5.6.Проблема вибору рівноваги платіжного балансу. Особливості формування платіжного балансу України у 2014 році

Государственное регулирование платежного баланса - это совокупность экономических, в частности валютных, финансовых, денежно-кредитных мероприятий, направленных на формирование основных статей баланса

Страны с дефицитным платежным балансом применяют такие меры, как стимулирование экспорта, ограничения импорта товаров, привлечения иностранного капитала и сдерживание его вывоз и т.д.

Одним из методов регулирования является проведение дефляционной политики Это политика, которая направлена на сокращение внутреннего спроса, включая ограничение бюджетных расходов, замораживание цен и заработной плат ты, сокращение капиталовложений во внутренний сектор экономики и соответственно переключения их на экспортные отрасли Одним из важных ее инструментов являются финансовые и денежно-кредитные меры: изменение процентной ставки центрального банка (дисконтная политика), кредитные ограничения, установление пределов роста денежной массы Но в условиях экономического спада, при наличии большого количества безработных и резервов не использованных производственных сил политика дефляции ведет к дальнейшему падению производства и занятости Кроме того, она влияет на жизненный уровень, что может привести к обострению социальных конфликтов тектів.

Другим инструментом регулирования является девальвация национальной валюты Как известно, хронический дефицит платежного баланса приводит к снижению рыночной стоимости валюты определенной страны В результате чего происходит я отклонения курса этой валюты по отношению к валютам других стран, возникает рассогласование между официально установленным паритетом (золотым содержанием) этой валюты и ее котировкам на рынке Девальвация обеспечивает в идповиднисть официального паритета валюты ее рыночной курсрсу.

Девальвация снижает цену экспортируемого товара в иностранной валюте, и поэтому иностранные граждане покупают больше товаров этой страны, в результате чего объем экспорта растет Но стимулирования экспорта товар ров происходить лишь при наличии экспортного потенциала конкурентоспособных товаров и услуг и благоприятной ситуации на мировом рынкеу.

Однако увеличилась или уменьшилась экспортная выручка в результате девальвации, а следовательно, увеличилась или уменьшилась чистое предложение иностранной валюты на валютном рынке, нельзя сказать точно С одной стороны в, падение цены экспортируемого товара в иностранной валюте приводит к увеличению объема экспорта С другой - валютный курс, снизился в результате девальвации, уменьшает количество иностранной валюты, получает определенная страна за каждый экспортированный товарр1.

Если экспортная выручка уменьшается, девальвация, сократив экспортные поступления, может привести к ухудшению баланса товаров и услуг, уменьшение чистого предложения иностранной валюты

Относительно влияния девальвации на импорт, то в условиях международной специализации страна не в состоянии резко сократить ввоз товаров

есть можно сделать вывод о том, что влияние девальвации на чистый экспорт определяется совместным действием трех факторов:

1) девальвация, уменьшая реальный объем импорта, сокращает совокупные расходы на импорт, что приводит к росту чистого экспорта и падения спроса на иностранную валюту;

2) девальвация увеличивает реальный объем экспорта, что также способствует увеличению чистого экспорта и рост предложения иностранной валюты;

3) после девальвации любой определенном количестве экспорта соответствует меньший размер валютных поступлений Это обстоятельство снижает чистый экспорт и сокращает предложение иностранной валюти1

касается других методов, то можно выделить валютные ограничения, которые предусматривают определенные меры по регулированию валютных операций резидентов и нерезидентов страны, осуществления ими платежей, инвестиций, порядка в перевода валюты за границу, порядка репатриации прибыли Блокировка иностранной выручки экспортеров, лицензирование продажи иностранной валюты импортерам, сосредоточение валютных операций в уполномоченных бан ках, направленное на ликвидацию дефицита платежного баланса путем ограничения экспорта капитала и стимулирования его поступления, ограничения импорта товарев.

Также для уравновешивания платежного баланса можно использовать инструменты бюджетно-налоговой и денежно-кредитной политики, в процессе проведения которой используют бюджетные субсидии, предоставляемые я экспортерам, отменяется налог с процентов, выплачивается иностранным держателям ценных бумаг в целях притока капитала в страну и и.

