Б) Розквіт Київської Русі.

977 р. між синами Святослава – Ярополком, Олегом та Володимиром – розпочалася боротьба за владу. Переможцем у цій боротьбі стає Володимир Святославович (980-1015 рр.). Володимир Великий проводить декілька реформ:

1. Адміністративна. Володимир походами 981 – 993 pp. на ятвягів, в’ятичів та хорватів завершив процес формування терито­рії Київської держави. Були ліквідовані удільні князівства, почали правити дванадця­ть синів князя, великокнязівські посадники та на­ближені бояри. Централізація. Приєднав Прикарпаття.

2. Судова. Запровадив княжий суд.

3. Міськобудівнича. Володимир-на-Волині, Володимирець.

4. Юридична. Зап­ровадив нове зведення законів усного звичаєвого права - «Устав землений».

5. Військова. Прогнав найманців-варягів, створив залежне від князя військо, яке отримувало землю за службу, переважно у прикордонних районах.

6. Релігійна. 980 р. – «Шестибожжя» (Перун, Хорс, Даждьбог, Стрибог, Самарагл, Мокоша).

988 р. – запровадження християнства, як державної релігії. Причини:

• централізувати державу; - поширити європейську культуру;

• посилити міжнародний авторитет Русі; - посилити владу князя.

Правління Ярослава Володимировича (1019 – 1054 рр.) також розпочалося з боротьби за престол. Саме часи його князювання вважаються періодом найвищого розквіту Русі.

Внутрішня політика:

• опікувався розвитком мистецтва, літератури, писемності, за що отримав від народу прізвисько Мудрий, мав велику бібліотеку;

• площа Києва порівняно з часами Володимира збіль­шилась у 7 разів;

• 1030-1031 pp. у союзі з братом Мстиславом відвоював Червенські землі, до Русі відій­шли Перемишль, Червен, Белз та ін.;

• на південних рубежах були зведені «змійові вали» з укріпленими фортецями;

• 1036 р. були остаточно розбиті печеніги і на честь цього збудовано Софіївський собор (1037 р.);

• 1051 p. призначив київським митрополитом русича Іларіона без згоди Візантії;

• об’єднав звичаєві правові норми у збірник зако­нів «Руська правда». Основним об’єктом захисту стало життя, тілесна недоторканість людини, хоч і різні за її фінансовою оцін­кою. За вбивство селянина платилося 6, за князів­ського дружинника – 80 гривень. Замість кровної помсти вводилася грошова компенсація. Закони спрямовува­лися на захист прав верхівки суспільства, однак залежні верстви також були захищеними від свавілля феодалів. Мали місце норми матеріального (цивільного і кримінального) та процесуального права;

• з метою уникнення усобиць запровадив нову систему престолонаслідування – у разі смер­ті київського князя великокняжий стіл переходив до найстаршого за віком сина.

Зовнішня політика:

• будувалася на основі укладання династичних шлюбів з представниками правлячих династій Європи;

• 1043 р. руські дружини на чолі з сином Ярослава – Володимиром здійснили останній похід на Константино­поль.

Підсумками цього періоду стали:

• завершення формування території дер­жави;

• посилення централізованої влади;

• заміна родоплемінного поділу суспільства тери­торіальним;

• активна реформаторська діяльність великих князів;

• запровадження та поширення християнства;

• поява писаного коди­фікованого права;

• ширше використання дипломатичних методів вирішення міжнародних проблем;

• зростання ци­вілізованості держави, розквіт давньоруської культури.

в) Занепад Русі, феодальна роздробленість, монголо-татарська навала.

По смерті Ярослава три його сини – Ізяслав, Святослав та Всеволод уклали утворили тріумвірат, який проіс­нував майже 20 років. Після поразки руських військ у битві з половцями на р. Альті 1068 р. тріумвірат розпався. Починаються князівські усобиці. 1072 р. у Вишгороді з’їзд князів. Уклали важливий спільний документ – «Правду Ярославичів». З ініціативи Володимира Мономаха у 1097 р. провели Любецький з’їзд, щоб припинити чвари. Вирішили, якщо хтось на когось «встане, то на того будемо всі», «хай кожен тримає отчину свою». З’їзди 1100, 1101 і 1107 не припинили усобиць. Спільно проти половців: 1103 р. розгромили на р. Самарі; у 1107 р. під Лубнами; у 1113 р. – на р. Донець.

Володимир Мономах (1113-1125). Здійснив близько 80 вдалих похо­дів на половців. Розроб­ив «Устав» – своєрідне доповнення до «Руської правди»: обмежував безконтрольну діяльність лихва­рів і феодалів, встановлював єдиний процент на взяті у позику гроші, обмежував використання рабської праці й джерела її поповнення. Об’єднав 3/4 території Русі. Широкі зв’язки з іншими державами. «Повчання дітям» - ідея єдності Руської землі.

Мстислав Володимирович (1125-1132). Продовжував політику батька. Останній князь періоду єдності Русі.