7. Особливості зберігання олійних культур.

Характерною особливістю всіх олійних культур є високий вміст жиру в насінні або інших плодах. Запасні речовини, що використо­вуються зародком при проростанні, відкладаються в насінні олійних культур не у вигляді крохмалю, як у зернових, а у вигляді жиру.

Оптимальна вологість насіння олійних культур перед закла­данням їх на зберігання повинна становити, %:

соняшник - 7-8; гірчиця - 9;

льон - 8-9; рижій -9-10;

соя -11-12; ріпак-9-10.

Практика показує, що зберігати насіння олійних культур складніше, ніж зернових, оскільки в ньому багато жиру, який не зв'язує і не утримує воду, як білки і крохмаль. Це призводить до

нерівномірного розподілу вологи в насінні олійних культур. При загальній невеликій вологості її концентрація в насінні дуже висока. У зв'язку з високим вмістом жиру в насінні олійних культур показники його критичної вологості значно нижчі, ніж у насінні зернових культур.

Зниження температури насінної маси олійних культур до 4°С забезпечує тривале зберігання її без погіршення якості. Насіння олійних культур слід зберігати в сухих, добре провітрюваних насіннєсховищах, розміщуючи його за типами і підтипами, станом вологості і засміченості.

Соняшник вологістю до 7 % закладають висотою у межах допус­тимих технічним станом сховища, 9-10% вологості насіння не повинно перевищувати 2 м. Висота штабеля для сухого насіння 6-8 мішків. Насіння олійних культур, зокрема соняшнику, що має вологість не вище критичної (7-8 %), зберігають у складах різного типу: елеватор­них або силосних сховищах, механізованих одноповерхових сховищах з похилою або горизонтальною підлогою. У типових сховищах перед­бачено розміщення устаткування для активного вентилювання насіння.

8. Особливості зберігання технічних культур.

До буряків як сировини ставляться такі вимоги: бути в стані доброго тургору, а підв'ялених - не більше 5 %, містити цвітушних коренеплодів не більше 1 %, механічно пошкоджених - не більше 12 %, із вмістом зелені - не більше 3 %. В'ялі, загнивші, підморожені, підсушені, з почорнілими тканинами не допускаються. Основний технологічний показник - вміст сахарози.

Короткочасне зберігання цукрових буряків здійснюється в тимчасових буртах на полі, для зберігання на території цукрових заводів буряки закладають у кагати, які розміщують на спеціально відведеній площадці - кагатному полі. Кагати для тривалого зберігання мають ширину біля основи 22-25 м, висоту 4-6 м і ширину верхньої площадки 6-8 м. Довжина кагатів може бути від 50 до 100 м і більше. Режим зберігання: температура +1°С, та відносна вологість повітря в межах 80 %.

Вже при підвищенні температури зберігання до 7°С починається інтенсивне проростання коренеплодів, що призводить до перетворення сахарози в моноцукри ( які не мають здатності до кристалізації), появи шкідливого азоту (який попадає в патоку). При вмісті на коренеплодах зелені більше 4 % кількість пророслих буряків збільшується на 25 %, а втрати цукру збільшуються вдвічі. Для забезпечення коренеплодів потрібним режимом використовують активне вентилювання з питомими подачами від 30 до 60 м³/т за год., організовують захист коренеплодів від сонця, дощу, морозів.

При можливості для зберігання цукрових буряків треба застосо­вувати сховища, зокрема модульні, із залізобетонних панелів. Існують технології зберігання коренеплодів при повному їх заморожуванні (0°С) при якій припиняється життєдіяльність коренеплодів взагалі.)