4.4. Застосування інформаційно-аналітичних механізмів митного контролю вартості товарів

Проблеми державного регулювання та контролю зовнішньоторговельних операцій пов’язані з низкою внутрішніх та зовнішніх факторів, які визначають і умови переміщення товарів через державний і митний кордон, і умови оподаткування таких операцій і особливості їх здійснення за різними митними режимами, і особливості їх перевезення. Оскільки всі ці питання є складовими митної справи, то головним органом державної виконавчої влади у сфері державного регулювання та контролю зовнішньоторговельних операцій є Державна митна служба України та підпорядковані їй митні органи. Для організації митного контролю, забезпечення повного справляння обов’язкових податків і зборів, ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, виконання інших завдань Держмитслужба розробляє відповідні порядки здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. У даному контексті контроль за правильністю визначення митної вартості є однією з найбільш складних митних процедур.

Основними завданнями контролю митної вартості є:

- визначення правильності вибору і застосування декларантом методу оцінки;

- перевірка правильності визначення декларантом структури заявленої митної вартості, тобто включення в митну вартість всіх елементів, передбачених МК України, відповідно до умов постачання товару і передбаченими контрактом (договором) умовами зовнішньоторговельної угоди;

- одержання документального підтвердження того, що заявлена декларантом ціна дійсно сплачена (підлягає сплаті), у тому числі перевірка відповідності представлених митному органу документів пропонованим до них вимогам;

- оцінка правильності визначення і заяви декларантом митної вартості ввезених товарів.

В Україні центральним органом з питань контролю митної вартості є Управління митної вартості Державної митної служби України, регіональний і місцевий контроль здійснюють відповідно відділи контролю митної вартості регіональних відділи контролю митної вартості та номенклатури митниць. На даний час у нас не має чітко вираженої системи контролю митної вартості й діє змішана система контролю.

Згідно чинного законодавства та існуючої практики в залежності від рівня управління та порядку здійснення можна виділити три системи контролю митної вартості, які представимо у вигляді управлінських моделей:

• перша модель – централізована система державного митного контролю митної вартості. Дана система передбачає, що головне або центральне управління митної вартості при Державній митній службі України здійснює централізоване керівництво всіма учасниками процесу контролю митної вартості та бере на себе всю відповідальність за здійснення такого контролю, контролює застосування правил та рішень у сфері митної вартості на регіональному та місцевому рівнях, перевіряє прийняті посадовими особами рішення і бере безпосередню участь у підготовці і прийнятті правових актів. На даному рівні також планується та поводиться підвищення кваліфікації працівників відділів митної вартості Державної митної служби та інших учасників митного оформлення (рис. 4.2).

Ц ентральний рівень Загальне управління, перевірки,

прийняття рішень

Регіональний рівень Розслідування

Місцевий рівень Документальна перевірка

Умовні позначення:

- надання інформації

- доведення прийнятого рішення до виконавців

Рис. 4.2. Схема централізованої системи державного митного контролю

• друга модель – ступенева (регіональна) система митного контролю митної вартості побудована за принципами часткової децентралізації управління.

На цьому рівні помітно збільшується роль регіональної митниці, яка практично відповідає за проведення контролю митної вартості. Регіональна митниця наділена певними повноваженнями і може приймати рішення за інформацією територіальних митниць стосовно сумнівних випадків перевірки правильності визначення митної вартості суб’єктами ЗЕД. Територіальні митниці при застосуванні даної системи у процесі контролю митної вартості не мають прямого доступу до управлінь митної вартості центрального органу і всі проблеми вирішують через посередництво регіональних митних органів (рис. 4.3).

Ц ентральний рівень Загальне управління,

особливі випадки оцінки

Р егіональний рівень Перевірка, оцінка, прийняття рішення

Місцевий рівень Документальна перевірка

Умовні позначення:

- надання інформації

- доведення прийнятого рішення до виконавців

Рис. 4.3. Схема ступеневої (регіональної) системи митного контролю

Така система має певні переваги й недоліки. До переваг ми відносимо більш оперативне вирішення проблем з контролю правильності визначення митної вартості, що є досить актуальним з огляду на обмеженість часу, що відводиться на митне оформлення товарів. Недоліком є затягування часу з порядком визначення митної вартості за спірними питаннями, які вимагають додаткового розгляду у центральному апараті митної служби.

• третя модель – децентралізована (місцева) система митного контролю митної вартості побудована на принципах повної децентралізації управління, які передбачають передання максимуму повноважень з питань контролю правильності визначення митної вартості на місцеві митні органи. Тобто на митницях, група спеціалістів відділів митної вартості відповідають за прийняття рішення з усій питань стосовно підтвердження правильності митної вартості задекларованих товарів. Регіональна митниця бере участь у вирішенні окремих проблем, що виникають на місцевому рівні тобто бере участь у процесі контролю митної вартості в мінімальному розмірі (рис. 4.4).

М ісцевий рівень Документальна перевірка, оцінка

прийняття рішення

Регіональний рівень Розслідування

Центральний рівень Загальне управління,

особливі випадки оцінки

Умовні позначення:

- надання інформації

- доведення прийнятого рішення до виконавців

Рис. 4.4. Схема децентралізованої (місцевої) системи митного контролю

Відомості про митну вартість товарів заявляються митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України. На працівників відділів митної вартості митниць покладені функції контролю правильності визначення митної вартості декларантами та, на її основі, правильності нарахування митних платежів. Порядок і умови декларування митної вартості товарів закріплені у Постанові КМУ від 20 грудня 2006 р. за № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”.

На сьогодні існують два способи заявлення митної вартості товарів. Перший передбачає використання спеціальної форми декларації ДМВ-1 і ДМВ-2, а другий допускає заяву митної вартості в ВМД.

ДМВ-1 подається при застосуванні виключно методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1), а ДМВ-2 - при використанні інших методів оцінки товарів (методи 2-6). Для визначення митної вартості товарів, що вивозяться з України і на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається ДМВ за формою ДМВ-3.

Декларант самостійно заповнює графи ДМВ у відповідності до вимог інструкції з її заповнення, що затверджена наказом Держмитслужби України від 02.12.2003 р. № 828 „Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості”, окрім граф, що передбачені для відміток митного органу. У даній графі посадова особа митного органу, що здійснила перевірку ДМВ, робить відмітку про прийняте рішення, яка засвідчується підписом та особистою номерною печаткою:

• „Митну вартість визнано” – при згоді з вибраним методом оцінки і підтвердженні правильності розрахунку митної вартості товарів;

• „Необхідно подання додаткових документів” – при виникненні сумнівів у достовірності наданих відомостей;

• „Здійснено митну оцінку” – при визначенні митної вартості самостійно митним органом;

• „Митна оцінка товарів” - при поданні нової ДМВ після здійснення митної оцінки.

Контроль правильності формування митної вартості лежить в основі митного контролю і аудиту і вимагає посиленої уваги. Згідно наказу Держмитслужби від 20 квітня 2005 р. № 314 митний контроль й митне оформлення товарів здійснюється на митних постах із застосуванням ВМД, що заповнюються суб’єктами зовнішньоторговельної діяльності чи брокерами за загальною схемою, яка подана на рисунку 4.5.