Препарати амінокислот

(

1. Глютамінова амінокислота

2. Метіонін

3. Цистин

4. Гістидин

5. Пагін

6. Амінутрин

7. Баліз

8. Детокс- 2000

9. Лізин

10. Рудимет

Фармакодинаміка- замінні( алапін, серин тощо) та незамінні(питіонін, лізін, тощо) амінокислоти беруть участь у синтезі білків- пластичного матеріалу, забезпечують каталітичні процеси в організмі , проявляють високу біологічну активність і забезпечують ( так як входять в склад гормонів вітамінів) повноцінне функціонування систем і органів. Постійний рівень і співвідношення забеспечує печінка.

Коли застосовують препарати амінокислот:

1. При неповноцінній годівлі.

2. Для нормалізації росту, розвитку організму

3. Для підвищення резистентності до інфекційних і неінфекційних хвороб.

4. Для підтримки рівня і якості виробляємих в організмі вітамінів і гормонів та для корекції поживних речовин, які надходять з кормом.

5. Для лікування хвороб печінки (дистрофії, інтоксикації майже всі амінокислоти).

6. При порушенні функції ЦНС ( глютамінова амінокислота, пагін.).

7. При хворобах шкіри ( цистин,метіонін, пагмін).

8. При хворобах крові (пагмін, гістидин).

9. При отруєннях сполуками миш’яку, фенолом ( метіонін, цистин).

10. При порушенні всмоктуванні, при хворобах ШКТ (глютамінова амінокислота, гістидин).

Важливо:

1. Препарати амінокислот у чистому вигляді не дають виснаженним тваринам.

2. Препарати амінокислот найчастіше випускають в комплексі з вітамінами і мікро та мікроелементами. Вдалі поєднання цих біологічних речовин підсилює дію один одного.

3. Амінокислоти у правильних дозах діють позитивно на організм, але звісна специфічна їх дія ( так цистин використовують для покращення росту волосся, кігтів)

За хімічним складом амінокислоти відносять до органічних кислот жирного або циклічного ряду. Вони мають карбоксильну групу, що зумовлює їхні кислотні властивості, і амінну групу, що зумовлює основні властивості. Як наслідок цього амінокислоти виявляють амфотерні властивості.

Замінні амінокислоти - аланін, серин, гліцин, цистеїн, цистин, тирозин, аспарагінова і глютамінова синтезуються в організмі з інших сполук. Незамінні амінокислоти - треонін, валін, лейцин, ізолейцин, метіонін, лізин, фенілаланін, триптофан, аргініні гістидин - надходять в організм з кормом. При нестачі в раціоні хоча б однієї з незамінних амінокислот сповільнюється синтез білків, виникають порушення метаболічних процесів, функції нервової системи, диспепсії, гепатити, анемія. Тварини відстають у рості і знижують продуктивність.

Амінокислоти всмоктуються у тонкому й товстому відділах кишечника і, надходячи в печінку, частина їх використовується для синтезу пластичного білка, решта переноситься в інші органи, де забезпечує каталітичні процеси. Невикористані амінокислоти дезамінуються й декарбоксилюються і виводяться з організму через нирки.

Метаболізм амінокислот тісно пов'язаний з обміном вітамінів. Існує взаємний вплив глютатіону і вітаміну Е на утворення біологічно активних речовин. Обмін триптофану пов'язаний з обміном нікотинової кислоти. При D-авітамінозі лізин і аргінін активізують абсорбцію кальцію з кишечника. Холін і вітамін Ві2 усувають негативні симптоми при низькому рівні метіоніну в організмі. В неменшій мірі обмін амінокислот пов'язаний з обміном ферментів і гормонів та інших біологічно активних речовин.

Постійний рівень і співвідношення амінокислот в організмі забезпечує печінка. При хронічних гепатитах у сироватці крові зменшується рівень гістидину, лізину, треоніну, валіну, лейцину й ізолейцину та збільшується рівень фенілаланіну, аспарагіну, глютамінової амінокислоти. Зазначені зміни рівня амінокислотного складу сироватки крові свідчать про важливу роль печінки в синтезі і метаболізмі замінних і незамінних амінокислот.

Внаслідок складності одержання чистих препаратів і недостатнього вивчення їх фармакодинаміки та терапевтичної ефективності арсенал амінокислот, що застосовуються в лікувальній практиці, обмежений. Частіше застосовують глютамінову і аспарагінову амінокислоти та їх похідні - метіонін, триптофан, гістидин, цистеїн.

Амінокислоти проявляють високу біологічну активність, у них мало виражені побічні ефекти, не викликають алергізуючої дії. їх застосовують як засоби патогенетичної терапії при порушеннях травлення і функції печінки та як регулятори росту й продуктивності тварин.

1. Глютамінова амінокислота - Acidum glutaminicum, 2-аміноглютарова кислота.

Властивості: білий кристалічний порошок, без запаху, кислого смаку, погано розчиняється у холодній воді і спирті, добре в слабких розчинах кислот і лугів. Розчини термостабільні.

Це замінна амінокислота, яка є попередником при синтезі білка та інших біологічно активних речовин. Вона бере участь в обміні азоту і вуглеводів, забезпечує утворення АТФ і ацетилхоліну. Важлива також детоксикаційна функція глютамінової амінокислоти. Вона зв'язує аміак і є основною транспортною формою його в організмі, доставляє аміак в печінку для синтезу сечовини та в нирки для видалення з сечею у вигляді амонійних солей.

Форма випуску:таблетки 0,25 г, 1%-ний розчин в ампулах по 5 і 10 мл. .

Д і я: глютамінова амінокислота повільно, але повністю всмоктується у травному каналі. Швидше всмоктуються її солі - кальцієва, магнієва, натрієва. Вони добре розчиняються у воді і придатні для парентерального введення. Глютамінова амінокислота легко проникає через гістогематологічний бар'єр і нагромаджується в мозковій тканині, включається у метаболічні процеси, активізує дихальні ферменти і окислювальне фосфорилювання. Вона забезпечує потребу організму в кисні, зберігає енергетичні ресурси в мітохондріях печінки.

Показання, способи і дози застосування: при порушенні функції нервової системи, що супроводжується депресією, при хронічних інтоксикаціях, прогресуючій м'язовій дистрофії, інсуліновому шоці, для нормалізації секреції шлункового соку при гіпоацидних гастритах. Дози всередину: телятам 1-2 г; поросятам 0,15-0,2 г; внутрішньовенно собакам 0,5-1 г. Вводять 2-3 рази на день, лікування триває кілька днів.