Кроме того, рыночное восстановления равновесия может осуществляться в зависимости от режима валютного курса Если в стране введен фиксированный валютный курс, то восстановление равновесия происходит непосредственно по позициям платежного баланса По плавающего валютного курса равновесие восстанавливается на валютном рынке, а валютный курс меняется до тех пор, пока не выравниваются спрос и предложение иностранной валюты в г ежах текущих и долгосрочных капитальных трансфертеів.

В экономической теории сформулированы 5 возможных путей достижения равновесия платежного баланса

1 Финансирование общего платежного дефицита без изменения валютного курса или состояния национальной экономики:

- если дефицит носит временный характер, то правительство может воспользоваться официальными валютными резервами, воздерживаясь тем самым от воздействия на предложение денег Когда сальдо становится положительным, то величина резерве ов возобновляется, - \"дефицит без слез\", если валюта страны является ключевой в определенной системе В этом случае страна имеет больше возможностей воздерживаться от корректирующих действий при наличии дефицита платежного балл ансного балансу.

2 Введение валютного контроля в тех или иных формах Так, правительство страны может ввести ограничения на приобретение резидентами иностранной валюты и ее использование, поддерживая официальный фиксированный валютный курс, или проводить политику множественного валютного курссу.

3 Сохранение режима плавающего валютного курса В этом случае национальная валюта обесценивается до тех пор, пока на валютном рынке не восстановится равновесие

4 Установка режима фиксированного курса Этот путь считается классическим, и заключается в том, чтобы национальную экономику привести в соответствие с фиксированным валютным курсом Если нерезиденты и в дальнейшем не х хотят накапливать национальную валюту, то правительство за счет официальных резервов сокращает предложение денег, снижает цены, доходы и заработную плату, пока спрос и предложение иностранной валюты на рынке у не установится на определенном заранее определенном уроввні.

5 Политика валютного компромисса В этом случае комбинируется 3 и 4 позиции:

- переменный паритет, то есть страна поддерживает фиксированный валютный курс, пока это возможно за счет незначительных изменений в национальной экономике, а когда такие возможности иссякнут, то национальная валюта девальвирует и валютный курс устанавливается на новом уровне

- управляемое плавание валюты - правительство меняет валютный курс, пока не достигается равновесие

Украины за период своей независимости постоянно сталкивалась с проблемой неурегулированности платежного баланса и в связи с этим использовала различные методы для его уравновешивания Так, из вышеупомянутых по озиций, Украина применяла различные пути В 1992 г было определено плавающий режим валютного курса украинского рубля, им предусматривалось становления валютных курсов на основании спроса и предложения на иностранную валюту на валютном рынке При этом изменялся валютный курс, но не уровень международных резервов страны, что способствовало автоматическом восстановлению платежного баланса Но, как известно, такой поря док определения курса национальной валюты не дал положительных результатов Резкие изменения валютного курса национальной валюты способствовали дестабилизации экономики, инфляционным процессам Учитывая негативные насл идкы такой политики, был введен фиксированный валютный курс, также не имел успеха: мировой финансовый кризис 1997 г. привел к ускорению движения капитала, усилила спрос на доллары США, что призовет ло к возникновению тенденций к снижению курса гривны С целью поддержки объявлено курса гривны НБУ проводил активные валютные интервенции на валютном рынке, в результате чего были потеряны значительные валютные ре зерв Поэтому в системе валютного регулирования Украины появляется специфическая его форма, которая до сих пор не использовалась, - валютный коридор, или ползучая привязка обменного курса национальной валюты к к лара США В 2000 г была проведена девальвация курса гривни, что способствовало получению положительного сальдо счета текущих операций, который достиг рекордного для украинской экономики показателя, а именно 1,481 млрд дол. США.

В 1997-1998 гг в Украине проводилась дефляционная политика, привела к отрицательному сальдо счета текущих операций Вместе процентная ставка достигала рекордного значения, производство резко сократили лося, в результате чего повысился уровень безработицы, наблюдались случаи невыплаты или задержки в выплате заработной платы Такая политика может быть эффективной в краткосрочном периоде при условии высо кой мобильности капитала: высокая процентная ставка будет способствовать существенному поступлению иностранного капитала, что позволит покрыть дефицит счета текущих операций, не прибегая к политике валютных и нтервенций или значительно уменьшив их объем.

