38. Надлонна пункція сечового міхура.

Показання: гостра затримка сечі викликана аденомою передміхурової залози; каменями сечівника, травматичні ушкодження уретри; утруднення катетеризації сечового міхура після операційного періоду. Хворі, які перенесли травму сечовипускних шляхів і знаходяться в важкому стані.

Приладдя: одноразовий шприц 20,0 мл з голкою, новокаїн 0,25 % - 0,5 %, голка довжиною 10-15 см; гумова трубка, розчин асептичний, перев’язочний матеріал, стерильні гумові рукавички.

Техніка: положення хворого на спині. Надлобкову ділянку виголюють, шкіру обробляють розчином антисептика. Пальпаторно і перкуторно визначають контури сечового міхура, знеболюють шкіру і підшкірну клітковину, 0,25 % розчином новокаїну. Потім довгою голкою роблять прокол шкіри, підшкірної клітковини по середній лінії на один 1-2 см вище лобкового зчленування. Після введення голки в сечовий міхур і внаслідок посмикування поршня на себе в шприці з’являється сеча. Після цього хворого можна дещо повернути на бік і злегка нахилити вперед що сприяє максимальному виведенню сечі. Сечу можна аспірувати шприцом або за допомогою трубки насадженої на канюлю голки. Після пункції голку видаляють місце проколу обробляють розчином йоду зі спиртом, накладають асептичну пов’язку.

Протипокази: розрив сечового міхура, процес зрощування в нижньому відділі черевної порожнини; асцит, гнійна рана надлобкової ділянки, фурункули в місці передбачуваної пункції.

Ускладнення: ушкодження кишки, ушкодження кровоносних судин стінки сечового міхура і навколоміхурової клітковини може послужити утворенню гематоми навколоміхурової ділянки.

39. Серцево-легенева реанімація: відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Забезпечення ефективної вентиляції легень

1. Причини порушення прохідності верхніх дихальних шляхів при клінічній смерті:

• западання язика;

• набряк голосових складок;

• набряк язика;

• сторонні тіла у дихальних шляхах;

• патологічний рідкий вміст у дихальних шляхах.

2. Причини порушення екскурсії грудної клітки:

• стискання грудної клітки ззовні (наприклад, потерпілий притиснений важким предметом або присипаний землею);

• обмеження екскурсії грудної клітки через тісне бандажування.

3. Причини порушення ефективного роздування легень:

о клапанний пневмоторакс;

• гідро- або гемоторакс;

• емпієма плеври;

• ателектаз.

4. Методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів:

• западання язика - виконати “потрійний спосіб Пітера Сафара”:

• закинути голову назад;

• висунути вперед нижню щелепу;

• відкрити рот;

ввести повітровод вигином до язика з наступним поворотом на 180° в міру введення;

ввести стравохідний обтуратор;

встановити ларингеальнумаску;

інтубувати трахею.

• набряк голосових складок і набряк язика з повною обтурацією:

1. крикоконікотомія або пункція крикотиреоїдної мембрани;

2. трахеостомія.

• набряк язика з неповною обтурацією:

• назотрахеальнаінтубація з допомогою бронхоскопа.

• наявність стороннього тіла в порожнині рота:

• видалити стороннє тіло з допомогою вказівного і середнього пальців, користуючись ними, як пінцетом;

• видалити стороннє тіло з допомогою медичних інструментів (пінцет, корнцанг, хірургічний затискач та ін.).

• локалізація стороннього тіла за голосовими складками:

• обхопити хворого ззаду так, щоб зчеплені руки реаніматора перебували в ділянці епігастрію потерпілого та стискати ритмічно грудну клітку, створюючи підвищений тиск у дихальних шляхах, що виштовхне стороннє тіло у ротоглотку;

• виконати спосіб Геймліха (піддіафрагмальний поштовх): ритмічні натискання на епігастральну ділянку у напрямку діафрагми.

• локалізація стороннього тіла глибоко в трахеї чи бронхах або наявність в’язкого рідкого патологічного вмісту:

• створити “дренажне” положення потерпілого (голова нижче пояса), ставши на одне коліно і поклавши потерпілого животом на друге коліно, постукуваннями по спині досягнути зміщення стороннього тіла до виходу із трахеї;

• санаційна бронхоскопія.

• наявність у дихальних шляхах рідкого патологічного вмісту або піни:

• аспірація з допомогою відсмоктувача.

5. Заходи забезпечення ефективної вентиляції легень:

• звільнити грудну клітку хворого від предметів, шо стискають її або від тісно накладених бинтів та одягу;

• клапанний пневмоторакс:

• перевести клапанний пневмоторакс у відкритий пункцією плевральної порожнини товстою голкою (з великим просвітом) на середньоключичній лінії у II міжребер’ї.

• наявність великого об’єму рідини у плевральній порожнині:

• екстрена пункція плевральної порожнини у У1І-ІХ міжребер’ях на задній пахвовій лінії.

ФІКСАЦІЯ ЯЗИКА

Ефективній штучній вентиляції легень (ШВЛ) може перешкоджати порушення прохідності верхніх дихальних шляхів, що, як правило, спричинене западанням язика або наявністю сторонніх тіл.

З метою надання невідкладної допомоги слід використовувати потрійний спосіб Пітера Сафара, який дає позитивний ефект у 100 % випадків. При цьому відбувається розтягання передніх м’язів шиї, внаслідок чого язик зміщується вперед над задньою стінкою глотки і відкриває вхід до трахеї.

Назофарингеальні та орофарингеальні трубки (Гведела, S- подібні Сафара), відомі як повітроводи, відсувають корінь язика допереду і попереджають обструкцію дихальних шляхів язиком та губами. При використанні повітроводів необхідно виконувати лише перший компонент способу Пітера Сафара, а саме - закидання голови потерпілого.

Методика введення повітроводів:

змащену носоглоткову трубку вводять у більш прохідний носовий хід потерпілого (паралельно до піднебіння) таким чином, щоб кінець трубки знаходився у гортано-глотці (на що вказує добрий потік повітря під час видоху);

ротоглоткову трубку вводять лише у тих випадках, коли щелепа потерпілого помірно релаксована. Відкриваютьрот івводять трубку вигином донизу над язиком із поворотом на 180°,не зміщуючи корінь язика дозаду.Привикористанні шпателя, повітровід вводять у положенні, яке не вимагає його повороту.