1.2. Методологічні основи державного управління зовнішньо-торговельними операціями
Наукове дослідження будь якого явища чи процесу здійснюється у певній послідовності з використанням певного набору методів, які залежать від теми та метою даного дослідження і визначають його методологію. Тому, перш ніж визначитися з методологією державного регулювання та контролю зовнішньоторговельної діяльності, розглянемо основні аспекти формування методології наукових пошуків.
Згідно установленому віками порядку наукові розвідки в різних галузях науки є результативними лише за умови дотримання дослідниками певного порядку та правил їх проведення, який визначається методологією дослідження. При цьому зазначимо, що сам термін „методологія” є складним словосполученням і об’єднав у собі два грецькі слова (теtod – спосіб і logos - наука, знання), що дослівно перекладається як „спосіб вивчення” або „спосіб пізнання”.
У науковому світі під терміном „методологія” одні розуміють „… вчення про правила мислення у процесі створення теорії науки” 286, с. 58 інші „…вчення про науковий метод пізнання” 191, с. 354. Проте більш важливим є не визначення поняття „методологія”, а трактування його сутності.
Взагалі питання методології досить складне, оскільки тлумачиться воно по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не вбачають різниці між методологією та методами дослідження. У більшості праць вітчизняних науковців методологія розглядається як учення про науковий метод пізнання який здійснюється з дотриманням певної послідовності дослідження починаючи з постановки цілі й завершуючи оцінкою ефективності результатів даного дослідження. Саме такий підхід ми поклали в основу розробки методології дослідження проблем державного регулювання та контролю зовнішньоторговельної діяльності.
Як справедливо зазначили М.М.Свердан й М.Р.Свердан методологія наукових досліджень це певний план дій направлений на „…визначення проблеми, побудова предмета дослідження і наукової теорії, перевірки істинності результатів” 286, с. 59.
У наукових колах в країнах пострадянського простору визначається два рівня методології досліджень: загальний і спеціальний на яких базується методологія державного управління [10, с. 12-15] .
Загальна методологія пізнання побудована на принципи матеріалістичної діалектики та досліджує закони розвитку наукового знання в цілому й дозволяє досліджувати всі без виключення явища та лежить в основі пізнання кожної з галузей науки. Загальна методологія базується на застосуванні загальнонаукових методів пізнання: спостереження і систематизація, аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстракція і логіка, аналогія і моделювання тощо. Це пояснюється тісним органічним зв'язком будь-якого об’єкту пізнання з вирішенням загальнотеоретичних, філософських понять.
Спеціальна методологія направлення на дослідження в окремих галузях науки, ґрунтується на законах цих наук, та проявляється через застосування спеціальних емпіричних методів дослідження: економіко-статистичних, інформаційно-аналітичних, фінансово-бухгалтерських, документального і фактичного контролю законодавчо-правового аналізу тощо.
Виходячи з того, що методологія є синтезованим поняттям та спираючись на теорію причинно-наслідкових зв’язків зауважимо, що сам процес пізнання має сенс при виконанні двох обов’язкових умов: якщо є що пізнавати, й, якщо є кому пізнавати, тобто – якщо є об’єкт та суб’єкт дослідження. При цьому зауважимо, що об’єкт пізнання це об’єктивно існуюча субстанція, процес чи явище, яке породжує проблему та може бути необмеженою за своїми кількісними і якісними характеристиками, тому в його межах визначається предмет пізнання який має певні визначені дослідником параметри. Суб’єкт в процесі наукового дослідження, також, може розглядатися двояко: по-перше, це сам дослідник і з точки зору методології він не представляє для нас інтересу; по-друге, це той чи ті, хто впливає на стан та розвиток об’єкту пізнання (людина чи група людей, які мають певні важелі впливу на досліджуване явище).
Після визначення конкретного об’єкту, предмету та суб’єкту дослідження конкретизуються мета та завдання дослідження, визначається перелік методів та механізмів, що дозволять досягти поставленої мети. Загальні методологічні підходи до проведення наукових досліджень викладені нами у монографії 209, с. 63. Вважаємо, що узагальнити теоретичні підходи до висвітлення сутності терміну „методологія” можна, через його структуризацію за наступними основними елементами: мета, об’єкт, предмет, суб’єкт, завдання, механізми та результати, які знаходить своє вираження через інші сталі складові наукового пізнання: наукову гіпотезу, наукову концепцію, закони та програми. Спираючись на вищевикладене конкретизуємо методологію державного управління зовнішньоторговельною діяльністю (рис. 1.2). Як бачимо всі складові методології згруповані в три блоки: понятійно-сутнісний, функціональний та результативний, які тісно взаємопов’язані та взаємозалежні.
Рис. 1.2. Логічно-структурна блок-схема методології державного управління зовнішньоторговельною діяльністю в Україні.