Дефіцит рахунку поточних операцій, не покритий позитивним фінансовим рахунком, зберігається в Україні з 2008 року. Це означає, що в Україні міжнародні витрати перевищують міжнародні доходи і цей розрив фінансується за рахунок припливу іноземного капіталу. Дефіцит поточного рахунку є проблемою для економічного розвитку і стабільності гривні, проте це один з найбільш значущих чинників ризику для економіки України. В останні роки питання про небезпеку дефіциту поточного рахунку виникає більше і частіше.

Дефіцит поточного рахунку вважається прийнятним, якщо він не наражає на небезпеку платоспроможність країни, тобто не веде до надмірного накопичення зовнішніх зобов’язань. Окремі економісти вважають, що рівень дефіциту поточного рахунку є прийнятним, якщо він не перевищує поріг в 5% від ВВП, його перевищення означатиме для України високу ймовірність настання нової кризи. Для утримання дефіциту поточного рахунку не вище прийнятного рівня необхідна виважена макроекономічна політика (зокрема, перехід до режиму більш гнучкого обмінного курсу, стабілізація фінансової системи, збалансований державний бюджет) та структурні реформи, спрямовані на стимулювання високотехнологічного експорту, запровадження енергозберігаючих технологій та заміщення споживчого імпорту вітчизняними товарами.

Наявність позитивного чи від’ємного сальдо свідчить про значні диспропорції в платіжному балансі. Такі системні диспропорції платіжного балансу можуть бути викликані зміною рівня цін на товари та послуги, структурними диспропорціями економіки в цілому, зміною рівня доходу населення, незалежним рухом великих мас капіталу.

Регулювання платіжного балансу належить до найважливіших завдань валютної політики центрального банку, оскільки рівновага платіжного балансу безпосередньо позначається на стабільності валютного курсу та грошового обігу всередині країни. Цей вплив реалізується через можливість різких коливань попиту на іноземну валюту зовнішніми чинниками, зокрема впливом світової економічної кризи та факторами внутрішнього валютного ринку країни, що є наслідком змін у обсягах та структурі відповідних зовнішньоекономічних операцій, які показуються у платіжному балансі й адекватний аналіз яких дає змогу центральному банку виробити правильні заходи валютного регулювання для забезпечення стабільності валютного ринку та досягнення цілей валютної політики.

Динаміка платіжного балансу України в першому півріччі 2013 року демонструвала тенденцію до покращення (рис. 1). За попередніми оцінками його зведене сальдо в цей період було додатним і становило 2,2 млрд. дол. США порівняно з “мінус” 1,1 млрд. дол. США у відповідному періоді 2012 року. Цьому сприяло як зменшення дефіциту поточного рахунку так і збільшення надходжень за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій.

Дефіцит поточного рахунку в першому півріччі 2013 року зменшився до 3,7 млрд. дол. США порівняно з 5,8 млрд. дол. США у відповідному періоді 2012 року. Це було досягнуто за рахунок більш швидких темпів падіння імпорту товарів (на 13,5 %) порівняно з темпами падіння експорту товарів (на 5,9 %). Профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій за цей період збільшився до 5,9 млрд. дол. США порівняно з 4,7 млрд. дол. США у першому півріччі 2012 року. Основними чинниками збільшення надходжень за цим рахунком було залучення ресурсів як державним, так і приватним секторами, а також покращення ринкових очікувань, що відповідно сприяло збереженню низького попиту на готівкову іноземну валюту.

Рисунок 1 – Динаміка платіжного балансу України

Державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків. Для країн з дефіцитним платіжним балансом, до яких належить і Україна, звичайно застосовуються заходи, що стимулюють експорт товарів та ввіз іноземного капіталу і стримують імпорт товарів та обмежують вивіз капіталів.

За останні роки спостерігалось значне нарощування обсягів імпорту тих товарів, які або достатньо виробляються в Україні і є основними товарами вітчизняного експорту, або можуть вироблятися в достатній кількості.

Водночас організація власного виробництва товарів та послуг з метою заміщення на внутрішньому ринку імпортних аналогів створить умови для підвищення та розширення експортного потенціалу України, збільшення додаткового надходження валютних ресурсів, що, у свою чергу, стане запорукою укріплення вітчизняної фінансової системи та покращення торговельного і платіжного балансів України .

