Квиток №9

1. Творчий портрет Георгія Свиридова.

Свиридов Георгій Васильович (16 грудня 1915, Фатеж-6 січня 1998, Москва) — радянський композитор та піаніст.

Свої перші твори Свиридов написав в 1935 році.

Під час навчання у Ленінградській консерваторії з 1936 по 1941 роки Свиридов експериментував з різними жанрами і типами композиції. Він написав концерт для фортепіано з оркестром №1 (1936-1939), симфонію №1 та камерну симфонію для струнних інструментів (1940). Стиль Свиридова значно змінювався на ранніх етапах його творчості. Його перші твори були написані в стилі класичної романтичної музики і були схожі на роботи німецьких романтиків. Пізніше багато творів Свиридова писалися під впливом його вчителя Дмитра Шостаковича, але приділяв увагу музичній мові Пауля Хіндеміта. З середини 1950-х років Свиридов знайшов свій яскравий самобутній стиль і намагався писати твори, які носили виключно російський характер. Найбезпосереднішим чином з рідним краєм пов'язаний хоровий цикл Свиридова «Курські пісні». Цей твір дав визначення новому напрямку в російській музиці, що отримав назву «нова фольклорна хвиля», в руслі якої працювали і композитори шістдесятники. Музика Свиридова довго залишалася маловідома на Заході, але в Росії його роботи користувалися грандіозним успіхом у критиків і слухачів за їх прості, але тонкі за формою ліричні мелодії, масштаб, майстерну інструментовку і яскраво виражений, оснащений світовим досвідом національний характер висловлювання. Свиридов продовжував і розвивав досвід російських класиків, насамперед Модеста Мусоргського, збагачуючи його досягненнями 20 століття. Він використовує традиції старовинного канта, обрядових поспівок, знаменних співів, але в той же час сучасну міську масову пісню. Творчість Свиридова поєднує в собі новизну, самобутність музичної мови, витонченість, вишукану простоту, глибоку духовність і виразність.

2. Ігор Стравинський балет «Петрушка».

«Петрушка» (руські потішні сцени в 4-х картинах) — балет Ігоря Стравінського, написаний для Дягилевської балетної трупи. Прем'єра відбулася 13 червня 1911 року в Паризькому театрі «Шатлє».

«Петрушка» — це історія одного з традиційних персонажів російських народних лялькових вистав Петрушки, зробленого з соломи і тирси, в якому, однак, прокидається життя і розвиваються емоції. Балет складається з 4-х картин.

Структура:

1. Народні гуляння на масляній:

• народні гуляння на масляній;

• фокус;

• російська;

2. У Петрушки:

• у Петрушки;

3. В арапа:

• в арапа;

• танок балерини;

• вальс (балерина та арап);

4. Народні гуляння на масляній:

• народні гуляння на масляній;

• танок годувальниць;

• танок кучерів, конюхів;

• ряджені.

Квиток №10

1. Творчий портрет Бели Бартока.

Бела Барток (25 березня 1881-26 вересня 1945) — угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічною пропорцією. Має велику музичну спадщину.

Притому, що Барток не примкнув до жодного з модних авангардистських течій свого часу, він визнається одним з найбільш глибоких і впливових новаторів 20 століття.

2. Сергій Прокоф’єв балет «Ромео та Джульєтта».

Ромео та Джульєтта (op. 64) — балет С. Прокоф'єва за однойменною трагедією Вільяма Шекспіра, написаний 1936 року.

Балет в 4 актах, 9 картинах. Діючі обличчя: • Ескал (герцог Верони); • Паріс (молодий дворянин, наречений Джульєтти); • Капулетті; • дружина Капулетті; • Джульєтта (дочка Капулетті); • Тібальд (племінник Капулетті); • годувальниця Джульєтти; • Монтекі; • Ромео (син Монтекі); • Меркуціо (друг Ромео); • Бенволіо (друг Ромео); • Лоренцо (чернець); • паж Паріса; • паж Ромео; • трубадур; • шут; • громадяни Верони;

• слуги Монтеккі;

• слуги Капулетті;

• подруги Джульєтти;

• господар кабачка;

• гості;

• свита герцога;

• маски. Дії відбуваються у Вероні на початку епохи Відродження.