Практичні навики для студентів 4 курсу медичного факультету № 1 Модуль 1 “Абдомінальна хірургія”

1. Визначення симптому Волковича-Кохера (гострий апендицит).

• переміщення болю: біль виникає у різних ділянках живота, крім правої клубової, частіше – у верхній його половині, зокрема в надчеревній ділянці, а потім через 2-4 год. повністю зникає там, де виник, і з’являється у правій клубовій ділянці.

• залишкового болю: біль виникає одразу в усіх ділянках живота, в тому числі і в правій клубовій, а згодом через 2-4 год. повністю зникає в усіх ділянках, але залишається у правій клубовій ділянці.

2. Визначення симптому напруження м’язів передньої черевної стінки (гострий апендицит).

Під час глибокої пальпації в правій клубовій ділянці відмічаються опір тканин при проходженні вглиб. Може бути обмеженим чи розповсюдженим.

3. Визначення симптомуРовзінга (гострий апендицит).

Посилення болю у правій клубовій ділянці під час поштовхоподібного натискання на черевну стінку в місці розташування низхідної частини ободової кишки; це зумовлене переміщенням газів по ободовій кишці в сліпу, розтягнення якої спричиняє біль.

4. Визначення симптомуСітковського (гострий апендицит).

Посилення болю в правій клубовій ділянці в положенні хворого лежачи на лівому боці.

5. Визначення симптому Воскресенського (гострий апендицит).

Поява болю в правій клубовій ділянці під час швидкого проведення долонею по передній поверхні черевної стінки від ребрового краю донизу (симптом сорочки).

6. Визначення симптому Бартом’є-Міхельсона (гострий апендицит).

Посилення болю під час пальпації в правій клубовій ділянці в положенні хворого лежачи на лівому боці.

7. Визначення симптому Щоткіна-Блюмберга (гострий апендицит).

Поява гострого локального болю під час повільного натискання пальцями на черевну стінку і швидкого віднімання їх.

8. Визначення симптому Яуре-Розанова (гострий апендицит).

Спостерігають за ретроцекального розташування червоподібного відростка, характеризується виникненням болю під час пальпації в правій поперековій ділянці в зоні трикутника Пті.

9. Визначення симптомуКоупа (гострий апендицит).

Посилення болю у правій клубовій ділянці при розгинанні стегна у положенні пацієнта на лівому боці.

10. Знімання швів з операційної рани.

Шви знімаються на 6-7-й день після операції, у хворих літнього віку і ослаблених – на 10-12-й день. Шви знімають у перев’язочній. Після обробки шкіри спиртовим розчином йоду анатомічним пінцетом, обережно підтягуючи за вузол, витягують частину нитки із шкіри, поки не з’явиться ділянка нитки білого кольору, що знаходиться в тканині; в цьому місці нитку пересікають гострокінцевими ножицями або скальпелем і витягують її, підтягуючи в напрямку рани: якщо тягнути від рани, то неміцний рубець може розійтися. Зворотним рухом за вузол нитку витягують так, щоб зовнішня частина її не проходила через тканини. Після зняття швів шкіру знову змазують спиртовим розчином йоду і на 2-3 дні накладають стерильну пов’язку.

11. Промивання шлунка.

Для промивання шлунка треба мати простерилізований шлунковий зонд довжиною 1-1,5 м діаметром 1-1,5 см., стерильну лійку ємністю 0,5 – 1 л., посудину ємністю 7-10 л з промивною рідиною (кип’ячена вода, 2% розчину натрію гідрокарбонату, слабкий розчин перманганату калію кімнатної температури), кувшин, таз або відро, клейончастий фартух, гумові рукавички, вазелінову олію.

Показання. Отруєння лугами, кислотами, лікарськими препаратами, грибами, солями важких металів, деякі захворювання шлунка (виразкова хвороба, гастрит, стеноз воротаря), вживання недоброякісної їжі.

Хворого саджають на стілець, щільно притискують до спинки, голову трохи нахиляють вперед. Праворуч від хворого ставлять посудину з промивною рідиною, між ногами таз (відро). Якщо в хворого зубні протези, їх знімають. На хворого надягають клейончастий фартух, визначають глибину введення зонду таким чином: до величини відстані від різців до пупка хворого додають число, яке відповідає ширині його долоні.

Потім у праву руку беруть зонд за кінець, який уводять і розміщують його між пальцями як ручку при письмі. Хворий відкриває рот (при необхідності використовують роторозширювач), кладуть зонд на корінь язика і просять хворого зробити декілька ковтальних рухів при глибокому диханні через ніс. У той же час енергійними рухами вводять зонд до мітки. При появі кашлю або утрудненому диханні зонд необхідно швидко вийняти і повторити процедуру через декілька хвилин.

Далі лійку з’єднують з вільним кінцем зонду. Опускають її злегка нахиливши, нижче рівня шлунка при цьому вона наповнюється промивною рідиною. Повільно піднімають лійку вище рівня рота хворого, і тримаючи її у похилому положенні, щоб у шлунок не потрапило повітря.

Рідина поступово переходить у шлунок. Під час процедури слідкують, щоб частина рідини залишилася в лійці. Слід пам’ятати, що одномоментно в шлунок не можна вводити більше 1 л рідини. Не рекомендується також швидке надходження рідини в шлунок, тому лійку потрібно піднімати повільно.

При зниженні рівня рідини до звуженого місця на лійці, останню опускають над тазом, у який виливається вміст шлунка. При необхідності першу порцію промивних вод направляють до лабораторії. Процедуру повторюють до появи чистої промивної рідини. Звичайно, для промивання шлунка використовують 8-10 л води.

Під час промивання необхідно слідкувати за станом хворого і промивними водами. Якщо промивання шлунка викликане отруєннями кислоти його необхідно продовжувати.

Ослабленим і непритомним хворим промивання шлунка проводять у положенні лежачи на боку з низько опущеною і злегка повернутою на бік головою.

По закінченню промивання шлунка лійку знімають, швидким рухом зонд виймають, занурюють його в 1% розчин хлораміну, потім ретельно миють під струменем гарячої води, яку пропускають через трубку і декілька разів віджимають зверху вниз.

Стерилізують зонд і лійку методом кип’ятіння протягом 15-20 хв, після чого в розібраному вигляді їх кладуть у прокип’ячену холодну воду.

Якщо хворий не може проковтнути зонд, його шлунок промивають таким чином: дають випити 1-2 л теплого розчину натрію гідрокарбонату і, якщо блювання не настало, викликають його шляхом подразнення кореня язика або глотки пальцем або шпателем.