Тому основними заходами щодо регулювання стану платіжного балансу є:

- структурних перетворень підприємств та їх технологічних процесів з метою зниження імпортної залежності галузей народного господарства;

- залучення інвестиційних ресурсів для розвитку перспективних напрямів імпортозаміщення;

- першочергової реалізації проектів, спрямованих на імпортозаміщення, у регіонах, які мають незадіяні виробничі потужності й відповідні трудові ресурси, що дозволить використовувати теперішню соціальну та виробничу інфраструктуру при одночасному вирішенні інших завдань соціально-економічної політики (насамперед, скорочення безробіття, створення нових робочих місць, збільшення доходів населення).

- обмеження імпорту й підвищення експорту, що призведе до досягнення позитивного сальдо платіжного балансу. Застосування прямого контролю (наприклад, через кількісні обмеження), митні та інші збори, заборона або обмеження на перетікання за рубіж доходів від іноземних інвестицій і грошових трансфертів приватних осіб, різке скорочення безвідплатної допомоги, виведення короткострокового і довгострокового капіталу;

- мобілізувати кошти на світовому ринку капіталів у вигляді кредитів банківських консорціумів, облігаційних позик. У зв’язку з цим активно беруть участь комерційні банки (особливо євробанки) в покритті дефіциту платіжного балансу. До тимчасових методів покриття дефіциту платіжного балансу ставляться також пільгові кредити, отримані країною по лінії іноземної допомоги;

- девальвація (зниження курсу національної валюти, що відбувається в Україні), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку.

Оскільки платіжний баланс України є відображенням макроекономічної, зовнішньої, торговельної, валютної та інших політик української влади, динаміка його показників стала очевидним результатом відсутності структурних змін. Таким чином, для забезпечення стабільного розвитку економіки України в майбутньому необхідні зміни в структурі українського експорту в напрямі збільшення частки високотехнологічних, наукоємних товарів, а також виконання «Концепції Державної цільової економічної програми імпортозаміщення на період до 2015 року» схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Платежный баланс страны представляется как статистический отчет, в котором в систематизированном виде приведены сводные данные о внешнеэкономических операциях резидентов данной страны с нерезидентами за определенный период. При публикации платежный баланс может быть представлен в "стандартной" (иными словами, "нейтральной"), либо в "аналитической" форме.

В первом случае ("стандартное представление") товары, услуги и текущие трансферты объединяются в счете текущих операций, а капитальные трансферты, прямые инвестиции, портфельные инвестиции, финансовые производные, прочие инвестиции и резервные активы — в счете операций с капиталом и финансовыми инструментами. Однако, МВФ рекомендует составлять альтернативную версию платежного баланса, суть которой заключается в переклассификации и перегруппировке имеющихся сведений таким образом, чтобы по возможности отделить первичные, автономные операции от вторичных, уравновешивающих записей.

Второй вариант ("аналитическое представление") уже предполагает выведение активного или пассивного сальдо платежного баланса, которое должно определяться как суммарный результат независимых, автономных операций текущего и капитального характера, осуществляемых резидентами и нерезидентами, и, таким образом, показывать направленность внешнеэкономической деятельности страны. Ниже представленплатежный баланс Украины в аналитической форме.

