Статистика зовнішньоекономічних зв’язків

Митна статистика

Статистика послуг у зовнішньоекономічній діяльності

Спеціальна митна

статистика

Митна статистика

зовнішньої торгівлі

Рис. 1.4. Місце митної статистики в структурі статистики зовнішньоекономічної діяльності.

Крім Закону України „Про державну статистику”, законодавчою базою для ведення митної статистики служать Митний кодекс України та Закон України від 25.06.1991 року №1262 - ХІІ „Про митну справу в Україні”. Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної системи статистичного обліку і звітності. Статистична інформація, яка формується, узагальнюється і аналізується митними органами, використовується в інтересах зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшення тарифного та нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у загальносвітову систему економічних відносин.

Метою ведення митної статистики зовнішньої торгівлі є забезпечення керівництва митної служби, вищих органів державної влади інформацією щодо стану зовнішньої торгівлі України, надходження митних платежів до Держбюджету, зборів та інших податків, здійснення валютного контролю, аналізу стану та розвитку зовнішньої торгівлі, її торгового і платіжного балансів і економіки в цілому.

Методологічною основою митної статистики зовнішньої торгівлі є положення спеціального документу „Методологія митної статистики зовнішньої торгівлі” згідно якої підрозділи митної статистики зовнішньої торгівлі здійснюють наступні функції:

- дає однозначну трактову застосовуваних в ній матеріалів, що забезпечується за допомогою термінів та визначень, введених з урахуванням світової практики та положень Митного кодексу України;

- відтворює визначення основних митних режимів, а також діючі нормативні акти, які торкаються визначення країни походження та митної вартості;

- містить чіткі переліки товарів, які враховуються митною статистикою зовнішньої торгівлі при експорті та імпорті товарів, а також товарів, які не враховуються при експорті та імпорті;

- визначає поріг статистичного спостереження, а також перелік обов’язкових показників митної статистики зовнішньої торгівлі і порядок зберігання конфіденційності статистичної інформації зовнішньої торгівлі України.

У цілому за результатами проведеного сутнісного аналізу можна узагальнити, що „методологія державного управління зовнішньоторговельною діяльністю” – це поступальний процес пізнання та реалізації напрямів оптимізації впливу держави на протікання зовнішньоторговельної діяльності.

1.3. Предметно-суб’єктні елементи та методи державного управління зовнішньоторговельною діяльністю

Як зазначалося вище в основі проведення наукових досліджень знаходяться поняття „об'єкт”, „предмет” і „суб’єкт” дослідження. Оскільки об'єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процеси або явища, що породжують проблемну ситуацію й обрані для вивчення та мають просторові, часові та галузеві характеристики 286, с. 62, а предмет міститься в межах об’єкту. Предмет і об’єкт є взаємопов’язаними і взаємозалежними поняттями. При цьому одне й те явище в залежності від рівня, направленості та глибини дослідження може одночасно виступати як об’єктом, так і предметом (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Ієрархічна побудова об’єктно-предметних зв’язків при ЗЕД

Тож зовнішньоекономічна діяльність може одночасно виступати і предметом дослідження, якщо ми будемо розглядати її у контексті світо господарської діяльності і об’єктом, якщо в її межах ми більш глибоко досліджувати зовнішньоторговельні відносини. При цьому об’єкт визначає напрям дослідження його загальні обриси, а предмет конкретно вказує, який саме аспект із зазначеного підлягає вивченню.

Зважаючи на те, що тема державного управління зовнішньоторговельною діяльністю є достатньо складною й багаторівневою та торкається багатьох аспектів (регулювання, контроль, правове забезпечення, інформаційне забезпечення і т. п.), то і об’єкт, і предмет і суб’єкт даного дослідження є поняттями складними і неоднозначними, тому далі зупинимося на них більш докладно.

Виходячи з вищевикладеного ще раз наголосимо, що об’єктом нашого дослідження виступають процеси державного управління у сфері зовнішньоторговельної діяльності, а предметом дослідження є державне регулювання та контроль у сфері зовнішньоторговельної діяльності України в умовах трансформаційних перетворень та інтернаціоналізації економіки.

Стосовно суб’єктивної складової, тобто зі сторони дослідження тих чинників які впливають на досліджуване явище, то зазначимо, що процеси державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності передбачають наявності як мінімум двох груп суб’єктів, що мають безпосереднє відношення до даного процесу: по-перше, це суб’єкти зовнішньоторговельних відносин; по-друге – це суб’єкти державного регулювання.

Відповідно до чинного законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають громадську правоздатність та дієздатність згідно з чинним законодавством України та постійно проживають на території України;

- юридичні особи, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

• фізичні та юридичні особи, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які не мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовим законодавством не заборонено проводити господарську діяльність;

• структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але які мають постійне місцезнаходження на території України);

• спільні підприємства з участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на території України;

• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені Законами України [101].

Для виходу на зовнішній ринок суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен зареєструватися в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі або органі, що виконує його функції. Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідно відкрити власний валютний рахунок в установі банку, одержати необхідні ліцензії на різні види і форми зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони підлягають ліцензуванню, укласти угоди на окремі види діяльності із зарубіжними формами і на право здійснення операцій, пов’язаних із купівлею іноземної валюти, ознайомитись із правилами митних процедур.

Реєстрація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі заяви і нотаріально завірених копій статуту та інших установчих документів. Суб’єкти економічної діяльності мають рівні права у здійсненні всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, які дозволені чинним законодавством.

Практична реалізація зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на підставі застосування певних правових норм, закріплених в міжнародних та національних нормативних документах.

В останні роки у зв’язку з відміною державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність в Україні майже щомісячно приймаються законодавчі та відомчі нормативні акти з регулюванням зовнішньоекономічних відносин, покращення контролю за повнотою розрахунків за експортно-імпортними операціями. За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічної діяльності всі суб’єкти, як іноземні, так і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою, недержавними органами управління економікою (товарні фонди, валютні біржі і торгово-промислові палати України) та самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою:

• створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;

• захисту економічних інтересів України та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері ЗЕД;

• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку.

Суб’єктами державного управління у сфері зовнішньоторговельної діяльності є органи законодавчої та виконавчої влади різного рівня (рис. 1.6).

Суб’єкти державного управління у сфері зовнішньої торгівлі

Органи законодавчої влади

Органи виконавчої влади

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Комітет з питань економічного розвитку

Міністерство економіки

у складі

Комітет з питань податкової та митної політики

Комітет з питань європейської інтеграції

Державна митна служба

Департамент зовнішньоекономічної політики

у складі

Антимонопольний комітет

відділ з питань розвитку експорту

Департамент антидемпінгових розслідувань та захисту внутрішнього ринку

відділ моніторингу зовнішньої торгівлі

Департамент співробітництва з СНД та Російською Федерацією

Державна податкова служба України

відділ нетарифного регулювання

Департамент двостороннього торговельно-економічного

співробітництва

відділ контролю за зовнішньоекономічною діяльністю

Державна служба експортного контролю України

Департамент співробітництва з Європейським Союзом

відділ митно-тарифної політики та захисту внутрішнього ринку

Департамент співробітництва з СОТ

Рада з питань ЗЕД при КМУ

Департамент регуляторної політики

відділ з питань розвитку ринку послуг у зовнішній торгівлі

Департамент економічної стратегії

сектор взаємодії з асоціаціями товаровиробників

у сфері ЗЕД

Департамент фінансової політики

Національний банк України

Департамент державних резервів та товарних бірж