- •Тема: зовнішні економічні звязки та їх роль в розвитку економічних районів україни.
- •1. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічних звязків.
- •2. Місце України в міжнародному поділі праці.
- •3. Актуальні проблеми зовнішньо-
- •1. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічних звязків.
- •2. Місце України в міжнародному поділі праці.
- •3. Актуальні проблеми зовнішньоекономічних звязків України.
Тема: зовнішні економічні звязки та їх роль в розвитку економічних районів україни.
1. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічних звязків.
2. Місце України в міжнародному поділі праці.
3. Актуальні проблеми зовнішньо-
економічних звязків України
1. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічних звязків.
Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі України, нерозривно пов’язано з розвитком міжнародного поділу країн і формуванням міждержавних економічних зв’язків. Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі. Кожна країна світу концентрує на своїй території виробництво певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі економічні і природні передумови. Країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами у виробництві продукції спеціалізації. Для цього необхідно мати: кваліфіковані кадри; достатній природно-ресурсний потенціал; вигідне економіко-географічне положення; специфічні агрокліматичні умови; попит на продукцію спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності. Територіальний поділ країн, в тому числі і міжнародний, є проявом суспільного поділу праці і має історичний характер. У первісному суспільстві поділ країн існував між жіночою і чоловічою працею, між працею дорослих і дітей. Перший суспільний поділ праці відбувся у зв’язку з поділом племен, що займалися тваринництвом і рослинництвом. Другий — у зв’язку з відокремленням ремесла від землеробства і тваринництва. Третій суспільний поділ праці пов’язаний з появою нового суспільного прошарку населення — купців, що виконували функції посередників між регіонами виробництва і регіонами споживання продукції. Завдяки цьому суспільний поділ праці набув ознак територіального. Поява машин привела до підвищення продуктивності праці. Поява і подальший розвиток сучасних видів транспорту, особливо залізничного, морського, авіаційного, обумовили поглиблення міжнародного територіального поділу праці. Все це веде до необхідності поглиблення спеціалізації окремих країн, до розширення кількості галузей міжнародної спеціалізації.
Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилась, не може нормально розвиватись поза світовим господарством, без тісних економічних зв’язків з іншими країнами світу. Міжнародні економічні зв’язки — це система господарських зв’язків між національними економіками країн та основі міжнародного поділу праці. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростанню національного доходу, прискореному розвиткові науково-технічного прогресу, підвищенню рівня життя населення. Крім того, зовнішні економічні зв’язки впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства. Для України на сучасному перехідному етапі розвитку її економіки особливо важливим є повне і ефективне використання зовнішніх економічних зв’язків для вирішення нагальних науково-технічних і господарських проблем.
Розвиток ефективних зовнішньоекономічних зв’язків дасть змогу Україні якнайшвидше подолати глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і швидкому розвиткові продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення.
Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має господарських зв’язків з іншими країнами світу, змушена збільшувати витрати виробництва приблизно в півтора — два рази.
Україна як молода суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної правової бази і прийняття законів.