Платежный баланс Украины за 2014 год  (в млн. долл. США) (аналитическая форма представления)
Статьи платежного баланса	Iквартал	IIквартал	IIIквартал	IVквартал	2014 год всего
Счет текущих операций	-1523	-941	-1329	-1480	-5273
Баланс товаров и услуг	-1512	-924	-1127	-1720	-5283
Экспорт товаров и услуг	18030	18008	16982	15465	68485
Импорт товаров и услуг	-19542	-18932	-18109	-17185	-73768
Баланс товаров	-1956	-869	-1216	-2024	-6065
Экспорт товаров	14425	14830	13612	12392	55259
Импорт товаров	-16381	-15699	-14828	-14416	-61324
Баланс услуг	444	-55	89	304	782
Экспорт услуг	3605	3178	3370	3073	13226
Импорт услуг	-3161	-3233	-3281	-2769	-12444
Доходы (сальдо)	-252	-511	-508	-260	-1531
Текущие трансферты (сальдо)	241	494	306	500	1541
Счет операций с капиталом и финансовых операций	-2754	936	664	-6880	-8034
Счет операций с капиталом	8	341	17	2	368
Капитальные трансферты	5	334	-10	0	329
Приобретение/реализация нефинансовых активов	3	7	27	2	39
Финансовый счет	-2762	595	647	-6882	-8402
Прямые инвестиции (сальдо)	-665	-319	725	558	299
Портфельные инвестиции (акционерный капитал)	-239	-50	-84	-17	-390
Кредиты и облигации	281	914	-59	-3378	-2242
Средне и долгосрочные кредиты, облигации	-898	1052	-410	-2772	-3028
Сектор государственного управления	-176	1601	928	940	3293
Банки	-75	-144	-610	-1092	-1921
Поступления	550	344	331	510	1735
Выплаты	-625	-488	-941	-1602	-3656
Другие секторы	-647	-405	-728	-2620	-4400
Поступления	1123	815	703	594	3235
Выплаты	-1770	-1220	-1431	-3214	-7635
Краткосрочные кредиты	1179	-138	351	-606	786
Банки	1085	-328	275	-559	473
Другие секторы	94	190	76	-47	313
Другой капитал	-2139	50	65	-4045	-6069
Наличная валюта вне банков	-2646	529	-293	-321	-2731
Ошибки и упущения :(	1026	820	-269	-997	580
Сводный баланс	-4277	-5	-665	-8360	-13307
Финансирование	4277	5	665	8360	13307
Резервные активы *	5480	-1977	126	8775	12404
Кредит МВФ НБУ **	-346	844	223	-170	551

  * минус – рост    ** минус – погашение

• См. также: http://www.bank.gov.ua

Основные компоненты платежного баланса группируются по двум счетам: счету текущих операций и счету операций с капиталом и финансовых операций. Счет текущих операций отражает движение за границу и из-за границы товаров, услуг и трансфертных платежей. Счет движения капиталов отражает движение заемных средств и финансовых активов: во-первых, отток капиталов; во-вторых, приток капиталов.

Суммирование первого и второго разделов баланса, с учетом статьи "Ошибки и упущения", позволяет подвести итоговый (сводный) баланс, который может иметь либо положительное, либо отрицательное сальдо. Если итоговое сальдо положительно, то, следовательно, страна увеличивает свои требования к другим странам и, соответственно, на такую же сумму уменьшаются ее обязательства по отношению к ним. Наоборот, если итоговое сальдо баланса отрицательное, то, следовательно, она должна увеличить свои обязательства по отношению к другим странам, с тем чтобы покрыть дефицит платежного баланса.

Висновки до розділу 5

1. Розробка і впровадження оптимальної моделі державного регулювання зовнішньої торгівлі України на базі удосконалення митної політики передбачає: розробку пропозицій щодо внесення змін до чинних нормативних документів, що регулюють ЗЕД та проектів нових регулятивних актів; використання обґрунтованих ставок мита; удосконалення митного контролю та розробку методології його здійснення на принципах оцінки ризиків та пост-аудиту; обґрунтування та впровадження системи митних регуляторів тарифного та нетарифного характеру; розробку оптимальної моделі механізму регулювання зовнішньої торгівлі; удосконалення державної системи контролю та регулювання зовнішньоекономічної діяльності та посилення ролі митних органів у забезпеченні захисту економічних інтересів держави при її здійсненні.

2. Зв’язування тарифів є важливим для забезпечення передбачуваності зовнішньоторговельних режимів країн в частині митно-тарифного захисту та забезпечення доступу до ринків інших країн. Розвинені країни та країни з перехідною економікою майже повністю зв‘язали свої тарифи на рівні, близькому до діючого. Для країн, що розвиваються, зв‘язані рівні значно перевищують діючі ставки мита, що дозволяє цим країнам підвищувати імпортні тарифи у разі необхідності, але, з іншого боку, утворює більш ризиковане середовище для експортерів з інших країн. В цілому середньозважений діючий рівень імпортного тарифу країн, що розвиваються, більш ніж втричі перевищує це показник для розвинених країн (4%). Навіть прості середньоарифметичні значення імпортних тарифів в розвинених країнах є низькими: 6,4% в ЄС, 6,8% в Канаді, 5,4% в США; 6,9% в Японії. Тому Україна формуючи свою митно-тарифну політику має враховувати особливості митно-тарифної політики різних країн членів СОТ.

