55.Характеристика природно-заповідної мережі Полтавщини: проблеми, актуальні завдання та перспективи.

ДЛЯ ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВЩИНИ, що належить до Лівобережного Придніпровя найбільш окультуреного регіону лісостепової зони України, проблеми збереження біорізноманіття, ландшафтів, стабілізації екологічної рівноваги, підвищення продуктивності екосистем, охорони здоров’я населення є надзвичайно актуальними.

Вирішення проблеми збереження біорізноманітності на біосферному рівні бере початок з регіональних природно-заповідних мереж, які є своєрідним «каркасом» екологічної рівноваги природних систем.

Питання про історію, сучасний стан та перспективи розвитку природно-заповідної та екологічної мереж полтавського регіону щороку обговорюються та вирішуються на конференціях, семінарах, нарадах.

ЗА ОСТАННЄ десятиліття в Україні спостерігається помітний прогрес у розвитку природоохоронної стратегії. Цьому значною мірою сприяли прийняття Міжнародної Конвенції ООН щодо охорони біологічної різноманітності (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) та Всеєвропейської стратегії збереження біотичного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995 р.)

РОСЛИННИЙ покрив регіону, незважаючи на всебічний антропогенний вплив, характеризується значним різноманіттям. Найвищі показники ценотичного і флористичного багатства притаманні степовим і лучним екосистемам, дещо менші лісовим та гідрофільним.

Флористична різноманітність Полтавщини також має вагомі кількісні показники: квіткових нараховується понад 1500 видів, голонасінних 3 види в природних умовах (понад 100 видів і різновидностей у культурі), папоротевидних 16, хвощів 9, плаунів 3, мохів 159, лишайників 161 вид (Байрак, 1997; Байрак та ін., 1998). Фауністичний список наземних хребетних Полтавської області на перший погляд достатньо багатий і включає 397 видів. Проте статус багатьох із них викликає тривогу і потребує невідкладних охоронних заходів 156 видів (39,8% від всієї кількості видів!) вже зникли з території Полтавщини, або чисельність їх знаходиться на загрозливо низькому рівні. Серед них виявлено 14 видів, занесених до Червоного Європейського списку, 66 до Червоної книги України, 76 регіонально рідкісних, що потребують охорони в області.

Вагомим показником стану сучасної флори і рослинності є кількість рідкісних видів і угрупувань, які потребують охорони. так, у флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів, в тому числі: 7- занесених до Червоного Європейського списку, 48 до Червоної книги України, 137 регіонально рідкісних, що мають обмежене поширення в Полтавській області, з них 85 охороняються в області, 52 потребують регіональної охорони.

Територія Полтавської області належить до рівнинних східноєвропейських ландшафтів низовинних та височинних. Її репрезентує лісостеповий тип ландшафтів (широколистянолісові, власне лісостепові, лучностепові), за винятком південно-східної частини, де мають місце фрагменти північно-степових ландшафтів. Досить поширеними на Полтавщині є азональні типи ландшафтів заплавні, що обумовлено розвинутою гідрологічною мережею регіону.

Найбільшою складністю та строкатістю характеризується ландшафтна структура річкових долин, що обумовлено надзвичайною неоднорідністю мезо- і мікрорельєфу, умов зволоження, складу гірських порід і позначається в особливостях грунтово-рослинного покриву. Серед ландшафтів сучасних заплав найбільш характерними для області є такі: справжні луки і заплавні ліси на лучних, переважно солонцюватих грунтах, місцями розвіяні піски та болотисті луки на лучно- і торфово-болотних грунтах, низинні болота і торфовища.

Серед природних ландшафтів Полтавщини дотепер найкраще збереглись заплавні ландшафти.

Найбільшої трансформації зазнали типові для регіону лісостепові ландшафти, але окремі їх складові частини (найчастіше на рівні урочищ) збереглися у природному стані (переважно фрагменти широколистяних лісів у ярах).

У КОНЦЕПЦІЇ екологічної освіти України, яка визнана як елемент концепції гармонійного розвитку держави, наголошується на використанні природно-заповідних об’єктів, туристично-краєзнавчих організацій у здійсненні неформальної екологічної освіти, яка має масовий характер і сприяє формуванню екологічної культури суспільства.

Розвиток заповідної справи на Полтавщині за останні роки, створення оптимізованої природно-заповідної мережі нерозривно пов’язані з природоохоронною освітою всіх груп населення. Тому нині особливого значення набуває популяризаційна робота щодо ознайомлення населення з цінністю заповідних куточків рідного краю, їх заповідним режимом.