Кількісні обмеження
Квотування
Ліцензування
«Добровільне»
обмеження експорту
Глобальна ліцензія
Генеральна ліцензія
Разова ліцензія
Автономна ліцензія
Глобальна квота
Індивідуальна квота
Сезонна квота
Тарифна квота
Експортна квота
Імпортна квота
Рис. 3.11. Види та структура кількісних обмежень
Нетарифні методи, що є методами, в першу чергу, адміністративного впливу – ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом встановлення певних вимог до суб’єктів господарської діяльності при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності. Проте при формуванні державної зовнішньоекономічної політики необхідно зважено підходити до застосування цих методів керуючись насамперед національними інтересами держави.
За результатами дослідження порядку здійснення нетарифного регулювання зовнішньоторгівельних операцій ми дійшли наступних висновків:
Заходи нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, які застосовуються державами в сучасній практиці, надзвичайно різноманітні, проте весь комплекс цих заходів реалізується в більшості країн шляхом регулювання імпорту/експорту (фінансовий вплив та адміністративне регламентування), а також за допомогою стимулювання експорту.
Значне обмеження імпорту веде до скорочення експорту країни, що вдалася до протекціонізму, через те, що відбувається перерозподіл ресурсів з експортних галузей на користь виробництв імпортозаміщаючих товарів, а також через відповідні контрзаходи торгових партнерів. А це призводить до скорочення рівня реального прибутку в державі імпортері та експортері.
Нетарифні заходи повинні використовуватися в тих сферах міжнародної торгівлі, де митні тарифи є неефективними, а саме:
у сфері послуг, які не матеріалізуються в товарах і не підпадають під митний облік;
в сфері міжнародної торгівлі, де існує ”технологічна конкуренція”, де питання про ціни відходить на другий план і тарифи виявляються неефективними;
у випадку застосування в міжнародній торгівлі принципу вільної торгівлі, який передбачає звільнення від обкладення митом товарів, які переміщуються через митний кордон;
у сфері „невидимих операцій”.
При визначенні заходів нетарифного регулювання міжнародної торгівлі Україні, необхідно враховувати рівень розвитку і структуру економіки, а також потреби і тенденції розвитку світового господарства і світової економіки. Нетарифні міри повинні сприяти створенню на Україні конкурентного середовища серед вітчизняних товаровиробників, тому що конкурентоздатність на зовнішньому ринку обумовлюється рівнем конкуренції на внутрішньому.
Для запобігання ухиленню суб'єктів ЗЕД від сплати податків у повному обсязі, своєчасного виявлення порушень митного законодавства оперативного реагування на виявлені порушення, в митницях вдосконалено процес взаємодії між вантажними відділами та постами, відділом тарифів та митної вартості та відділенням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил шляхом створення „єдиного вікна” та оптимізації процесу обігу інформації між відділами, створення спільних контролів, перевірок, переліків товарів „груп ризику” за участю підрозділів власної безпеки, та інших.
З метою єдиного підходу до цінової політики поновлюються цінові довідники для різних регіональних зон. Додатково, окрім тих цін, що вже були запропоновані Держмитслужбою, на даний час вже поновлено перелік товарів та цін в неторговому обігу. Слід зазначити, що економічний ефект від коригування кодів товару в 2006 р. в порівнянні з 2001 р. зріс майже у 5,33 рази. Тому впровадження в практику діяльності державних контролюючих органів наших пропозицій дозволить підвищити ефективність нетарифного регулювання та збільшити обсяг платежів до бюджету України.
