Тема 5. Технологічні і санітарно-гігієнічні аспекти годівлі птиці різних видів та вікових груп.

Раціони для годівлі дорослої птиці.

Утримання та годівля курок-несучок

Утримання курок-несучок. Молодняк із цеху вирощування переводять у пташники для курей (цех промислового стада) до по­чатку відкладання яєць у 17 — 18-тижневому віці. Відбирають його за живою масою та екстер’єром, що відповідають цьому кросу. Ку­рочки повинні бути здоровими, добре розвиненими, з прямим кілем, блискучими випуклими очима, пігментованими кінцівками, з дзьо­бом без викривлень і блискучим оперенням. Комплектують пташ­ники відібраним, однорідним за віком, живою масою і розвитком, молодняком за 2 — 3 дні.

Курей промислового стада утримують в опалюваних пташниках без вікон на підлозі з глибокою підстилкою або в клітках. Перший спосіб утримання зберігся в невеликих господарствах (рис. 9.4). На більшості птахофабрик і спеціалізованих фермах застосовують кліт­кове утримання з використанням кліткових батарей БКН-3А, Р-21, ККТ, ОБН-1, КОН-А із розміщенням у кожній клітці 3 — 5 голів (рис. 9.5).

Рис. 9.4. Утримання курок-несучок у пташнику на глибокій підстилці

Цілорічне комплектування промислового стада курок-несучок потребує створення певних умов утримання. Для забезпечення оп­тимальних параметрів мікроклімату в пташнику використовують обладнання «Клімат-47», що працює в автоматичному режимі.

У приміщеннях для курок-несучок підтримують температуру по­вітря в усі періоди року в межах 12 — 18 °С, а відносну вологість — 60 — 70 %. Швидкість руху повітря в холодну пору року має станови­ти від 0,3 до 0,6 м/с, у теплу — 1,2, в зонах із жарким кліматом — до

Рис. 9.5. Утримання курок-несучок промислового стада у кліткових батареях

2 м/с. У господарствах південних зон встановлюють також зволожу­вальне обладнання з розпиленням води форсунками або кондиціо­нери випарювального охолодження. Мінімальна кількість свіжого повітря, яке подається в пташники у холодний період 0,7, теплий —

4 м³/год на 1 кг живої маси курок. Допустима концентрація шкідли­вих газів у повітрі пташників: вуглекислота — 0,25 %, аміак —

15мг/м³ і сірководень — 5 мг/м³.

Значний вплив на розвиток і продуктивність курок-несучок має освітлення. Після переведення молодок у пташники промислового стада курей у перші два тижні тривалість світлового дня має стано­вити 9 год, а освітленість — 5 — 7 лк. До переведення в основне ста­до, з 19-го по 22-й тиждень, світловий день поступово доводять до

11год 30 хв, а інтенсивність освітленості підвищують до 25 — 30 лк і залишають на цьому рівні. З 23-го по 31-й тиждень або до настання піку несучості світловий день збільшують щодня на 30 хв, доводячи до 16 — 17 год і підтримують на цьому рівні до кінця продуктивного періоду.

Інтенсивність освітленості не такою мірою впливає на птицю, як тривалість світлового дня. Проте за занадто яскравого освітлення птиця більше схильна до канібалізму, непокоїться, а за слабкого, особливо в нижніх ярусах кліток, кури не бачать корм і воду, погано орієнтуються, що призводить до зниження їх продуктивності. Нор­мальною інтенсивністю освітленості вважають 20 лк у проходах між клітками і до 70 лк — по фронту годівниць.

Для курок-несучок необхідно створювати умови, які б сприяли швидкому зростанню інтенсивності їх несучості після 21-тижневого віку. Несучки сучасних кросів уже до 20-тижневого віку здатні дося­гати 50 % несучості, а пік їх продуктивності (90 % і вище) спостері­гають у віці 25 — 26 тижнів.

Годівля курок-несучок. Із моменту початку відкладання яєць ремонтний молодняк поступово переводять на комбікорм дорослих курок-несучок. Спочатку 25 % раціону замінюють раціоном дорос­лих курей, потім 50, 75 %, із четвертого тижня повністю переходять на годівлю комбікормом для дорослих курей.

