До відбору мовного матеріалу ставляться такі вимоги:

1) пропонований граматичний матеріал повинен відповідати комунікативним потребам дітей даного віку;

2) на знайомство з новими граматичними одиницями та їх закріплення підбирається добре відомий матеріал, засвоєний лексично, а потім знову вводиться і закріплюється нова лексика, що може і повинна включатися тільки в ті граматичні конструкції, якими діти впевнено володіють. Нові ж граматичні форми пред'являються на базі добре відомої лексики. Нова лексика і нова граматична тема на одному уроці не вводяться;

3) пропонований матеріал повинен укладатися в основні правила граматики мови, винятки з правил заучуються як лексичні одиниці;

4) повинна дотримуватися послідовність вправ: вправи на сприйняття завжди передують вправи на самостійне вживання, мовні вправи мовним, причому вправи першого типу спрямовані на запам'ятовування граматичних одиниць, а другого – на тренування у вживанні їх в мові;

5) на уроках розвитку мовлення вивчаються граматичні конструкції і форми тільки в практичному плані без граматичної термінології.

Для закріплення правильної вимови звука в усному мовленні можна запропонувати учням такі завдання:

1. Повторити вслід за вчителем вимовляння складів, звукосполучень, слів, речень, що містять потрібні для закріплення звуки.

2. Самостійно називати слова за малюнками, добирати слова на потрібний звук, складати з ними речення.

3. Заучувати й промовляти загадки, вірші, чистомовки, скоромовки.

З метою попередження дисграфічних, дислексичних помилок у дітей, вчитель на початковому етапі вивчення звуків може використовувати такі логопедичні прийоми:

1. Перед вивченням звуків у доступній формі розповісти про будову та роботу органів артикуляційного апарату, показати їх на кистях рук, ознайомити з таблицею «Профіль артикуляційного апарату».

2. Ознайомлюючи учнів з новим звуком, продемонструвати правильну і чітку його артикуляцію, уточнити положення губ, зубів, язика, звернути увагу на видихуваний струмінь повітря, роботу голосових зв’язок.

3. Відтворюючи правильну артикуляцію звука, діти повинні дивитись у дзеркало з метою зорового контролю.

Акцентування уваги учнів на положенні органів артикуляції під час вивчення звуків допоможе їм зрозуміти розбіжності між звуками. Система загального розвитку Л.В. Занкова орієнтована на всіх дітей, які збираються до школи. Необхідно подбати про успішне входження в шкільне життя і дітей з низькою готовністю до навчання. При навчанні грамоті по системі Л.В. Занкова виділяються чотири етапи:

1 етап – підготовчий. Тут вводяться основні поняття мови (усна, письмова мова, речення, слово, звук, звуки приголосні і голосні, приголосні звуки м'які і тверді), читання малюнків, піктограм, схем слів, пропозицій та корекційні завдання: вивчаються букви однозвучних голосних звуків [а , у, о, е, і, и].

2 етап. Триває робота, розпочата на підготовчому етапі; вводяться самі чутні сонорні приголосні звуки та відповідні їм букви (л, м, н, р, й), на маленьких простих за складом словах відпрацьовується злите нерозривне читання слів.

3 етап. Вивчаються дзвінкі і глухі парні приголосні звуки та відповідні їм букви; збільшується довжина слів, які читаються, з'являється збіг приголосних.

4 етап. Вводяться двохзвучні голосні літери; літери, які позначають непарні глухі приголосні звуки, м'який і твердий знаки; ще більше ускладнюється складова структура слів.