3. Рівень тарифних ставок залежить від необхідності захисту окремих галузей та національних інтересів держави. Так, продукцію металургійної та хімічної галузей розвинені країни захищають насамперед антидемпінговими заходами, а тому звичайні імпортні тарифи на цю продукцію є невисокими, мито на сільськогосподарську та текстильну продукцію також знаходиться на рівні 3% зважаючи на необхідність забезпечення населення продовольством та одягом. В цілому тарифи розвинених країн побудовані за принципом тарифної ескалації, тобто зростання ставок мита при зростанні ступеня обробки продукції (найвищі ставки для готової продукції, найнижчі – для сировини). Більш того, вони містять специфічні ставки мита, які насправді приховують тарифні піки. З їх врахуванням прості середні рівні діючих тарифів були б значно вищими за 5-7%. Так, в перерахунку на адвалерні значення деякі ставки мита в ЄС сягають 210%, в Японії 1739%, в Канаді 314% та 253% в США .

4. Не зважаючи на значний прогрес, досягнутий в зниженні ставок мита, можна констатувати, що одна з основних цілей ГАТТ, яка полягає в максимальному зменшенні або скасуванні імпортних митних тарифів ще не досягнута. Ставки мита, а отже і доступ до ринків не відповідають тенденціям лібералізації торговельних режимів, насамперед, в галузі сільського господарства, текстилю та одягу.

5. Контроль правильності оцінки товарів, що переміщуються через митний кордон правильності нарахування митних платежів являє собою одну із самих складних і відповідальних процедур у митній практиці. Від правильного визначення митної вартості залежить розмір стягнутих платежів, а це прямо відбивається на повноті державного бюджету. Тому для чіткого виконання функцій контролю за правильністю визначення митної вартості необхідно регулярно забезпечувати митні органи потрібною ціновою інформацією, постійно її обновляти і, при необхідності розширювати. У світлі зовнішньоекономічної політики держави, орієнтованої на європейську інтеграцію України та членства в СОТ виникає необхідність у спрощенні процедур митного контролю і оформлення та приведення їх у відповідність до стандартів ЄС та міжнародних стандартів з одночасним підвищенням його якості та ефективності.

6. За висновками Всесвітньої митної організації (ВМО) одним з найбільш ефективних і перспективних напрямів удосконалення митного контролю у контексті гармонізації та спрощення митних процедур є впровадження наступного аудиту (post-audit). Тобто застосування методів аудиту в практичній діяльності митних органів контролю після завершення митного оформлення. Отже згідно даного тлумачення митного контролю на основі методів аудиту зрозуміло, що такий контроль повинен здійснюватися не під час митного оформлення, а через деякий після його завершення.

7. У чинному митному законодавстві є чітке визначення митного контролю як „…сукупності заходів, що здійснюються митними органами у межах своєї компетенції з метою забезпечення дотримання норм Митного кодексу та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних угод України, що укладені в установленому порядку” тому внесена пропозиція розмежувати поняття „митний контроль” та „митний контроль на основі методів аудиту” та ввести новий термін „митно-податковий аудит” під яким у широкому сенсі розуміється сукупність заходів, що проводиться за результатами аналізу ризиків в межах державного фінансового контролю та спрямовані на підтвердження достовірності інформації задекларованої суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності шляхом перевірки облікової документації та комерційної інформації після митного оформлення.. Адаптуючи дане поняття до практичної діяльності митно-податкових органів можна визначити дещо вужче, а саме: „митно-податковий аудит” – це система заходів, методів та прийомів, які використовують митно-податкові органи при організації та проведенні перевірок законності, повноти і достовірності відображення зовнішньоекономічних операцій під час декларування, у системі бухгалтерського обліку і звітності, правильності нарахування та своєчасності сплати митних податків та платежів підприємствами суб’єктами ЗЕД..

8. Митно-податковою службою можуть заздалегідь визначатися профілі ризику, за якими справи суб’єктів ЗЕД сортуються за однією або декількома ознаками на основі чого до груп ризику можуть бути віднесені: торговці підакцизними товарами; міжнародні трейдери, наприклад, особи, які займаються обробкою товарів поза межами митної території, або всередині митної території тощо; торговці, обрані методом випадкової вибірки. Крім того при виборі підприємств, які входять до групи ризику спеціальними підрозділами митних органів проводиться: фільтрування списків торговців у різних галузях та застосування для завершення підготовки їх профілів системи аналізу ризиків, відомої під назвою Комплексний аналіз ризиків (далі КАР); відбір на основі використання місцевого досвіду (наприклад - серед торговців, які вже піддавалися аудиту й були визнані такими, що не відповідають вимогам).

