30. Історія інтродукції деревних рослин на Україні

Письмові джерела (літописи, праці давніх істориків, географів, записки подорожуючих, архівні матеріали) і результати археологічних досліджень свідчать, що в Україні досягнуті значні успіхи в декоративному садівництві, інтродукції та акліматизації деревних рослин. Історію інтродукції деревних рослин на території України можна розділити на два етапи: від давніх часів до початку XIX ст. і XIX – XX ст.

Перший етап інтродукції вимірюється кількома тисячоліттями. Її витоки, які беруть початок в доісторичні часи, включають освоєння деревних рослин місцевої природної флори через її окультурення, зародження ряду деревних культур (яблуня, груша, виноград і т. п.), а також інтродукцію інорайонних деревних рослин і, як результат, становлення таких деревних культур, як вишня, абрикос, слива. Археологічними і палеоботанічними дослідженнями встановлено, що окультурення дикорослих плодових деревних рослин та їх інтродукція на території України відбувалися ще в ранньотрипільський період (IV тис. до н.е.). Саме тоді почалося окультурення дикого винограду, були інтродуковані й введені в культуру абрикос і слива. На початку нашої ери в Криму зароджуються культури інжиру, маслини, персика, абрикоса, горіха грецького, мигдалю. Таким чином, до початку XVII ст. інтродукція деревних рослин в Україні обмежувалася введенням у культуру плодових дерев – винограду, вишні, горіха грецького та ін. І лише в 1631 р. у Києві в Голосіївській пустині Києво-Печерської лаври за вказівкою київського митрополита Петра Могили було створено великий декоративний сад і закладена перша плантація шовковиць. У XVIII ст. розпочалися перші наукові географічні і флористичні дослідження на території України, помітно зросла й поширилася інтродукція плодових, технічних і декоративних рослин. У Лубнах (1721 р.) і м. Києві (1770 р.) були сформовані перші в Україні аптекарські сади (прообраз майбутніх ботанічних садів) та створені перші декоративні парки. У другій половині XVII – кінці XVIII ст. проводилася інтенсивна інтродукція декоративних деревних рослин на Правобережжі України. За свідченнями сучасників, тут майже не було ні одного помістя без парку або саду з різноманітними декоративними деревними рослинами. Значне місце серед деревних рослин у цих парках посідали інтродуковані види. До створення в XIX ст. перших ботанічних садів поміські парки залишалися центрами інтродукції і культури деревних рослин на Україні.

Другий етап інтродукції деревних рослин в Україні здійснювався в XIX ст., коли започатковувалися університети і створювалися при них ботанічні сади. Університетські ботанічні сади були засновані у Харкові (1804), Києві (1839), Львові (1852), Одесі (1867), Чернівцях (1877), при Кременецькому (1806) і Ніжинському (1820) ліцеях. Поблизу Харкова на хуторі Краснокутськ у 1809 р. створений приватний акліматизаційний сад І.Н. Каразіна. У 1812 р. в Криму Х. Стевеном організований Нікітський ботанічний сад. У 1820 р. засновано Одеський ботанічний сад. У 1837 р. створений приватний ботанічний сад Н. Зарудного в с. Софіївка (Полтавська губернія). В 1834 р. на Чернігівщині заснований нині широко відомий ландшафтний Тростянецький дендрологічний парк, у 1885 р. на Херсонщині – дендрологічний парк в Асканія-Нова, в 1893 р. На Полтавщині – Устимівський дендрологічний парк, а у північній частині степової зони – Весело-Боковеньківський дендрологічний парк. Були створені садові фірми і дослідні лісництва, в яких випробовували нові для України види дерев і чагарників. Почалися і широко розвернулися інтродукційні роботи, а у міру накопичення колекцій деревних рослин у ботанічних садах, арборетумах, акліматизаційних садах отримали розвиток дослідження інтродукованих видів, зокрема їх фенології, особливостей росту, плодоношення, розмноження та ін. Значну роль в інтродукції деревних рослин в Україні зіграв акліматизаційний сад І.Н. Каразіна. Тут вперше на Україні були інтродуковані такі види хвойних Пн. Американського регіону, як ялиця бальзамічна, плосковіточник східний, ялини біла і червона, туя західна, а із листяних – аморфа кущова, гледичія трьохколючкова, Птелея трилиста, дуб червоний, бундук дводомний, канадський, катальпа західна, чудова, каштан кінський восьмитичинковий, липа американська, малина духмяна, горіх чорний, платан західний, міхуроплідник калинолистий, сумах оленерогий, пухнастий, кампсіс вкорінливий “текома”, клен ясенелистий, тополя канадська.

