1 /АЛАЛІЯ

Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії. Сенсорна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатору. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слуху дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато лепече. Тоді як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання. Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.   Моторна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнорухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої. Моторний алалік не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по-різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.   Причини алалії   Під час внутрішньоутробного розвитку: • інтоксикації • хронічні захворювання матері • порушення кровообігу плодуПід час пологів: • мозкові крововиливи, гематоми • асфіксія • пологові травми У ранньому віці дитини: • травми голови • інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)   Логопедична роботабудується диференційовано при моторній та сенсорнійалалії. Але, в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде. Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини-алаліка повинні дуже серйозно поставитися до логопедичних занять. Оскількиалалія є системним недорозвитком мовлення, то логопедична робота має охоплювати усі сторони мовлення: • Розвиток слухової уваги • Розвиток розуміння мовлення • Розвиток звукової сторони мовлення • Розвиток складової структури • Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація) • Розвиток граматичної будови • Накопичення словникового запасу • Розвиток фразового мовлення • Розвиток зв'язного мовлення

2/Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) — різні складні мовні розлади, при

яких порушується формування всіх компонетов мовної системи, тобто

звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

Термін ЗНМ з'явився в 50х-60-х роках XX століття. Введений у вживання

основоположником дошкільної логопедії в Росії Р.Е.Льовіною. Це поняття і

зараз активно використовується при формуванні логопедичних груп дітей

при дитячих садах.

У дітей з ЗНМ є типові прояви (не дивлячись на різну природу дефектів),

вказуючі на системні порушення мовної діяльності; пізніший початок

мовлення: перші слова з'являються до 3-4, в крайніх випадках і до 5

років; мова аграмматична і недостатньо фонетично офомлена; експресивна

мова відстає від імпресивної, тобто дитина, розуміючи мову, звернену до

нього, не може сама правильно виразити свої думки; мова дітей з ЗНМ

малозрозуміла.

Недорозвиток мовлення є одним з проявів розумової відсталості у дітей.

Він зумовлений раннім ураженням ЦНС та специфічними особливостями

функціонування психічних процесів. Властиві цім дітям пізнавальна

пасивність, знижений інтерес до навколишнього, а відтак і недостатній

розвиток предметної діяльності, негативно позначаються на формуванні

потреби у спілкуванні дітей-олігофренів з дорослими, розвиткові

емоційного ставлення до них. Внаслідок цього порушується природний

механізм оволодіння мовою у дитини. Адже сама потреба у спілкуванні,

зацікавлене емоційне ставлення до дорослого, бажання розуміти й у всьому

наслідувати його, є важливою психологічною умовою виникнення усного

мовлення у дітей.

Робота педагогів з розвитку мовлення має на меті сформувати потребу у

мовному спілкуванні дітей олігофренів та практичне оволодіння ними

мовленням, як засобом комунікації.

1. Поняття загального недорозвитку мовлення

ЗНМ (загальне недорозвинення мовлення) - різні складні мовні розлади,

при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, тобто

звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

Загальне недорозвинення мовлення може спостерігатися при складних формах

дитячої мовної патології: алалии, афазії (завжди), а також ринолалии,

дизартрії (іноді). Не дивлячись на різну природу дефектів, у дітей з ЗНМ

є типові прояви, вказуючі на системні порушення мовної діяльності:

Більш пізніший початок мовлення: перші слова з'являються до 3-4, а іноді

і до 5годам;

Мова аграмматична і недостатньо фонетично офомлена;

Експресивна мова відстає від імпресивної, тобто дитина, розуміючи

звернену до нього мову, не може сама правильно озвучити свої думки;

не може сама правильно озвучити свої думки;

Мова дітей з ЗНМ малозрозуміла.

Найчастіше, кажучи про ЗНМ, мають на увазі мовні розлади дітей з

нормальним інтелектом і слухом. Річ у тому, що при порушеннях слуху або

інтелекту недорозвинення мовлення, зрозуміло, виникає в більшості

випадків, проте при цьому ЗНМ вже носить характер вторинного дефекту.

Тому важливо розрізняти ЗНМ від інших станів як більш за легені,

наприклад, від темпової затримки мовного розвитку (ЗРР), що зазвичай не

відноситься до ЗНМ (різні автори трактують це питання по-різному), так і

від важчих розладів, наприклад, олігофренії або затримки мовного

розвитку дітей з пониженим слухом, при яких ЗНМ виступає вже як

вторинний дефект.

Отже, загальним недорозвиненням мовлення прийнято вважати таку форму

мовної аномалії, при якій у дитини з нормальним слухом і первинно

підлягаючим зберіганню інтелектом виявляються несформованими всі

компоненти мовної системи: (фонетика, лексика і граматика).

