Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
posibnik_do_ekz_bakalavra_Geografiya.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.3 Mб
Скачать

29. Атмосферний тиск, закономірності його розподілу біля

підстилаючої земної поверхні.

Поняття про атмосферний тиск, одиниці його вимірювання. Причини зміни атмосферного тиску біля підсилюючої поверхні (а…; б…) Схематично зобразіть пояси розподілу атмосферного тиску біля підсилюючої поверхні (якщо умовно вважати її властивості однорідними). Поясніть причини такого розподілу атмосферного тиску.

Атмосферний тиск відрізняється над різними ділянками земної поверхні й змінюється над ними з часом. Внаслідок підвищення температури тиск знижується. При зниженні температури тиск стає вищим.

Переміщення повітря у верхній частині тропосфери теж призводить до зміни атмосферного тиску. У тому місці, над яким відбувається відтік повітря і внаслідок цього зменшується маса стовпа повітря, атмосферний тиск знижується. У районах, над якими спостерігається притік повітря, атмосферний тиск підвищується.

У розподілі атмосферного тиску біля земної поверхні виділяють пояси та області високого та низького тиску. Пояси атмосферного тиску – це витягнуті в широтному напрямку смуги. Області атмосферного тиску мають округлу форму.

У розподілі тиску на земній поверхні проявляється широтна зональність. Загальна планетарна схема розподілу тиску така: уздовж екватора простягається пояс зниженого тиску, на північ і південь від нього до 30-40о розташовані пояси підвищеного тиску; далі до 60-70о пн. і пд. ш. простягаються пояси зниженого тиску; в полярних районах – області підвищеного тиску.

Реальна картина розподілу тиску значно складніша. Екваторіальний пояс зниженого тиску зберігається цілий рік. Області високого тиску у полярних широтах (над Антарктидою і Гренландією) теж спостерігаються упродовж року.

Над океанами області атмосферного тиску є постійними. Над материками влітку утворюються області низького тиску, а взимку вони змінюються на області високого тиску. Такі області називають сезонними (наведіть їх приклади).

30. Загальна циркуляція атмосфери Землі. Поняття про

баричні центри дії атмосфери.

Циркуляція атмосфери це сукупність вертикальних та горизонтальних рухів повітря у тропосфері. За рахунок горизонтальних рухів повітрявітрів, відбувається перенесення тепла з екваторіальних і тропічних кліматичних поясів у помірні й полярні. Унаслідок сезонного переміщення усіх повітряних мас на північ у червні-серпні та на південь у грудні-лютому формуються перехідні кліматичні пояси. У них півроку переважає один тип повітряної маси, а півроку – інший тип. Ці сезони відрізняються, насамперед, умовами зволоження (бувають сухі й вологі сезони).

Перехідні кліматичні пояси розташовані між основними. Виділяють такі перехідні пояси: два субекваторіальних, два субтропічних, два субполярних.

Таким чином, на Землі виділяють сім основних і шість перехідних кліматичних поясів. Вони сформувалися внаслідок різного надходження сонячної енергії, цілорічного переважання або сезонного переміщення основних типів повітряних мас.

Основні ланки циркуляції в тропосфері (тропічна, помірна та полярні), та переважаючі в них вітри. Схема загальної циркуляції атмосфери (без впливу підстилаючої поверхні). Азональна складова циркуляції атмосфери (мусони тропічні, позатропічні).

Баричні центри – замкнуті області з високим чи низьким атмосферним тиском. Баричні мінімуми - замкнуті області з низьким тиском у центрі; баричні максимуми - замкнуті області з високим тиском у центрі. Баричні центри дії атмосфери – результат впливу підсилюючої поверхні (що зумовлює перервність поясів атмосферного тиску внаслідок різної теплоємності води океану і гірських порід суходолу). Вони зумовлені нерівномірним розподілом суходолу й океану, континентальністю території, рельєфом суходолу.

Над океанами баричні центри дії атмосфери є постійними впродовж року (змінюються лише їх розміри й інтенсивність впливу на суходіл). Над баричними мінімумами зароджуються циклони, максимумами - антициклони. Їх прикладами є Ісландський і Алеутський баричні мінімуми, Азорський і Південно-Атлантичний баричні максимуми.

Над суходолом узимку формуються баричні максимуми (Сибірський, Канадський), улітку – баричні мінімуми (Азіатський).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]