Тема 9. Оподаткування корпорацій

Корпорації є платниками податку на прибуток, податку (платежу) на соціальне страхування, місцевих податків. Податкові платежі корпорації впливають на рух її грошових потоків. Треба зазначити, що питома вага податку на прибуток у податкових надходженнях країн ОЕСР має тенденцію до зниження. У середньому за другу половину ХХ ст. він скоротився з 9,3 до 8,3 %. Держава проводить податкову політику згідно з основними завданнями та проблемами як короткострокового, так і довгострокового характеру.

У західній літературі ми знаходимо теорії про основні напрями регулювання економіки через податки. По-перше, податкові пільги вводяться з метою заохочення інвестицій у реальні активи. Корпоративна стратегія щодо впровадження високих технологій підтримується податковою політикою. З цією метою вводяться інвестиційні та амортизаційні пільги. По-друге, податкові правила сприяють розширенню ринку облігацій та зміні структури капіталу, оскільки оподатковуваний прибуток зменшується на суму виплачених процентів за боргом. По-третє, держава намагається з допомогою податкових пільг сприяти рівномірному розміщенню промислових підприємств на території країни. Корпорації, що розташовують свої підприємства в економічно відсталих районах або в районах з підвищеним безробіттям, здобувають пільги. По-четверте, транснаціональні компанії приймають рішення про реєстрацію своєї адміністрації та розміщення підприємств залежно від умов, які пропонує країна, що приймає (так створюються «податкові гавані», укладаються міжнародні конвенції про ухиляння від подвійного оподаткування).

Однак слід зауважити, що податкова політика не може бути вексельною. Часто вона не досягає поставленої мети, оскільки врахувати всі внутрішні та зовнішні фактори просто неможливо. Треба знати технічні особливості оподаткування прибутку корпорацій, зокрема:

• імпутаційну систему, що дозволяє уникнути подвійного оподаткування дивідендів;

• методи розрахунку прискореної амортизації як податкову політику;

• методи обліку товарно-матеріальних запасів.

FIFO (first in first out) — використання запасів у порядку їх одержання (перша партія — у приріст, друга — у збиток).

LIFO (last in first out) — використання запасів, які надійшли пізніше (остання партія в приріст, перша — у збиток). Застосування того чи того методу відбивається на розмірі валового прибутку (детальніше про ці методи див. у праці Э. Хэлферта «Техника финансового анализа»).

Питання для самоперевірки знань

1. Які податки сплачує корпорація?

2. Чим пояснюється низька питома вага податків на прибуток корпорацій у загальних податкових надходженнях держав—чле­нів ОЕСР?

3. Назвіть основні напрями регулювання економіки з допомогою податків.

4. У чому особливість імпутаційної системи?

5. Назвіть методи прискореної амортизації. В який спосіб вони використовуються як податкова пільга?

6. Поясніть методи обліку товарно-матеріальних запасів ФІФО та ЛІФО. Як вони впливають на розмір прибутку?