Вимова звуків. У дітей несформовані 4-5 груп звуків (свистячі - З, 3, Ц,

шиплячі, - Ш, Же, Щ, Ч, сонорні, - Р, Р', Л, Л', нерідко м'які і

дзвінкі), але у всіх дітей наголошується змішення (при сприйнятті на

слух і вимові) близьких в аккустическом і артикуляторном планах звуків:

З - Ш, 3 - Же, Р - Л, Ч -ТЬ, Ч - Щ, Ч - Ц, СЬ -Щ). Так само складова

структура і звуконаполняемость мовлення дитини спотворюється в словах,

що містять різну кількість складів (продукти, магнітофон, будівництв і

ін.).

Словниковий запас дошкільників з ЗНМ як і раніше відстає від вікової

норми, як кількісно, так і якісно. Утруднення стосуються підбору

синонімів і антонімів, споріднених слів, відносних прикметників, слів,

що мають абстрактне значення, деяких узагальнень.

Вживання префіксальних дієслів, іменників, позначаючої професії або

назви спортсменів по видах спорту виявляє значну кількість помилок. У

словнику дітей часто відсутні складні іменники і прикметники, присвійні

прикметники.

Граматичне оформлення мовлення. Діти будують прості непоширені і

поширені пропозиції. Проте і в таких пропозиціях у більшої частини дітей

наголошуються порушення узгодження і управління (високу дерево,

доторкнувся лоба, залицявся білку...), пропуски або заміни складних

приводів, зміна порядку слів. Всім дітям важко в побудові

складносурядних і складнопідрядних речень.

Загальне недорозвинення мовлення як мовленнєве порушення. Причини виникнення знм

Загальне недорозвинення мовлення як мовленнєве порушення. Медичний, психологічний, психолінгвістичний аспекти проблеми ЗНМ. Недорозвинення мовлення як порушення оволодіння системою мови. Патогенетичні і психолого-педагогічні критерії аналізу мовленнєвого розвитку. Лінгвістичні критерії складання рівневої характеристики недорозвинення мовлення. Стан фонетичних і фонематичних операцій. Лексико-семантичні уявлення. Словотворчі уміння. Морфолого-синтаксична характеристика мовлення. Стан зв'язного мовлення.

Тема 46. Клінічні види знм

Причини виникнення загального недорозвинення мовлення: перинатальна енцефалопатія (гіпоксична, травматична, білірубінова); резидуально-органічне ураження мозку. Клінічні види загального недорозвинення мовлення (за О.М.Мастюковою).

Тема 47. Перший та другий рівні недорозвинення мовлення

Перший рівень недорозвинення мовлення. Стан імпресивного і експресивного мовлення. Характеристика вимови дітей з першим рівнем недорозвинення мовлення. Стан семантичних представлень. Полісемантика. Передумови виникнення однослівного речення. Другий рівень недорозвинення мовлення. Кількісні і якісні зміни в системі семантичних уявлень. Специфіка становлення фразового мовлення. Розвиток значення слова. Особливості граматичного оформлення мовленнєвого висловлення. Стан фонематичних представлень і розвиток вимови.

Тема 48. Третій і четвертий рівні ЗНМ

Третій і четвертий рівні ЗНМ. Стан фонематичних операцій, фонетичні, фонетико-фонематичні порушення, недостатність семантичних уявлень. Стан операцій граматичного оформлення мовленнєвого висловлювання. Закономірності функціонування морфологічної системи мови у мовленнєвій діяльності. Характеристика зв’язного мовлення. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників з ЗНМ

Тема 49. Характеристика фонетико-фонематичної сторони мовлення в дошкільників із ЗНМ

Становлення функції мовлення в онтогенезі. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення в онтогенезі. Характеристика фонетико-фонематичної сторони мовлення в дошкільників із ЗНМ. Розвиток лексики в онтогенезі. Порушення лексики в дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Особливості антонімії й синонімії в дошкільників із ЗНМ. Розвиток граматичного ладу мовлення в онтогенезі.

Тема 50. Особливості лексико-граматичного рівня мовлення дошкільників із ЗНМ.

Порушення формування граматичного ладу мовлення в дітей із ЗНМ. Порушення морфологічної системи мови при ЗНМ. Порушення синтаксичної структури речення в дітей з ЗНМ. Розвиток зв'язного мовлення в дітей в онтогенезі. Характеристика зв'язного мовлення в дітей з ЗНМ.

Тема 51. Сучасний підхід до проблеми логопедичного обстеження дітей

Із недорозвиненням мовлення

Сучасний підхід до проблеми логопедичного обстеження дітей з недорозвиненням мовлення. Завдання, напрями, принципи, методи, організація психолого-педагогічного обстеження дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Етапи логопедичного обстеження дитини. Психолінгвістична и психологічна дифереціація дітей із ЗНМ. Обстеження лексико-граматичного рівня мовлення, зв’язного мовлення, звуковимови та фонематичних процесів, вивчення медичної документації.