Міністерство освіти і науки україни Київський інститут банківської справи

Реферат

Економічна політика Великобританії, Німеччини та Франції у 1930-х роках.

Підготувала:

студентка І курсу 101 групи

Бибик М.А.

Перевірив:

Кандидат економічних наук

Гава Ю.В.

Київ-2015

Зміст

Вступ…………………………………………………………….………….3 ст.

1. Економічна політика Великобританії в 1930-х рр.……….……4-6 ст.

2. Економіка Німеччини у 1930-1939 рр.………………………..….7-8 ст.

3. Економіка Франції періоду світової кризи……..…………..….9-11 ст.

Висновок……………………………………………………………...…..12 ст.

Список використаної літератури…………………………...…………13 ст.

Вступ

У 1930-х роках більшість розвинутих країн світу опинилися в лещатах небувалої економічної кризи, причинами якої були порушення основних пропорцій світової системи господарства, стихійне нарощування виробництва, низький рівень доходів основної маси населення.

Вона виявилася унікальною за глибиною падіння виробництва, за масштабами охоплення світової економіки і по тривалості. Уряди західних країн виявилися не підготовленими до боротьби з таким лихом. Вони не змогли навіть домогтися скоординованих дій по боротьбі з кризою.

Криза викликала тяжкі соціальні наслідки. Безробіття стало масовим і тривалим. Скорочення попиту на продукти харчування погіршило становище селян і фермерів. Схожа участь осягала дрібних торговців і ремісників. Під загрозою руйнування опинився і середній клас: службовці, лікарі, викладачі. Таких умовах виникало розчарування в існуючому порядку. Зріс вплив тих партій і рухів, які виступали за його злам. Політична стабільність теж пішла в минуле. Почався пошук шляхів виходу з кризи. У результаті в одних країнах до влади прийшли фашисти, в інших були проведені демократичні реформи. Але скрізь вихід з кризи супроводжувався посиленням ролі держави.

Криза позначилася і на міжнародних відносинах. Країни заходу, не зумівши знайти способів спільної боротьби з кризою, намагалися перекласти його тяжкість один на одного. Це послабило їх можливість спільно підтримувати світовий порядок.

Світова економічна криза загострила міжнародні відносини. Це підірвало здатність світового співтовариства спільно боротися за збереження стабільності у світі. І стало однією з основних причин початку сітової війни.

В данній роботі мною були розглянуті різні варіанти подолання економічної кризи у Великобританії, Німеччині та Франції. А також висвітлені заходи економічної політики уряду даних держав у несприятливих умовах.

1. Економічна політика Великобританії в 1930-х рр.

У Великобританії кризові явища почали простежуватися з деякому спізненням в порівнянні з світовою динамікою — в перші місяці 1930 р. Занепад господарського життя тривав до 1933 року. Криза носила до того ж не такий руйнівний характер, як в інших країнах Заходу. Низькі темпи зростання британської економіки в колишні роки зумовили і відносно невеликий рівень падіння виробництва. Якщо в 1929 р. рівень виробництва склав 100,3 % від показників 1913 р., то в 1932 р. — 82,5 %. Утворилися цілі «райони депресії», де економічне життя повністю завмерло.

Уряд намагався пом'якшити соціальні наслідки кризи розширенням системи страхування по безробіттю, організацією суспільних робіт, переселенням частини працездатного населення з «районів депресії». Згідно із законом про страхування 1930 р. віковий поріг, що дозволяє одержувати посібник з безробіття, був понижений до 15 років. Термін виплати таких допомог зріс до 12 місяців. Проте результати цих заходів були невеликі.

Послідовно проводячи курс на об’єднання підприємців, держава намагалася контролювати випуск продукції, її реалізацію за допомогою примусових санкцій, кредитних привілеїв, різного роду гарантій. Вже в 1930 році в країні діяли монопольні об’єднання у вугільній промисловості, бавовняній. Проводячи оздоровлення економіки, уряд відмовився від неконтрольованої політики заохочення іноземних інвестицій. У вересні 1931 ліквідував золотий стандарт фунта стерлінгів. Курс девуальованої національної валюти знизився на 1/3 по відношенню до інших іноземних валют. Цей захід автоматично підвищив конкурентоспроможність англійських товарів на світових ринках. Підвищилося мито на ввезення іноземних товарів.

