119. Держава як центральний міжнародний актор.

Міжнародна політика завжди була і значною мірою залишається сьогодні за своєю суттю міждержавною політикою. Зовнішня політика держав багато в чому визначає характер міжнародних відносин як попередніх, так і сучасної епохи. Вона справляв безпосередній вплив на функціонування, характер і перспективи розвитку всієї системи міжнародного життя. Діяльність окремих індивідів і навіть існування міжнародних організацій та інших учасників міжнародних відносин суттєво залежить від того, як до них ставляться держави. Окрім того, держава є універсальною формою політичної організації людських спільнот, адже зараз практично все людство, за незначними винятками, об'єднано в держави, їх налічується у світі майже 200. Усе це в сукупності з ресурсами та потенціалом держав дозволяє визначити їх як головних центральних акторів міжнародних відносин. Розглянемо дане положення, яке в найзавершенішому вигляді характерне для представників політичного реалізму в ТМВ, детальніше.

Держава -- це, насамперед, апарат влади, знаряддя економічного. політичного та ідеологічного керівництва суспільством. У різних контекстах синонімом "держави" можуть бути слова "країна", "суспільство", "батьківщина", "влада". Серед причин виникнення держави найчастіше виділяють такі:

- природно-кліматичні (теорія географічного детермінізму Л. Мєчнікова);

- демографічні (Т. Мальтус);

- ритуально-релігійні (теорія сакрального або магічного походження царської влади англійського релігієзнавця Дж. Фрезера);

- техніко-економічні (теорія "неолітичної революції" англійського археолога Г. Чайлда і "гідравлічна теорія" К. Віттфогеля);

- творчі або креативні зусилля людей (теорія суспільного договору Т. Гоббса);

- соціально-економічні (марксистсько-ленінська концепція, згідно якої держава виникає у зв'язку з поділом суспільства на класи і забезпечує політичну владу економічно панівного класу)

120. Німецьке питання після Другої світової війни.

1) Потсдамська конференція про майбутнє Німеччини

Принципові основи союзницького контролю і міжнародного правового статусу переможеної Німеччини були закладені на Потсдамській (26 липни - 3 серпня 1945 р.) конференції у передмісті Берліна, керівників урядів СРСР, США та Англії (Франція згодом приєдналась до рішень конференції).В її роботі взяли участь Й. Сталін, Г. Трумен та У. Черчілль ( у ході конференції його замінив новий британській П’єр, лейборист Клемент Етилі). Союзники урочисто заявили, що їхня мета — "знищення німецького мілітаризму й нацизму і створення гарантії того, що Німеччина ніколи не буде спроможна порушити мир в усьому світі", що німецькому народові буде надана можливість "здійснити реконструкцію на демократичнійі мирній основі". Так були закладені основи політики чотирьох "Д": демократизації, демілітаризації, декартелізації, денацифікації — викорінення фашизму в німецькому суспільстві, здійснення глибоких демократичних перетворень. Водночас союзники домовилися про кордони майбутньої Німеччини — демократичної та миролюбної, з якою після реалізації наміченої програми передбачалося підписати мирний договір. Слід зауважити, що на Потсдамській конференції не ставилося питання суспільного розвитку: демократія чи народна демократія.

Територію Німеччини на схід від річок Одер і Несе було передано до складу Польщі, а м. Кенігсберг з прилеглим районом - до складу СРСР. Питання про приналежність цих територій остаточно мало бути розв’язане майбутнім мирнимдоговором з Німеччиною.

Загалом, Німеччину було поділено на чотири зони окупації. До складу західних зон увійшли найбільш розвинуті райони з населенням 43,4 млн. чол. До війни тут зосереджувалося 62 % всіх потужностей німецької промисловості, 82 % видобутку кам'яного вугілля, 90 % виробництва металургійної продукції. На Сході .Німеччини — в радянській зоні окупації — переважало електротехнічне машинобудування, оптична та хімічна промисловість, поліграфія тощо.

З рішень Потсдамської конференції трьох держав:

1. Повне роззброєння, демілітаризація Німеччини і ліквідація всієї німецької промисловості, яка може бути використана для військового виробництва. З цією метою: а) всі сухопутні, морські і повітряні сили Німеччини: СС, СА (штурмові загони), СД (служба безпеки) і гестапо з усіма їхніми організаціями, штабами та установами, включаючи генеральний штаб; офіцерський корпус, корпус резервістів, військові училища, організації ветеранів війни та всі інші військові та напіввійськові організації з їхніми клубами і асоціаціями, що служать інтересам підтримки військових традицій у Німеччині, будуть повністю й остаточно скасовані, щоб назавжди відвернути відродження і реорганізацію німецького мілітаризму і нацизму...

3. Знищити націонал-соціалістичну партію, її філії, підконтрольні організації; розпустити всі нацистські установи; запобігати їх відродженню в будь-якій формі, заборонити нацистську і мілітаристську діяльність та пропаганду...

5. Воєнні злочинці, ті, хто брав участь у плануванні або здійсненні нацистських заходів, що тягнуть за собою або мають своїм наслідком звірства і воєнні злочини, повинні бути заарештовані та віддані до суду...

9. У Німеччині повинні дозволятися та заохочуватися демократичні політичні партії з наданням їм права скликання зборів і прилюдного обговорення...

11.3 метою знищення німецького воєнного потенціалу виробництво зброї, військового спорядження, засобів війни, всіх типів літаків, морських суден повинно бути заборонене.

12. При організації економіки Німеччини головну увагу слід звернути на розвиток сільського господарства і мирної промисловості для внутрішнього використання.

121. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародних відносин. Типологія міжнародних організацій.

Суб’єктами (акторами) базового рівня виступають держави, міждержавні об’єднання, міжнародні інституції, а також спектр порівняно нових суб’єктів недержавного рівня, що розширюється. При цьому суб’єкти міжнародних відносин не тотожні суб’єктам міжнародного права.

Суб'єктами політики світового масштабу є міжнародні організації, блоки і союзи, які співробітничають або протистоять один одному. Вони створюються на основі спільності інтересів країн-учасниць для реалізації певних економічних і військово-політичних завдань.

Залежно від територіальної ознаки і напрямком діяльності суб’єкти міжнародних відносин поділяються на:

▪ універсальні міжнародні організації (ООН);

▪ міжрегіональні організації

▪ регіональні організації і блоки. Всього на світі нараховується шістдесят організацій подібного типу, наприклад, Європейський Союз, СНД та ін.

▪ субрегіональні організації, наприклад, Бенілюкс, що об’єднує Бельгію, Нідерланди і Люксембург.

• За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін.

• За колом учасників — універсальні, регіональні.

• За порядком прийому нових членів — відкриті, закриті.

• За цілями та принципами діяльності — з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією.

• За кількістю членів — всесвітні, групові.