Доповідь на тему:

«Надання вторинної правової допомоги»

Студента 4 курсу, факультету адвокатури.

1 Потоку, 1 групи

Булаха Ярослава

Питання щодо практичної необхідності та обґрунтованості прийняття Закону України «Про безоплатну правову допомогу» з кожним роком набирало все більшої актуальності. При цьому нагальність встановлення правових механізмів застосування такого виду соціальної допомоги обумовлювалась не тільки потребою практичної реалізації конституційних гарантій забезпечення права кожного на судовий захист, але й приведення вітчизняного законодавства у відповідність до норм міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини.

За відсутності спеціального закону встановлене статтею 59 Конституції України право на безоплатну правову допомогу в частині її надання за цивільними та адміністративними справаминоситьлишедекларативний характер. Не реалізовані на практицій норми процесуального законодавства щодо встановлення виключень при понесення сторонами витрат на правову допомогу (ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства, ч. 1 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України), правові гарантії надання безоплатної правової допомоги, встановлені законами України «Про охорону дитинства», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про біженців», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Необхідність надання безоплатної правової допомоги в інших галузях права, окрім кримінальної, підтверджена й практикою Європейського суду з прав людини. Так у справі «Ейрі проти Ірландії» заявниця завернулась зі скаргою на відмову у наданні безоплатного адвоката у цивільній справі щодо роздільного проживання з чоловіком. Не зважаючи на те, що в Ірландії не передбачалось надання безоплатної правової допомоги за цивільними справами, Ейрі вважала, що діями держави порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки заявниця, будучи неспроможною оплатити послуги адвоката, була позбавлена захисту, яким могли користуватись заможні люди. Європейський суд відхилив аргументи Ірландії про те, що Ейрісама могла стати перед судом і таким чином реалізувати своє право на доступ до правосуддя без допомоги адвоката. У своєму рішенні Європейський Суд зазначив: «Конвенція спрямована на те, щоб гарантувати не теоретичні або ілюзорні права, а права здійснені на практиці й ефективні. Суд вбачає очевидним, що заявниця опинилась би у невигідній ситуації, якщо б її чоловіка представляв адвокат, а її ні. Крім того, на думку Суду, було б нереалістичним вважати, що заявниця могла ефективно вести свою справу».

Наразі прийнятий Закон України «Про безоплатну правову допомогу» кожному без винятку надає змогу не тільки «теоретично або ілюзорно» мати права, але й ефективно реалізовувати їх на практиці та, за необхідності,захищати від порушень та протиправних посягань шляхом отримання безоплатної первинної правової допомоги. Незахищені, вразливі верстви населення зможуть безоплатно скористатись послугами спеціалістів, зокрема, й у судових процесах при представництві їх інтересів та складанні процесуальних документів (безоплатна вторинна правова допомога). Правова допомога надаватиметься кваліфікованими працівниками відповідного компетентного органу, які мають практичний досвід роботи за нагальним питанням й зможуть чітко і доступно надати роз'яснення положень законодавства,а також необхідні консультації заотриманим запитом, професійно скласти документи та представити інтереси заявника в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та перед іншими особами.

Закон України «Про безоплатну правову допомогу» безумовно є значним кроком вперед на шляху вдосконалення вітчизняного законодавства. І не зважаючи на окремі недоліки прийнятого Закону, за умови належного фінансування результативність практичного надання безоплатної правової допомоги не викликає сумнівів.