Зважаючи на дану схему та на те, що основними функціями державного управління є регулювання і контроль визначимося з основними складовими методології державного регулювання та контролю у сфері зовнішньої торгівлі. Перш за все зазначимо, що метою державного управління зовнішньо-торговельною діяльністю є оптимізація впливу держави на протікання зовнішньоторговельних відносин для їх активізації, підвищення економічної ефективності та забезпечення захисту економічних інтересів держави в умовах інтернаціоналізації економіки.
Оскільки основна наша увага привернута до впливу держави на розвиток міждержавних відносин, що виникають під час здійснення зовнішньої торгівлі, то саме ці відносини й є об’єктом нашого дослідження. Але вплив держави на зовнішньоторговельну діяльність можна розглядати з різних точок зору: державного управління, правового забезпечення, економічної ефективності, статистичної результативності тощо.
Предметом нашого дослідження є державне регулювання та контроль у сфері зовнішньоторговельної діяльності України в умовах трансформаційних перетворень та інтернаціоналізації економіки.
Розвиток процесів зовнішньої торгівлі залежить від волі й бажання її учасників та інтересів держав, які вони (учасники) представляють. Тому тут ми маємо як мінімум два суб’єкти зовнішньоторговельного процесу – представники підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють торговельні відносини та державні органи, які управляють даним процесом. Оскільки предметом нашого дослідження є державне управління, то логічно, що його суб'єктами є органи державного управління у сфері зовнішньоторговельної діяльності.
Постільки основна мета державного управління у сфері зовнішньої торгівлі полягає в оптимізації впливу держави на розвиток зовнішньоторговельних відносин, а отже вимагає теоретичного-методологічного обґрунтування основних напрямів удосконалення системи державного регулювання та контролю та визначенні механізмів їх практичної реалізації з урахуванням геополітичних інтересів держави, то для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
опрацювати теоретико-гносеологічні положення формування та здійснення державного регулювання зовнішньоторговельної політики держави в різні історичні періоди;
вивчити та узагальнити практику державного управління ЗЕД в різних країнах світу для застосування позитивного досвіду в Україні;
визначити сутність та взаємозв’язок основних дефініцій з державного управління зовнішньою торгівлею, для забезпечення однозначності їх трактування в наукових та законодавчо-нормативних документах;
дослідити вплив економічних, правових, фінансових та інформаційно-аналітичних механізмів державного управління зовнішньоторговельними операціями на показники ефективності економічної діяльності країни;
розкрити порядок та особливості дії економічних та адміністративних механізмів державного регулювання у сфері зовнішньої торгівлі в умовах входження України до світової організації торгівлі;
висвітлити особливості дії організаційно-управлінських та інформаційно-аналітичних механізмів державного контролю зовнішньоторговельної діяльності у світлі міжнародних вимог ;
провести аналіз законодавчо-нормативних документів з регулювання і контролю зовнішньоторговельних операцій та визначити основні напрями їх удосконалення та адаптації до міжнародних стандартів;
узагальнити досвід застосування загальних статистичних методів в державному регулюванні зовнішньоторговельних операцій митними органами та особливості їх використання для оцінки ризиків при здійсненні митного контролю й оформлення;
здійснити аналіз впливу заходів державного регулювання та контролю на стан зовнішньоторговельної діяльності та формування зовнішньоторговельного балансу України;
провести порівняльний аналіз організації державного регулювання та контролю в країнах з ринковою економікою й Україні;
визначити напрями посилення дії механізмів митного регулювання і контролю зовнішньоторговельних операцій в Україні;
розробити основи розвитку митного аудиту як інструменту захисту економічних інтересів держави при зовнішньоторговельних операціях;
надати рекомендації з удосконалення законодавчо-нормативної бази з державного регулювання і контролю зовнішньоторговельних операцій;
внести пропозиції з удосконалення організаційно-управлінського механізму державного регулювання та контролю у сфері зовнішньоторговельної діяльності;
розробити модель реформування системи державного регулювання і контролю зовнішньоторговельних відносин;
визначити шляхи забезпечення економічної безпеки держави при зовнішньоторговельних операціях.
У ході дослідження ми спиралися на загальнонаукові та спеціальні методи пізнання досліджуваного об’єкту. Якщо виходити з тлумачення термінів С.Ожеговим згідно якого метод – це спосіб теоретичного дослідження або ж практичного здійснення чого не будь 191, с.353, а спосіб – це дія або ж система дій що застосовуються при дослідженні явищ 191, с. 757, то відносно нашого безпосереднього об’єкту дослідження можна сформулювати наступне визначення: методи державного управління зовнішньоторговельної діяльності – це система дій, що спрямована на дослідження еволюції, сучасного стану та перспектив розвитку державного управління у сфері зовнішньоторговельних відносин та визначення основних напрямів його удосконалення.
Докладний опис методів наукового дослідження в галузях економіки і державного управління надається в підручниках та навчальних посібниках, зокрема в роботі С.Бандура та ін. [11, с. 24] тому ми не будемо зупинятися на їх викладенні. Під час дослідження нами використовуються різноманітні методи, основні з яких згруповані за сферою їх застосування наступним чином (табл. 1.3).
Таблиця 1.3