Потреба курок-несучок у поживних речовинах змінюється залеж­но від їх віку, рівня продуктивності, фізіологічного стану, що зумов­лює застосування фазової годівлі. В її основу покладено співвідно­шення в раціонах кількості обмінної енергії та протеїну. Розрізня­ють три фази (періоди) продуктивності курок-несучок: 150 — 300 днів, 301 — 420; 421 і більше.

У першу фазу у курок швидко підвищується несучість з одночас­ним збільшенням живої маси. В цей період передбачається макси­мальна кількість поживних речовин. У 100 г комбікорму має бути: обмінної енергії — 1130 кДж, сирого протеїну — 17 %, енерго- протеїнове відношення — 665.

Упродовж другої фази для курей характерні висока продук­тивність і відносно стабільна жива маса. Рівень протеїну в комбі­кормі знижують у цей період до 16 %, а калорійність раціону зали­шають такою, як і в першу фазу. Енерго-протеїнове відношення становить 708.

У третю фазу продуктивності несучість курок знижується, обмін­ні процеси змінюються так, що здатність організму до відкладання внутрішнього й підшкірного жиру підвищується. В цей період у ра­ціоні зменшують рівень обмінної енергії до 1047 кДж, а кількість сирого протеїну доводять до 14 %. Енерго-протеїнове відношення досягає 745. У разі фазової годівлі курок-несучок забезпечують по­ступовий перехід від одного раціону (або комбікорму) до іншого, за­побігаючи кормовому стресу.

На виробництві впроваджують вологий, комбінований та сухий типи годівлі курок-несучок. За вологого останніх годують тільки мішанками, які готують на збираному молоці, рибному чи м’ясному бульйонах. Такий тип годівлі використовують у господарствах із різною формою власності.

У разі застосування комбінованого типу годівлі птиці дають по­дрібнене або ціле зерно і мішанки.

Сухий тип найпрогресивніший, оскільки в годівлі курок-несучок використовують кормосуміші й комбікорми. Його широко застосову­ють у великих спеціалізованих підприємствах.

Для годівлі курок-несучок використовують різні корми: зернові, зерновідходи, відходи олієекстракційного виробництва, корми тва­ринного походження, трав’яне борошно, технічний жир, мінеральні підкормки.

(1 У структурі раціону або кормосуміші вони становлять, %: зерно­ві — 60 — 65, зерновідходи — 5 — 8, макуха, шрот — 8 — 10, дріжджі сухі — 3 — 4, тваринні корми — 6 — 8, трав’яне борошно — 3 — 6, тех­нічний жир — 3 — 5, мінеральні підкормки — 7 — 9. Крім кормових інгредієнтів, до раціонів птиці вводять лікарські препарати, ферме­нти, антиоксиданти та ін.

Найкращим кормом для курок-несучок кліткового й підлогового утримання вважають повнораціонний комбікорм, основним дже­релом енергії якого для птиці є зернові злакові (пшениця, кукуру­дза, ячмінь). До цінних білкових кормів належать рибне борошно, соя, макуха соняшникова, горох, дріжджі кормові, люцернове боро­шно. Мінеральну повноцінність комбікормів забезпечують введен­ням до їх складу комплексу мінеральних добавок. Найціннішими підкормками є гравій, черепашки, вапняк. Вітамінну повноцінність раціону для курок-несучок забезпечують уведенням добавок синте­тичних вітамінів.

Середня стандартна кількість корму на несучку впродовж року має бути 110 г на добу. Ця величина коригується з урахуванням ві­ку, породи та несучості. За вільного доступу до корму кури схильні до переїдання, що призводить до відкладання великої кількості внутрішнього жиру та зниження продуктивності. Тому реко­мендується дозувати добову даванку корму. Існує кілька методів обмеженої годівлі несучок, але найсприятливішим є кількісне обме­ження — скорочення часу доступу до корму, годівля через день або

з одним днем на тиждень без корму чи зменшення його кількості на 10 — 30 %.