Кременецький ботанічний сад вперше на Україні інтродукував такі породи: ялівець віргінський, горіх сірий, сніжноягідник білий. Одеський ботанічний сад увів у культуру вперше в Україні робінію білу, яка була інтродукована у 80-х роках XVIII в саду А.К. Розумовського під Одесою. Значну роль в інтродукції деревних рослин на Україні зіграв Тростянецький дендрологічний парк, в якому вперше інтродуковані ялиця Фразера, cосна жовта, тсуга канадська, туя складчаста, гіганська, береза тополелиста. Значний вклад в інтродукцію деревних рослин на Україні вніс Устимівський дендрологічний парк на Полтавщині, а на західній Україні ландшафтні парки: Підгорецький, Стрийський, Вишнянський, Ужгородський. Інтродукція деревних рослин в Україні в XIX характеризується випробуванням великої кількості інтродуцентів із Північної Америки, Середземномор’я, Малої Азії, Кавказу, Далекого Сходу, довівши практичну можливість культивування в Україні значного числа нових дерев і чагарників. Накопичено велику кількість видів деревних рослин у колекціях ботанічних садів, дендраріїв, дендрологічних парків, акліматизаційних садів, в результаті чого будо створено цінний генофонд вихідного матеріалу для селекції, гібридизації і розмноження з ціллю збагачення асортименту деревних рослин у культурі. На початку XX ст. продовжувалося створення на Україні нових дендрологічних і акліматизаційних садів. У1904 р. в Полтаві при школі садівництва був заснований дендрологічний сад, в якому випробувано більше 300 таксонів хвойних і листяних деревних рослин, особливо їх декоративних форм. У 1913 р. в Києві Н.Ф. Кащенко заклав акліматизаційний сад, в якому пройшли інтродукційне випробування багато нових для півночі України видів, форм і сортів деревних рослин, зокрема плодові. У 20-х роках XX ст. продовжувалася інтродукційна діяльність ботанічних садів, дендрологічних парків, акліматизаційних садів. У ботанічному саду Київського університету інтродукована модрина американська . У дослідних лісництвах проводилися виробничі випробування в лісових культурах ряду інтродуцентів з Пн. Америки, зокрема дуба червоного, горіхів чорного і сірого та видів з інших регіонів. У 1918 р. була заснована Академія Наук України і при ній організовані кілька ботанічних кафедр, які розпочали ботанічні дослідження, зокрема дендрологічні. У подальшому в Україні були заснований ряд нових ботанічних садів: у Києві – при Київському лісогосподарському інституті в 1928 р. і Центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР у 1935 р.; при Криворізькому педінституті в 1930 р.; філіал Донецького ботанічного саду АН УРСР у Кривому Розі в 1983 р. та інші. Нові організовані ботанічні сади активно включились в інтродукційні роботи з деревними рослинами, почали створювати колекції деревних рослин у власних дендраріях. У 1925-1926 роках науковий комітет Наркозему УРСР, Інститут прикладної ботаніки і Всеукраїнського управління лісами заснували Бюро деревних рослин, за дорученням якого В. Андрєєв, М. Давидов та інші дослідники розпочали вивчення і опис парків, арборетумів і садів України. Було опубліковано ряд даних про особливості росту і розвитку інтродукованих видів в умовах Лісостепу і Степу (Береглезів, 1928; Білик, 1927; Бонецький та ін.) й в інших виданнях. Об’ємні дослідження видового складу культивованої дендрофлори України в 30-70-х роках XX ст. провів А.Л. Липа. Фундаментальні дослідження по інтродукції ряду видів деревних рослин і розробці принципів використання дерев і чагарників у зеленому будівництві проведені в Центральному республіканському ботанічному саду АН України після Великої Вітчизняної війни. Тут створенні великі колекції видів і форм хвойних, дубів, кленів, беріз, бузків, магнолій, глодів, спірей, форзицій, чубушників, дейцій. Розроблені еколого-біологічні основи і узагальнено досвід інтродукції в Україні дуба (Каплуненко, 1981), клена (Кохно, 1968), липи (Колибіна, 1970), берези (Пархоменко, 1986, 1991), вейгела (Гордієнко, 1985), магнолії (Мінченко, 1987), рози (Рубцова, 1980), ломиніса (Орлов, 1962); глоду (Осташевський, 1989); кизилу (Литвиненко, 1958; Клименко, 1990), айви (Клименко, 1970), обліпихи (Джуренко, 1984); хвойних (Рубцов, 1971). Усі ботанічні сади України систематично ведуть інтродукцію нових видів деревних рослин, вводять їх у культуру в своїх регіонах. Деревні інтродуценти вивчаються також у дендраріях лісових технікумів України (Шацьк Волинської, Березне Рівненської, Малин Житомирської, Сторожинець Чернівецької, Лубни Полтавської, Куп’янськ Харківської, Велико-Анадоль Донецької областей та ін.), на лісових дослідних станціях (Житомир, Вінниця, Тростянець та ін.).

Слід зазначити, що початок  розвитку інтродукції мав споживацький характер і орієнтований був в основному на інтродукцію плодових рослин. Пізніше, в XVIII ст., розпочалися перші наукові географічні флористичні дослідження на території України, які сприяли розвитку інтродукції не тільки плодових, а й технічних і декоративних рослин, на Лівобережжі України створювалися великі парки, в яких значне місце посідали інтродуковані види. XIX столітя започаткувало новий етап в історії інтродукції, який пов'язаний із зародженням університетів. При навчальних закладах створювалися ботанічні сади, арборетуми, в приватній власності – акліматизаційні сади, в яких розпочалися і широко розвернулися інтродукційні роботи. У міру накопиченняколекцій деревних рослин отримали розвиток дослідження інтродукованих видів, зокрема їх фенології, особливостей росту, плодоношення, розмноження, екологічних властивостей тощо.