Висновки до розділу 3
Проведений у даному розділі аналіз стану державного регулювання зовнішньоторговельних відносин в сучасних умовах дозволяє констатувати наступне:
1. Аналіз стану реалізації державних програм щодо інтеграції України до світового господарства показує, що Україна згаяла час та втратила певні вигоди в економічній, фінансовій і політичній сферах зовнішньої діяльності. Сьогоднішні реалії у взаємовідносинах України з світогосподарською сферою характеризуються непідготовленістю її економіки до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва, що обумовлено певними об’єктивними та суб’єктивними чинниками, які ми згрупували наступним чином: науково-технічні, фінансово-економічні, правові та суспільно-політичні. Тому розвиток зовнішньоекономічних процесів буде ефективним при виконанні наступних умов: наявність обґрунтованої концепції зовнішньоекономічної діяльності; наявність дієвого механізму державного регулювання зовнішньоекономічних відносин; наявність всеохоплюючої системи державного контролю за зовнішньоекономічними операціями та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності; впровадження у дію системи антикорупційних та правоохоронних заходів у відношенні до всіх без виключення учасників чи зацікавлених осіб у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
2. Окрім негативних факторів, які гальмують розвитку світогосподарських зв’язків України є й низка позитивних моментів, що сприяють інтеграційним процесам держави - це і вигідне геополітичне розташування країни, і наявність багатих природних і кваліфікованих трудових ресурсів, і недостатньо насичений споживчий ринок. Все це сприяє постійному збільшенню зовнішнього торгового обороту України, який за період з 2000 до 2006 року зріс більше ніж у 3 рази.
3. Незважаючи на відкриття широких можливостей у сфері міжнародної торгівлі на умовах членства України в СОТ, необхідно пам'ятати про можливі позитивні і негативні наслідки для держави. До позитивних моментів ми відносимо: зростання обсягів товарообігу; розширення географічної структури зовнішньої торгівлі; зниження цін на промислову групу товарів; послідовна митно-тарифна політика адаптована до вимог ГАТТ/СОТ; наповнення внутрішнього ринку імпортними товарами; розширення можливостей залучення іноземних інвестицій. До негативних наслідків можна віднести: відкриття ринків для дешевої генно-модифікованої продукції; експансія іноземних виробників на внутрішньому ринку; здороження продовольства; зменшення можливостей державного регулювання зовнішньоторговельних операцій адміністративними методами; ущемлення інтересів вітчизняного товаровиробника не готового до конкурування з світовими виробниками; високий ризик мати від’ємне зовнішньоторговельне сальдо через переважання імпорту товарів над експортом сировини.
4. З набуттям незалежності Україна почала формувати самостійну митну політику, яка: по-перше, по своїй суті відповідатиме власним інтересам України, її національній безпеці та вимогам міжнародної спільноти; по-друге, матиме ефективний механізм для реалізації поставленої вище мети. Тому головним завданням митної політики України в рамках захисту національних інтересів має бути знаходження ефективного балансу між захистом національної безпеки, національної економіки як інструменту створення добробуту нації, з одного боку, і правами споживачів щодо доступу до якісних імпортних товарів за розумними цінами, з іншого.
5. Приєднання України до СОТ що інституційний механізм регулювання зовнішньоторговельної діяльності повинен ґрунтуватися на чіткому виконанні процедурних правил СОТ. Це стосується не тільки законів, а й відомчих нормативно-правових актів та дій посадових осіб. Тут основними організаційно-правовими формами державного впливу на митну діяльність є створення нормативно-правової бази для її регламентації (контролю та коригування), реорганізація функціонування системи митних та інших державних органів, що беруть участь в її реалізації, перш за все у визначенні суб'єктного складу учасників, розмежуванні повноважень, відповідальності за прийняті рішення.