Економічно доцільний строк використання несучок — 12 міс (511 — 518 днів). Його подовження можливе за примусового линян­ня. Цей технологічний прийом забезпечує дружне линяння всіх курок у стаді за 7 — 8 тижнів і досягнення ними 50 % продуктивності через 8 — 9 тижнів після завершення використання в першому періоді.

Батьківське стадо м 'ясних курей комплектують ремонтним мо-лодняком у 20-тижневому віці, який переводять у стадо дорослоїптиці в 26 тижнів. Оскільки висока інтенсивність яйцекладки (50 %і більше) у курей м'ясних ліній триває протягом перших 5 місяців,а потім поступово знижується, для рівномірного надходження ін-кубаційних яєць батьківське стадо потрібно комплектувати від чо-тирьох до восьми разів на рік. Для виробництва бройлерів викорис-товують усі яйця, крім п'яти, знесених першими. Яйця збираютькожні 2 години, але не рідше чотирьох разів на день.

Від батьківського стада м'ясних кросів одержують 150—180 ін-кубаційних яєць за 9—10 міс. продуктивного використання.

При зниженні несучості до 30 % по стаду (у 60—64 тижневомувіці) птицю вибраковують чи проводять примусову линьку (за від-повідною схемою) для одержання другого циклу несучості.

Батьківське стадо качок комплектують не менше трьох разівна рік молодняком, виведеним у квітні-травні, жовтні-листопаді тав лютому. Качки весняного виведення починають нестись у 170—180 днів, осіннього — в 160—170. У 180 днів їх вважають виробни-чою групою, використовуючи перший рік (цикл) 6—8 міс. Для ін-кубації відбирають яйця із 7-місячного віку птиці. Між першим ідругим циклами несучості качки два рази линяють протягом 4 міс. ів цей час не несуться. Інтервал між циклами несучості скорочуютьдо 55—60 днів примусовим линянням. За умов триразового ком-плектування батьківського стада, повноцінної годівлі, доброгоутримання від середньої качки одержують понад 240 яєць за рік.

Батьківське стадо гусей. Гуски починають нестись у 8—9 міс. імають добру несучість до чотирьох років використання: першийрік — 40 яєць, другий — 78, третій — 73, четвертий — 45 яєць.Проте інтенсивне використання гусей можливе лише за умови за-безпечення необхідного мікроклімату в пташниках, раціональноїгодівлі та регульованого освітлення. Тому частіше застосовуютьтрирічне використання гусей із двома циклами несучості в першийі другий роки (переведенням їх на режим примусового линяння).Виходячи з цього, у батьківському стаді доцільно дотримуватисьтакої структури: молоді гусочки — 35 %, переярки — 33, триріч -ки — 32 %.

Батьківське стадо індиків комплектують добре розвиненим ре-монтним молодняком у 23-тижневому віці. Яйця для інкубації оде-ржують від індичок із 30—34-тижневого віку (залежно від кросу).Щоб забезпечити цілорічне рівномірне виробництво інкубаційнихяєць, батьківське стадо індиків комплектують 5—7 разів на рік. Не-сучість за один цикл становить 70—75, а на середню індичку —140 яєць.

Для подовження використання індиків застосовують примусовулиньку. Тривалість її близько 2,5 місяців, після чого від птиці можнаодержати 50—55 яєць, молодняк з яких має високу життєздатність.

Режим примусового линяння такий: перші три доби індикам недають води і корму, позбавляють світла; на 4—5 добу води даютьдосхочу; на 6—7 день — вода досхочу, корм — 80 % від норми,освітлення 0,5—1 година; з 8-го дня до 10 тижнів вода — досхочу,корм — 80 % від норми, освітлення — 5 годин; з 11-го тижня во-да — досхочу, корм — за повною нормою, освітлення — 14 год. іпоступово збільшують його на 15 хв. на тиждень, доводячи до18 годин.

