9

Інструкція № 8

(для студентів)

З основ екології та профілактичної медицини

Тема: Наукові основи раціонального харчування.

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Оснащення: алгоритми, інструкції, роздатковий матеріал, ситуаційні задачі,тести, таблиц.

Конкретні цілі:

Знати:

1. Фізіолого-гігієнічне значення нутрієнтів і гігієнічну характеристику харчових продуктів.

2. Методи визначення добових енергозатрат організму.

3. Основний обмін.

4. Специфічна динамічна дія їжі.

5. Робоча надбавка.

6. Коефіцієнт фізичної активності (КФА) як фізіологічний критерій для диференціації працездатного населення на групи.

7. Розрахунок енергетичної цінності харчового раціону та збалансованості харчових речовин.

8. Калорійність “брутто” і “нетто”.

9. Оптимальні фізіологічні потреби в основних харчових інгредієнтах для дорослого та дитячого населення.

10. Оцінювання харчового статусу людини.

Вміти:

1. Проводити відбір проб харчових продуктів для органолептичного та фізико-хімічного дослідження харчових продуктів;

2. Проводити органолептичне та фізико-хімічного дослідження харчових продуктів;

3. Користуватись нормативною документацією;

4. Давати оцінку результатам лабораторного дослідження продуктів харчування за нормативами;

План проведення заняття:

1. Співбесіда та по темі.

2. відбір проб харчових продуктів для органолептичного та фізико-хімічного дослідження харчових продуктів

3. проведення органолептичного та фізико-хімічного дослідження харчових продуктів;

4. користування нормативною документацією;

5. оцінка результатів лабораторного дослідження продуктів харчування за нормативами;

6. Вирішення ситуаційних задач

Література:

В.Г.Бардов «Гігієна та екологія» ст. 275 - 332

П.С Бебешко «Основи профілактичної медицини» стор 66-76, 83-88, 91-93

Лекція

Викладач: Семенюк І.В.

Харчовий статус організму та методика його вивчення.

Під харчовим статусом розуміють фізіологічний стан організму, обумовлений його харчуванням.

Харчовий статус визначають:

• співвідношення маси тіла з віком,

• стать,

• конституція людини,

• біохімічні показники обміну речовин,

• ознаки аліментарних та аліментарно обумовлених розладів і захворювань.

Вивчення харчового статусу людини чи організованого колективу з однаковим фізичним, емоційним навантаженням та загальним харчуванням дозволяє об'єктивно оцінити це харчування і своєчасно виявити аліментарно обумовлені порушення здоров'я та захворювання (енергетично-білкову, вітамінну, макро-, мікроелементну недостатність та ін.). А тому поряд з визначенням енерговитрат та повноцінності добового раціону оцінка харчового статусу є одним з перших і основних методів медичного контролю за харчуванням різних статево-вікових та соціально-професійних груп населення.

В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:

Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи.

Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І – жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ – на 30-49%, ІІІ – на 50-99%, ІУ – на 100 % і більше)

Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зростає, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо.

Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників - суб'єктивних (анкети, опитування) та об'єктивних.

Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про:

• Паспортні дані, стать, вік, професію;

• Шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків);

• умови праці, характер і вираженість професійних шкідливостей – фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем);

• умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом, економічні можливості сім'ї чи організованого колективу; характер харчування за 1-3 доби:

• кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв, продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших.

Серед об’єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:

Соматоскопічні – огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, плоскостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, i'x деформації, ломкість як ознака білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, керато-маляцію, блефарит, кон'юнктивіг, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А та інші.

2. Соматичні – вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота.)

На підставі цих вимірювань розраховують масово-розтові показники:

2.1. Індекс Брока – нормальна маса тіла (МТ) в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110)

У жінок у всіх випадках маса тіла повинна бути менше на 5 %, ніж у чоловіків.

2.5. Максимально допустиму масу тіла в залежності від віку, статі, зросту знаходять в таблиці.