9. Практика галузевого аудиту матиме сенс за умови наявності у певній обраній галузі достатньої кількості операторів. Об’єкти перевірки в рамках обраної галузі мають обиратися на основі результатів за певним профілем ризиків із застосуванням методів комплексного аналізу митних ризиків. Під час відбору справ необхідно користуватися інформацією єдиної бази даних про кількість зареєстрованих суб’єктів, яка постійно поповнюється. Крім того, до КАР також включаються результати профільних перевірок за Червоним та Помаранчевим кодами (кодами підвищеного ризику).

10. Сьогодні потребують розвитку перспективні напрямки забезпечення захисту внутрішнього ринку з боку митних органів. В умовах членства України в СОТ суттєво обмежаться такі заходи захисту внутрішнього ринку як квотування імпорту, ліцензування імпорту, встановлення мінімальних чи індикативних митних вартостей тощо. В цьому аспекті, вважаємо, що одним з пріоритетних напрямів захисту чесної конкуренції та національних товаровиробників є розвиток системи митного контролю після здійснення процедур митного оформлення який надасть змогу виявляти незаконні схеми ухилення від сплати податків й зборів, що мають системний характер, розробити відповідні критерії ризиків для виявлення порушень чинного законодавства, сприяти вирішенню проблемних питань шляхом надання пропозицій по зміні законодавчої бази.

11. Предметом першочергової турботи держави і регіонів з погляду безпеки повинні бути: політична стабільність;цілісність держави; оборона; техноекологічна безпека; соціально-економічна безпека; зовнішньополітичні пріоритети. Перелік потенційно вразливих місць економічної свободи і суверенітету вказує на необхідність державного втручання, легітимність якого обґрунтовується трьома положеннями: по-перше, повна відмова від будь-яких форм державного регулювання неможлива, оскільки ігнорування економічних функцій органами влади натрапляє на перешкоди, пов'язані із забезпеченням функціонування самих законів ринку; по-друге, самі ринкові механізми не можуть запобігти і скорегувати виникнення економічних диспропорцій та економічної кризи без відповідних заходів держави; по-третє, розширення арсеналу засобів економічного захисту за рахунок даних економічної розвідки дає можливість приватним підприємствам використовувати цю інформацію для завоювання нових ринків, збереження своєї ринкової частки і захисту свого наукового, технічного і комерційного потенціалу.

12. Аналіз законодавчої бази України, особливо в порівнянні з досвідом інших країн, показав, що прийняття Верховною Радою України законопроектів „Про митну службу України”, „Про внесення змін до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” та „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” в частині визнання митних органів України – органами дізнання за кримінальними справами про умисне ухилення від сплати податків, стягнення яких контролюються митними органами (ст. 212 Кримінального кодексу України), а також надання митним органам права здійснювати заходи з погашення податкового боргу (внесення змін до п. 2.3.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”). У комплексі ці Закони дозволять, митним органам повноцінно працювати зміщуючи акцент в роботі з суцільного контролю до дійсно вибіркового моніторингу діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, прийняття Закону України „Про митну службу України” дозволить чітко визначити повноваження Держмитслужби, права якої на сьогодні розкидані на три Кодекси та з півтора десятка Законів України та указів Президента України.

13. За результатами проведеного аналізу законодавчої, нормативно-правової бази України з питання регулювання та контролю зовнішньоторговельних операцій та практики роботи митних органів визначено, що сьогодні в Україні відсутня одна із основних складових роботи будь-якої митної служби – системи контролю за зовнішньоекономічними товарами після їх випуску для вільного обігу. Як наслідок, митні органи зосереджені на безпосередній роботі з вантажем, поки він перебуває під митним контролем, що потребує значно більших зусиль та ресурсів і є менш ефективним, ніж система керування ризиками та пост-аудит. Для вирішення даної проблеми пропонуємо внести зміни до розділів ”Загальні положення” та „Митний контроль”, які полягають у розкритті основних положень щодо здійснення митного контролю методами аудиту, узаконенні поняття „митно-податковий аудит” та конкретизації методів та прийомів його здійснення.