6. Основою митної політики є митне регулювання, що поєднує у собі тарифне та нетарифне регулювання. Реалізація митної політики є способом коригування і використання механізмів митного регулювання в залежності від конкретної внутрішньо – та зовнішньоекономічної ситуації. Але це коригування можливе лише за умови пізнання цих механізмів, що зважаючи на комплексне багатомірне поняття визначення сутності категорії „митна політика” поєднує в собі адміністративні, інституційні, фінансово-економічні та соціальні механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
7. В Україні на протязі практично всіх років її незалежності митний тариф було направлено на виконання фіскальної функції, яка проявляється через надходження коштів від сплати мита до бюджету. Значення цієї функції митного тарифу зменшується по мірі підвищення рівня економічного розвитку країн. Так, у США за рахунок цього джерела наприкінці XIX ст. формувалося близько 50% усіх надходжень до бюджету, нині ця частка не перевищує 1,5 %. Проте у багатьох розвинених країн мито формує від 8 до 15% бюджетних доходів. В Україні фіскальна функція мита у 2000-2005 роках реалізується у формуванні податкових надходжень до Державного бюджету на рівні 4,3-7,0 % загального обсягу, а в 2007 р. – 5,7% від загальної суми бюджетних надходжень.
8. Використання імпортного мита як засобу фіскальної політики майже завжди суперечить виконанню завдань захисту внутрішнього ринку. Адже найбільший обсяг надходжень від імпортного мита до бюджету може бути досягнутий у випадку, коли введення мита не спричинить значного скорочення імпорту. Практика обкладання імпортним митом свідчить, що подібні умови можуть виникнути в разі дуже нееластичного внутрішнього попиту або коли введення мита не призведе до зростання цін на внутрішньому ринку.
9. В Україні структура ввізного митного тарифу за видами ставок характеризується переважним зростанням застосування адвалерних ставок. Так, якщо у 2001 р. адвалерні ставки становили 60,2% у структурі ввізного мита, то станом на вересень 2005 року їхня частка перевищила 92%. На даний час вже близько по 89% товарним кодам УКТ ЗЕД встановлені адвалерні ставки мита. Тільки у 2003 р. даний показник був на рівні 84%. Відповідно на специфічні ставки мита припадає близько 3%, а на комбіновані – 8%.
10. На сьогоднішній день до імпортованих в Україну товарів може застосовуватися режим звільнення від сплати ввізного мита, пільгові та повні його ставки. У зоні діяльності Дніпропетровської митниці обсяги митної вартості товарів, що оформлені з преференціями у сплаті імпортного мита у 2006 р. становили 4265173,42 тис. грн. Частка преференційного імпорту у загальних обсягах імпорту товарі в у зоні діяльності Дніпропетровської митниці має позитивну тенденцію до поступового зменшення: у 1999 р. цей показник складав 47,49 %, а у 2006 р. – 29,83 % загального імпорту.
11. В умовах СОТ в українській економіці триватимуть масштабні та динамічні структурні перетворення й обмежена структура імпортного тарифу не дозволить забезпечити ефективне регулювання внутрішнього ринку і сприяти розвитку передових виробництв. Тому в зовнішньоторговельній політиці необхідно зосередити зусилля на таких основних складових: досягнення більшої диференціації ставок за видами товарів замість надмірної деталізації однорідних товарів; розширення діапазону ескалації ставок українського тарифу. Нині він досить звужений: нижня межа – 5%, верхня – 25%. При цьому розвинуті країни мають дуже широкий діапазон – від нульових до тризначних чисел.
12. Аналіз впливу державних методів регулювання імпорту свідчить, що після проведеної радикальної лібералізації зовнішньоторговельної політики були розгорнуті широкомасштабні, проте недостатньо ефективні, протекціоністські дії, спрямовані на захист вітчизняних товаровиробників. Тому тенденція підвищення тарифного протекціонізму була нейтралізована “тінізацією” імпортної торгівлі та ухиленням від сплати митних та інших податків і платежів. Державне регулювання імпортних операцій здійснювалося хаотично за певними групами товарів, часто в результаті лобіювання інтересів окремих галузей без урахування їх впливу на інші галузі економіки, без наявності зваженої та збалансованої політики в питаннях регулювання імпорту.