На сучасних птахофабриках молодняк виводять в інкубаторах,що дає змогу уникнути сезонності розмноження птиці і підвищитивихід молодняку. Інкубатори облаштовують обігрівачами, систе-мами зволоження і вентиляції повітря, механізмами перевертанняяєць. Найчастіше використовують промислові електричні інкуба-тори «Універсал» на 45, 50, 55 тис. яєць і «Кавказ» — 92 тис. яєць.

Яйця закладають в інкубатор чистими і свіжими (не більше 2—3 днів), їх не можна мити чи витирати.

У камерах інкубатора підтримуються певні умови для виведен-ня молодняку з яєць, який називається режимом інкубації.

Режим інкубації включає регулювання температури, відносноївологості повітря, вентиляцію, періодичне перевертання яєць (длярізних видів птиці різний): для качок та індиків — температура37,50С, тривалість — 27 діб; гусей — 39,50С, тривалість — 30 діб;для курячих яєць в інкубаторі підтримується температура 37,50С,відносна вологість повітря — 55 %. Тривалість інкубації — 21 до-ба, за яку необхідно провести 12 перевертань.

Виведений молодняк сортують і переводять на вирощування.Бройлерів вирощують на глибокій незмінній підстилці, у клітко-вих батареях і на сітчастій підлозі. Найбільш поширеним є ви-рощування бройлерів на глибокій підстилці, при цьому фронтгодівлі має бути 2,5, напування — 1 см. Відносну вологість пові-тря на початку вирощування бройлерів підтримують на рівні65—70 %. Щільність посадки курчат становить 16—20 голів, ка-ченят — 8—10 голів, гусенят — 5—6 голів на 1 м2 підлоги.М'ясних курчат вирощують 42—56 днів. Температура в межахлокального обігрівання для курчат до 1,5-тижневого віку пови-нна досягати 35—330С, 2—3-тижневого — 29—26 °С. На 4—6-йтиждень вона має бути 20°С, на 7—9-й тиждень —18 °С, відноснавологість 60—65 %. Відхилення цього показника від норми ви-кликає порушення обмінних процесів, зменшення приростів ізбільшення відходу курчат. Підвищена вологість призводить дозахворювання молодняку на кокцидіоз та аспергільоз. При недо-статній вологості у курчат погіршується апетит, затримуєтьсяріст, пір'я стає сухим, ламким і скуйовдженим. Режим освітлен-ня, запропонований Інститутом птахівництва УААН, передбачаєперші 3 тижні життя курчат утримувати при цілодобовому осві-тленні, протягом 4-го тижня і до кінця вирощування — скороти-ти до 17 годин на добу. Щоб курчата краще росли і зберігалися,особливо в перші дні життя, вони повинні мати доступ до кормуі води не пізніше як через 8—12 годин після вилуплення з яйця.Краще ростуть курчата, розділені за статтю. Перші дні даютьподрібнене зерно пшениці, кукурудзи, вівса, пшоно, сир, вареніяйця. З 5—6-денного віку починають включати до раціону зво-ложені мішанки з борошнистих кормів, макухи, рибного там'ясо-кісткового борошна, сиру і зелені. Після 2-місячного вікумолодняку починають згодовувати ціле зерно. Обов'язковим ураціоні є риб'ячий жир, мікроелементи та пісок або гравій. Про-тягом перших 10 днів курчат годують 8—10 разів на добу, а піз-ніше зменшують до 4-х разів.

Курчатам дають сухий комбікорм, який завжди повинен бути вгодівницях. Зелень, молочні відвійки, дріжджі згодовують у зволо-женій мішанці, яку дають 1—2 рази на день.

При вирощуванні каченят на м'ясо їх утримують або на во-доймах з максимальним використанням природних кормів, абона невеликих водоймах з використанням відходів борошномель-ного виробництва, м'ясо-молочної промисловості. До раціонувключають кукурудзу, ячмінь, відходи пшениці, овес, просо, чи-ну, горох, шрот, соняшник, рибне борошно, молочні відвійки,взимку — хвою, рослинність, вирощену на гідропоні, мінеральнідобавки, гравій.

