Селеніцереус: поширенні види та догляд

Рід Селеніцереус (Selenicereus), що належить до сімейства Кактусових (Cactaceae), нараховує 24 види наземних, епіфітних або литофітних рослин, чиєю батьківщиною проживання є тінисті тропічні ліси та скелі Центральної і Південної Америки. Особливістю даного роду кактусів служать тонкі багато-реберні пагони-батоги, забезпечені численними повітряними коренями, за допомогою яких рослина кріпиться до опор. У довжину такі пагони можуть досягати 12 метрів, розростаючись в товщину всього на три сантиметри.

Крім того, у селеніцереуса найбільші серед всіх представників сімейства квіти. У деяких видів їх діаметр становить 30 сантиметрів, а трубка віночка витягується на 40 сантиметрів. При цьому будова квітки досить складна, а за своїм зовнішнім виглядом вона трохи нагадує латаття. Численні зовнішні частки оцвітини дуже вузькі, іноді практично ниткоподібні і пофарбовані в темні тони: рожеві, жовті, червоні або коричневі. Внутрішні – широкі, білосніжні. Вони можуть розкриватися у формі чаші або повністю заповнювати внутрішній простір квітки.

Ще однією особливістю рослини є вид бутонів. Формуючись як ніби в гнізді, спочатку вони нагадують щільний клубок білих волосків, з якого по мірі зростання починає визирати шкірястий кінчик самого бутона. До цього моменту може пройти 20 днів.

Квітки у всіх видів розпускаються з настанням сутінків і через кілька годин до світанку, в’януть. Саме завдяки такій особливості – нічного цвітіння – кактус і отримав свою назву «Цариця ночі».

Види селеніцереусів

Незважаючи на красу квіток цього кактуса, в культурі знайшов поширення тільки один вид – Селеніцереус крупноквітковий (Selenicereus grandiflorus). Він володіє довгими лазячими сірувато-зеленими пагонами, які в природному середовищі виростають до 10 метрів і часто заплутуються в колючі клубки. Злегка хвилясті стебла, товщиною близько 2,5 сантиметри, мають 7-8 граней, на яких розташовуються невеликі ареоли, вкриті сіро-білим «пухом» і забезпечені 5-18 маленькими колючками, 0,5-1,5 сантиметри завдовжки, які опадають по мірі дорослішання втечі. Квітки ароматні, із запахом ванілі. Довжина трубки досягає 22 сантиметри, а діаметр розкритої квітки – 30 сантиметрів. Зовнішні пелюстки оцвітини вузько-ланцетні, світло-коричневі, довжиною 7-10 сантиметрів, шириною 4,5 сантиметри. Внутрішні пелюстки трохи коротші, широко-ланцетні із звуженим кінцем, що формують два-три пухких нещільних шари. Серцевину квітки прикрашають численні жовті тичинки, довжиною п’ять сантиметрів. Після відцвітання зав’язуються яйцеподібні плоди пурпурних відтінків, розміри яких можуть досягати до восьми сантиметрів у довжину.

Незважаючи на те, що цвітіння однієї квітки кактуса триває всього кілька годин, сам кактус може цвісти протягом усього літа, так як здатний зав’язувати до 50 бутонів за сезон.

Ще один, не менш красивий і вельми оригінальний вигляд, на жаль, поки ще не знайшов широкого поширення у вітчизняному квітникарстві – Селеніцереус Ентоні (Selenicereus anthonyanus), так званий в народі «Риб’яча кістка». Це лазячий кактус з листоподібними плоскими м’ясистими стеблами, ширина яких може досягати 15 сантиметрів. Саме стебло блакитно-зелене, глибоко розсічене, що нагадує за формою листя кульбаби або дуба, із непарно розташованими частками. Шипи, зібрані потри штуки в невеликих ареолах, досить короткі. Квітки в діаметрі досягають двадцяти сантиметрів. Забарвлення пелюсток оцвітини плавно варіює від кремово-рожевого всередині квітки до пурпурового – зовні. Їх розміри і форма не сильно відрізняються. Зовні і всередині оцвітина практично однакової ширини, але від центру квітки до її зовнішньої сторони, довжина трохи збільшується. При цьому вони майже рівномірно заповнюють увесь внутрішній простір. Жовті короткі тичинки практично повністю приховані під великою біло-рожевою зірко-видною приймочкою.

Selenicereus anthonyanus

І ще один, досить привабливий для квітникарів вигляд, правда, поширений ще менше попереднього – Селеніцереус гачкоподібний (Selenicereus hamatus) з довгим, до 12 метрів, яскраво-зеленим стеблом із 4-5 ребрами, забезпеченими великими сантиметровими гачкоподібними шпорами-відростками. Невеликі шипи, довжиною 5 мм, що сидять по 5 штук в ареолах, більше схожі на жовтувато-білі щетинки. Квітки – великі. Їх трубка досягає 40 сантиметрів, а діаметр при розкритті – 20 сантиметрів. Зовнішні оцвітини ланцетні, більш широкі, ніж у інших видів, блідо-зелені, внутрішні – майже овальні. Щільно прилягаючі один до одного і перекриваючи сусідів, вони як би утворюють чашу. Довгі тичинки, блідо-жовті, змішуються з численними довгими (до 18 штук) виростами маточки.

Selenicereus hamatus

Квітучий Selenicereus hamatus