13. Чинний Митний тариф України, побудований на базі Української класифікації товарів ЗЕД, яка відповідає Гармонізованій системі опису та кодування товарів та Комбінованій номенклатурі ЄС. На сьогодні у Закон України „Про Митний тариф України” вже внесено 23 зміни та поправки, що свідчить про недосконалість: по-перше, самого закону; по-друге, правових та організаційних механізмів державного регулювання митного тарифу, яке здійснюється виключно Верховною радою України через прийняття певних таких документів. Доцільно ці питання врегульовувати на рівні Кабінету Міністрів України з подання змін до митного тарифу Державною митною службою України після їх погодження у Міністерстві фінансів України через прийняття відповідних Постанов КМУ, що по-перше, дозволить оперативно адаптувати митно-тарифну політику до змін на зовнішньому та внутрішньому ринках; по-друге, розвантажить Верховну Раду України від прийняття тактичних рішень та вивільнить час для розробки стратегічних напрямів розвитку зовнішньоекономічної та митної політики держави та проведення реального контролю за виконанням чинних законів; по-третє, дозволить уникнути можливості лобіювання через вищий законодавчий орган інтересів суб’єктів ЗЕД.
14. Необхідно здійснити реформування митно-тарифної системи України відповідно до норм і принципів ЄС та умов ГАТТ/СОТ. Вихідною метою реформування має бути створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва, підвищення його ефективності та якості. Для цього необхідно: розглянути можливість ширшого використання всіх елементів митного тарифу як засобу регулювання імпорту, а саме: здійснити максимально ефективну диференціацію Єдиного митного тарифу та розширення тарифної ескалації; запровадити гнучкий механізм митно-тарифного регулювання направлений на збалансоване використання захисної і стимулюючої функції митного тарифу; удосконалити правовий та організаційні механізми митно-тарифного регулювання через внесення змін до чинних законодавчих актів та перерозподіл повноважень відповідних державних органів стосовно процедури розробки та реалізації митно-тарифної політики України.
15. Одним з інструментів регулювання зовнішньоторговельної політики держави є нетарифне регулювання, яке здійснюється через комплекс адміністративних заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішні ринки та стимулюють розвиток експортного потенціалу держави як суб’єкта світогосподарських зв'язків. Засоби нетарифного регулювання у зв'язку зі своєю національною належністю та особливостями застосування є головним регулюючим фактором обсягів зовнішньоторговельних операцій в режимах експорту та імпорту.
16. Відношення до використання нетарифних методів регулювання у світовій практиці достатньо суперечливе. З одного боку, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і Світова організація торгівлі (СОТ), яка почала функціонувати з 1995 р., офіційно ставлять завдання максимально можливого скасування таких заходів та переходу до регулювання зовнішньої торгівлі винятково тарифними методами. З іншого, регламентація ГАТТ/СОТ умов використання засобів митно-тарифного регулювання, в т. ч. вимоги щодо зниження середнього рівня митних ставок, не виключають можливості досягнення за допомогою митної політики певних протекціоністських цілей, хоч, безумовно, суттєво обмежують ці можливості. Тому усі країни світу, включаючи ті, що входили в ГАТТ з дня підписання і які стали членами СОТ з моменту початку її діяльності, використовують різноманітні форми нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.
17. Нетарифні заходи доцільно використовувати в тих сферах міжнародної торгівлі, де митні тарифи є неефективними, а саме: у сфері послуг, які не матеріалізуються в товарах і не підпадають під митний облік; в сфері міжнародної торгівлі, де існує „технологічна конкуренція”, де питання про ціни відходить на другий план і тарифи виявляються неефективними; у випадку застосування в міжнародній торгівлі принципу вільної торгівлі, який передбачає звільнення від обкладення митом товарів, які переміщуються через митний кордон; у сфері „невидимих операцій”. Нетарифні заходи і сьогодні сприяють підвищенню ефективності зовнішньоторговельної діяльності в Україні, так економічний ефект від коригування кодів товару в 2006 р. в порівнянні з 2001 р. зріс майже у 5,33 рази. Тому зважене впровадження в практику діяльності державних контролюючих органів заходів нетарифного регулювання дозволяє збільшити не тільки обсяги зовнішньоторговельної діяльності, а й обсяги платежів до бюджету України.