2.3 Конструктивна частина
2.3.1 Призначення будова та принцип роботи пристосування
Під час ТО та ремонту культиватора для міжрядного обробітку УСМК-5,4 постає проблема демонтажу підшипників та інших деталей. При відсутності спеціальних пристроїв демонтаж вищезгаданих деталей проводиться за допомогою молотка, клинів та інших підручних засобів. В такому випадку розбиральна операція займає значний проміжок часу і, крім того, часто відбувається пошкодження придатних деталей, що призводить до зайвих економічних витрат.
Для запобігання цьому я пропоную виготовити універсальний гвинтовий знімач, з допомогою якого демонтаж підшипників буде займати на багато менше трудових ресурсів, часу, забезпечувати збереженість деталей і унеможливлювати їх пошкодження в процесі демонтажу.
Запропонований мною знімач складається з корпусу, в який запресована втулка з різьбовим отвором, яка зафіксована в корпусі гвинтом, корпус має два крила. В кожному крилі прорізаний паз для закріплення лапи. Кожна лапа заходить в паз корпусу і закріплюється за допомогою осі, що забезпечує шарнірне з’єднання і можливість використання пристрою для демонтажу деталей різних розмірів. Силовий гвинт має у верхній частині поперечний отвір, в який входить рукоятка, яка забезпечує зменшення зусилля при користуванні пристрою. В нижній частині гвинта, є виточка під штифт, за допомогою якого кріпиться п’ята. Вона використовується в залежності від діаметра підшипника та вала, на який напресований підшипник. В одній з лап є отвір, за допомогою цього отвору до лапи кріпиться стяжка.
Принцип дії пристрою полягає у перетворенні обертового руху рукоятки в поступальний рух гвинта, який, скорочуючи відстань до захватних частин лап, проводить випресування підшипника чи іншої деталі з корпусу або вала.
2.3.2 Конструктивний розрахунок
Універсальний гвинтовий знімач для знімання підшипників та інших деталей має силовий гвинт. Визначаємо діаметр нарізної частини гвинта знімача, якщо F3 = 50 кН, матеріал гвинта сталь 45. При обертанні гвинта за рукоятку, він працює на розтяг і кручення, а тому його можна розрахувати як затягнутий болт на розтяг, враховуючи вплив кручення коефіцієнтом затягування. Визначаємо допустиме напруження при розтягу, приймаючи по таблиці 3 [10] σт = 240 мПа, [n] = 2.
з рівняння міцності:
одержуємо:
де: kзат = коефіцієнт затяжки, для метричної різьби kзат = 1,3;
z = число гвинтів;
Тоді:
По табл. 29 [10] приймаємо різьбу М30х2.
3. Економічна частина
3.1 Визначення собівартості відновлення деталі
Собівартість відновлення деталі є найважливішим економічним показником розробленого технологічного процесу. Вона складається з прямих і накладних (побічних) витрат і визначається за формулою:
Св = Сп + Сн;
де: Сп – прямі витрати, грн;
Сн – накладні витрати, грн.
Прямі витрати визначаємо по формулі:
Сп = Ср + Сз + См;
де: Ср – оплата праці з нарахуванням, грн;
Сз – вартість запасних частин, Сз = 0;
См – витрати на придбання основних матеріалів, грн.
Оплату праці без нарахувань визначаємо по формулі:
де: Сгод – годинна тарифна ставка, грн;
Тн – технічна норма часу, хв;
Токарні роботи і наплавлювальні виконуються по IV розряду, годинна тарифна ставка для даного розряду становить Сгод = 10,43 грн.
Тоді:
С = С1 + С2 + С3 + С4 = 3,41 + 1,68 + 1,68 + 1,71 = 8,48 грн.
Визначаємо оплату праці з нарахуванням:
Ср = 1,38 ∙ 8,48 = 11,70 грн.
Вартість витрачених матеріалів визначаємо по формулі:
См = 0,001 ∙ ɣ ∙ км ∙ Ск ∙ π ∙ d ∙ L ∙ h;
де: ɣ − щільність ремонтного матеріалу, г/см3;
км – коефіцієнт, що враховує витрати металу на розбризкування при наплавленні, км = 1,2 ÷ 1,3;
Ск – вартість одного кілограма витраченого матеріалу, Ск = 30 грн;
L − довжина наплавлювальної поверхні, см;
d – діаметр наплавлювальної поверхні, см;
h – товщина наплавленого шару, см;
См = 0,001 ∙ 7,8 ∙ 1,3 ∙ 30 ∙ 3,14 ∙ 2 ∙ 3,46 ∙ 0,4 = 2,68 грн;
Накладні витрати становлять 120% від заробітної плати
Сн = 1,2 ∙ Ср = 1,2 ∙ 11,70 = 14,04 грн;
Отже собіварстість відновлення деталі становить:
Св = 11,70 + 2,68 + 14,04 = 28,42 грн.