4. Класифікація ферментів

За ступенем очищення бактеріальні ферменти поділяють на технічні й очищені. Технічні препарати - це нативні висушені культури гриба продуцента без очищення, що позначають символом «х». Препарати, очищені звичайним способом відокремлення ферменту від продуцента, за активністю переважають технічні у три рази. Ступінь очищення позначають «3х». Якщо очищення проведено шляхом осадження ферменту спиртом, ступінь його позначають «10х», а одержані за допомогою висолювання - «15х» або «20х». Залежно від способу вирощування гриба-продуцента препарати позначають символом «П» - одержані шляхом поверхневого культивування, або «Г» - глибоким культивуванням. Амілоризин П15х означає, що препарат являє собою висушену культуру плісеневого гриба Aspergillus oryzae. Містить основний фермент амілазу. Одержаний шляхом поверхневого вирощування і очищений висолюванням.

Амілоризин Пх і П 10х (оризин) це висушена культура плісеневого гриба Aspergillus oryzae. Містить амілазу, декстриназу, мальтазу, глюкоамілазу та протеазу. Додають до корму великій рогатій худобі в кількості 0,005-0,1 % від сухої маси раціону.

Глюкаваморин Пх і П10х (аваморин П) -висушена культура плісеневого гриба Aspergillus awamori. Містить амілазу, мальтазу, декстриназу, глюкоамілазу, кислу протеазу, геміцелюлазу. Неочищеного препарату вводять 0,2-0,3%, очищеного - 0,01 % від сухої маси корму.

Пектаваморин Пх, ГЗх, П10х (авоморин П)-висушена культура плісеневого гриба Aspergillus awamori. Містить пектинестеразу, поліметилгалактуроназу, кислу протеазу, целюлазу, геміцелюлазу. Додають у кількості 0,015 % від сухої маси корму.

5. Окремі представники ферментних препаратів

1. Протосубтилін ГЗх (бактеріальна протеаза). Застосовують для поліпшення перетравлення протеїну, клітковини та інших поживних речовин корму. Дають великій рогатій худобі в дозі 0,01 °/о від сухої речовини корму. При лікуванні інфекційних захворювань для знешкодження патогенної мікрофлори застосовують літичні ферменти, які розщеплюють клітинні оболонки бактерій. До складу бактеріальної стінки входить пептидоглікан - складний гетерополімер, що забезпечує їх структуру та міцність. Ферментний лізис бактеріального пептидоглікану здійснюють три групи ферментів: літичні глікозидази, що гідролізують полісахаридні ланцюги пептидоглікану; амідази, що каталізують відщеплення пептидних субодиниць від білка; літичні протеази, що гідролізують пептидні містки між субодиницями білка. В клітинних оболонках грампозитивних бактерій пептидоглікан становить 95 %, а у грамнегативних- 10 % від сухої маси, тому активність літичних ферментів вища стосовно стрептококів і стафілококів.

Крім специфічних бактеріолітичних ферментів, для деструкції бактерій використовують протеази звичайного типу, наприклад трипсин. Протеази розщеплюють не лише білкові компоненти клітинної стінки, а одночасно активізують внутрішньоклітинні літичні бактеріальні ферменти (автолізини), які викликають внутрішньоклітинний лізис. Подвійна дія значно посилює протимікробну ефективність протеази. Втрата клітинної стінки призводить до перетворення клітини в протопласт, який швидко руйнується під впливом осмотичних сил міжклітинної рідини. Для лікування гінекологічних захворювань - інфекційного фолікулярного вестибуліту, ендометриту, трихомонозу - як літичний фермент бактеріальної дії вперше був застосований лізоцим. Для боротьби з інфекційними захворюваннями, спричиненими стафілококами, застосовують лізостафин - літичний фермент мікробного походження. Для лікування аспергільозу, кандидомікозу та інших мікозних уражень застосовують коприн, фізар, болбіт, виділені з нижчих грибів.

Нативні протеази (трипсин, хімотрипсин, пепсин) та літичні ферменти рослинного й бактеріального походження нестабільні й швидко автолізуються, тому проявляють короткочасну протимікробну дію. Більш ефективними є протеази, іммобілізовані на полімерних носіях. Вони зберігають активність у рані кілька годин, що забезпечує ефективний гідроліз нежиттєздатних тканин і гнійних мас. Особливо ефективні вони при лікуванні гнійно-некротичних виразок. У процесі ферментативного гідролізу не пошкоджуються життєздатні тканини, стимулюються процеси грануляції, проявляється протизапальна дія. Із іммобілізованих протеаз широко застосовують профензим - бактеріальну протеазу, іммобілізовану на во-донерозчинних гранулах целюлози, та імозин - комплексну сполуку протеази з водорозчинним полімером.