4. Виникнення козацтва. Запорізька Січ.

Слово «козак» – тюркського походження і означає «вільна людина» або «вартовий», «воїн». Вперше козаки згадуються під 1489 р., допомагали війську сина польського короля Яна Ольбрехта наздогнати татарський загін на Брацлавщині. В 1492 р. козаки захопили татарський корабель під і Тягинею, а в 1499 р. мали віддати київському воєводі десятину зі своєї здобичі, взятої під Черкасами.

Причини виникнення:

• наявність «вільних» незаселених земель;

• наявність постійної зовнішньої загрози (турки, татари) та нездатність польського уряду самостійно і ефективно захищати кордони. У 1449 р. утворення Кримського хан­ства з правлячою династією Гіреїдів. У 1475 р. ханство стало васалом Ту­рецької імперії. У 1448 p., татари вперше вторглися на землі Поділля. 1482 р. кримський хан спустошив та пограбу­вав Київ. За 1450-1556 рр. татари зробили 86 великих походів на українські землі.

• запровадження фільваркового панщинного господарства та пов’язаного з ним процесом закріпачення селянства;

• сваволя литовських, а згодом польсько-литовських феодалів, які самостійно захоплювали землі на сході і були не підконтрольні королю;

• міста на Україні були під контролем крупних магнатів, що унеможливлювало втечу туди селян.

Джерела формування козацтва – селянство, міщанство, духовенство, на початковому етапі – головним чином мешканці «порубіжжя».

Розвиток у 3 стадії:

• к. XV – 80-і рр. XVІ ст. Козацтво мало переважно суспільно-побутове явище («уходництво»), не маючи сталої структури, організації;

• 80-90-і рр. XVІ ст. - п. XVІІ ст. Зростає чисельно, виникає два його різновиди: низове й городове, формуються організаційні структури – Запорізька Січ, реєстрове військо;

• пер. пол. XVІІ – к. XVІІІ ст. Перетворюється на провідника, оборонця і захисника інтересів українського суспільства, православ’я, стає політичною силою в Речі Посполитій та Східній Європі, утворює власну державу.

Запорізька Січ.

Перша велика Січ з кам’яним замком з’явилася на о. Хортиця 1552-1556 рр. з ініціативи Дмитра (Байди) Вишневецького. Всього існувало 8 Січей: Хортицька (1553-1557), Томаківська (1560-1593), Базавлуцька (1593-1638), Микитинська (1638-1652), Чортомлицька (1652-1709), Кам’янська і Олешківська (1709-1734), Нова (Підпільненська) (1734-1775). П’ять з них знаходилися на території Дніпропетровської області.

Соціальний устрій Січі:

• товариство «кіш», організоване на кшталт напівчернечого, напівлицарського ордену;

• проживали лише чоловіки; мешкали у куренях; куренів традиційно 38, козаків у курені – до 600;

• 1/10 війська – постійна залога Січі, решта була задіяна у промислах, роз’їздах (сторожа, дозори, чати), військових походах;

• вступ і вихід з Січі були добровільними, прибульцеві міняли ім’я, аби приховати минуле втікача;

• на Січі поряд із повноправними козаками були й новаки – джури, молодики, які протягом трьох років не могли брати участь у виборах старшини і прислужували бувалим козакам.

• поділялись на січових козаків – нежонатих, загартованих у боях, і волосних – сімейних козаків, які більший час жили за межами Січі, займаючись землеробством, промислами, торгівлею.

Політичний устрій Січі:

• загальна козацька рада (орган прямої дії з певними законодавчо-розпорядчими функціями), обирала кошового отамана і старшину; збиралася 1 січня, 1 жовтня, на Паску;

• кошовий отаман (військовий головнокомандувач; вся повнота вищої виконавчої, адмін., судової влади; представляв Військо перед іноземними державами; за воєнного часу – необмежений диктатор);

• адміністрація Війська низового Запорізького: суддя, осавул, писар, курінні отамани.

• територіально Військо низове Запорізьке складалося з 8-10 паланок (території по Дніпру, що належали Січі).

• правова система. власне козацьке право, являло сукупність правових звичаїв, які сформувались у сфері козацьких суспільних стосунків. Це право було неписаним, оскільки козаки вважали, що будь-які писані закони так чи інакше обмежать їхню волю. Козацьке право фіксувало стан стосунків, які вже склалися, затверджувало військово-адміністративну організацію, порядок землекористування, кваліфікувало види злочинів, покарань і т.ін.

Основні напрямки зовнішньої політики:

• боротьба проти татарсько-турецької агресії. Цю функцію козацтво взяло на себе з самого початку свого існування. Героїчні походи проти татар і турків пов’язані насамперед з іменами гетьманів Богдана Ружинського (1575), Самійла Кішки (п. ХVІІ ст.), Михайла Наймановича (1608), Петра Конашевича-Сагайдачного (1616);

• угоди з Польщею, Кримським ханством, Швецією;

• відносини з Російською державою, які характеризуються як складні і неоднозначні.

Реєстрове козацтво.

Причини виникнення:

• намагання польського уряду розколоти козацьке військо на випадок повстань;

• польський уряд мав змогу впливати на дії козаків через реєстровців.

У 1572 р. король Сигізмунд-Август видав універсал про формування найманого загону з 300 чол., які мали перебувати на державному утриманні. Зараховані на службу козаки вписувалися до реєстру (списку), звідки й дістали назву реєстрових. Так було покладено початок реєстровому козацькому війську. Старшим реєстру був шляхтич Ян Бадовський.

У 1578 р. король Стефан Баторій взяв на державну службу 600 козаків і надав їм певні права і привілеї. Реєстровці звільнялися від різних податків і поборів, одержували землю на правах рангового володіння, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет. Військо Запорізьке реєстрове розташовувалося на території вище Січі, від Чигирина до Трахтемирова включно. Реєстровці дістали військові клейноди – корогву (прапор), бунчук, печатку, інші атрибути влади, а також кілька гармат, труби, литаври тощо. У 1590 р. реєстр зріс до 1 тис. чол., в урочищі Кременчук була збудована фортеця, у якій постійно перебувала реєстрова залога.