Для аналізу проблем бюджетної політики була сформована урядова комісія на чолі з відомим фінансистом Джорджем Меєм. Її висновки і рекомендації виявилися невтішні — країна знаходиться на порозі ще більш глибокої фінансової кризи, і ситуація вимагає термінового переходу до політики жорсткої економії, згортання державних соціальних програм, суспільних робіт. Робота комісії Мея викликала строкату дискусію в керівництві лейбористської партії, перевести яку в конструктивне русло Макдональду так і не вдалося. Уряд виявився на межі розколу.

Уряд лейбористів проявив велику активність у сфері зовнішньої політики, зважившись на ряд наспілих, але непопулярних в політичних кругах заходів. В повному об'ємі були відновлені дипломатичні відносини з СРСР, ратифіковано рішення про припинення стягування з Німеччини репараційних виплат.

До середини 1931 р. стало очевидне, що уряд лейбористів не має достатнього впливу для активної антикризової політики.

Після парламентських виборів восени 1931 р. «національна» коаліція поширила політику зниження зарплати на особовий склад військово-морського флоту. Платня рядовим матросам була знижена на 25%. У відповідь екіпажі військових кораблів, що стояли у військово-морській базі Інвергордон, відмовилися виходити в море (вересень 1931 р.). Цей своєрідний страйк військових моряків налякав уряд і змусив його піти на поступки морякам.

Фінансова криза в країні продовжувала заглиблюватися. Запас золота катастрофічно танув. Спроби поліпшити становище з допомогою американських позик не дали результатів. Уряду довелося скасувати золотий стандарт, що призвело до знецінення фунта стерлінгів на одну третину. Для боротьби з конкуренцією інших імперіалістичних держав, яка різко загострилася під час криз, Англія створила так званий стерлінговий блок.

Фінансово-економічні заходи уряду, а також зростання військового виробництва сприяли пожвавленню в англійській промисловості. Зросли капіталовкладення в економіку країни. Покращились і умови зовнішньої торгівлі. Але економічний підйом був нестійким і нерівномірним. Кабінет Макдональда все менше рахувався з парламентом.

Наприкінці 1933-го на початку 1934 року з економічною кризою в Великобританії було покінчено. Рівень її промислового виробництва сягнув довоєнного рівня.

Новий кабінет очолив Болдуін. На парламентських виборах у листопаді 1935 консерватори виступили під популярним гаслом колективної безпеки, хоча і не збиралися проводити його в життя. Спекулюючи на антивоєнних настроях народу, вони здобули перемогу.

У середині 1937 р. в Англії знову почалася економічна криза. Занепад переживали головним чином старі галузі промисловості, де необхідність заміни обладнання давно назріла. На початку 1939 р. в країні налічувалося 2 млн. безробітних. Частка Англії в світовому капіталістичному промисловому виробництві і в експорті промислових виробів у міжвоєнний період зменшилася. Причина цього полягала не тільки у швидкому індустріальному розвитку інших країн, а й в організаційно-технічній відсталості англійської промисловості.

Англійський робочий клас вів самовіддану боротьбу за свої права і поліпшення умов життя. Росли ряди тред-юніонів, особливо в нових галузях промисловості.

Щоб заспокоїти громадськість своїх країн, уряди Англії та Франції почали в 1939 р. переговори з Радянським урядом. Але укладати пакт про взаємну допомогу в боротьбі проти агресії вони не хотіли. Одночасно Англія вела в Лондоні закулісні переговори з Німеччиною, прагнучи прискорити напад гітлерівців на СРСР.

Мюнхенська політика консерваторів сприяла розв'язанню другої світової війни і накликала на англійський народ великі лиха, які йому довелося пережити у воєнні роки.