Гусенят на м'ясо вирощують і відгодовують до 90—100-денного віку. До цього часу їх маса сягає 3,5—4 кг. З перших днівжиття гусенят привчають до поїдання великої кількості зелені, якузгодовують як з годівниць, так і на пасовищі. Перед випуском напасовище до раціону вводять риб'ячий жир або замість ньогоопромінюють птицю кварцовими лампами. Зелені гусенятаз'їдають в перші п'ять днів життя (після вилуплення) 5 г, у 2-місячному віці — до 500 г.

Індичат на м'ясо вирощують до 3—7-місячного віку. До цьогочасу вони досягають маси від 3 до 20 кг. М'ясо індичок має дієтич-ні властивості, багате на білок (у грудних м'язах міститься до 25 %білка). При годівлі індиків слід дотримуватись такої структури ра-ціонів, %: зернових кормів — 60—65, зернобобових — 3—5, маку-хи і шротів — 10—12; тваринних сухих — 8—10; трав'яного бо-рошна — 6—7.

У 130—140 днів молодих курочок відбирають для комплекту-вання основного маточного поголів'я. Яйцекладка в курей яєчногонапрямку продуктивності розпочинається у 150—160-денному віці,а в м'ясних — 170—180-денному.

На птахофабриках дорослих курей годують переважно сухи-ми повнораціонними комбікормами. Вони можуть бути розсипніабо гранульовані, їх збагачують вітамінами, мікроелементами, атакож додають антибіотики. Використання комбікормів полег-шує процес і покращує якість годівлі. Приблизно добова нормакомбікорму для курки-несучки становить близько 100 г, індич-ки — 260 г, гуски — 500 г, качки — 240 г, крім того в годівни-цях необхідно постійно тримати подрібнений до 2—4 мм гравійабо пісок і воду.

Птицю утримують на підлозі чи в клітках. Утримання на підлозіпередбачає розміщення птиці в пташниках на підстилці з торфу,соломи, тирси тощо.

Птицю в клітках розміщують у кліткових батареях, які розстав-ляють, переважно, багатоярусно, що дає змогу значно скоротитиплощі для утримання. Процеси годівлі, напування, збору яєць, ви-далення посліду, регулювання умов довкілля (температура, освіт-лення, вентиляція) автоматизуються.

Основний спосіб вирощування індиченят на підлозі з глибокоюпідстилкою. Птицю розміщують групами по 250—300 голів, щіль-ність посадки на 1 м2 підлоги індиченят добового віку 12—15 голів,а 20—120 денного — 4 голови. До 20—30 денного віку птицю обі-грівають електробрудерами або за допомогою обладнання «Біг Да-чмен». Різкі зміни мікроклімату при вирощуванні індиченят непри-пустимі, оскільки це призводить до їх неминучої загибелі. Домісячного віку індиченят годують як сухими кормовими сумішами,так і комбінованими, при цьому в сухій речовині раціону для моло-дняку 1—4 тижневого віку має міститися 28 % сирого протеїну, а5—13 тижнів — 22 %. Обов'язковим компонентом раціону індиче-нят є подрібнений часник і зелена цибуля. Нормована годівля птицісприяє тому, що у 120-денному віці самки досягають живої маси4,5—5, а самці — 6—7 кг при витратах на 1 кг приросту 4—4,5кормових одиниць.

При інтенсивному вирощуванні каченят і гусенят на м'ясо ма-точне поголів'я комплектують 2—3 рази на рік. За такого способузабезпечується ритмічне цілорічне виробництво м'яса, каченята до50-денного віку досягають маси понад 2 кг, витрачаючи на 1 кгприросту 3—3,5 корм. од. Гусенята у 65—75 днів мають масу 4—4,5 кг і витрачають на 1 кг приросту 4—4,5 корм. од. Молоднякутримують у механізованих пташниках, не випускаючи його на во-дойми та пасовища, досхочу годують повнораціонними кормами. Здобового та 20-денного віку птицю утримують у брудергаузах абокліткових батареях, а потім у відгодівельних механізованих пташ-никах.