3.2. Вплив дії економічних механізмів державного регулювання на стан зовнішньоторговельної діяльності України
Структура світового товарного ринку та притаманний кожному з його секторів характер конкуренції обумовлюють торговельну політику різних держав, ступінь співвідношення в ній лібералізму та протекціонізму, диференціацію рівня захисту внутрішнього ринку тих чи інших товарів. Як правило, найменшим захистом вирізняються ринки базових товарів, а ринки готових виробів є об'єктом протекціонізму. При цьому застосовуються тарифні та нетарифні обмеження імпорту при поступовому зміщенні акцентів у бік останніх. Зниження тарифних бар'єрів стало характерною особливістю еволюції глобального торговельного режиму, що розробляється на багатосторонньому рівні в рамках Світової організації торгівлі.
Отже, складний митний тариф дозволяє диференційовано впливати на суб'єкти господарювання різних країн, обкладаючи товари одних більш високими митами і надаючи пільги товарам з інших країн. Це означає, що складний митний тариф дає можливість державі здійснювати диференційовану митну політику.
Світова практика торгівлі свідчить, що в ній застосовується визначена кількість видів мита в залежності до відповідного класифікатора. Найбільш розповсюдженими в міжнародній торгівлі є ставки мита, що встановлюються у відсотках до вартості товару (адвалерне мито). Адвалерне мито найбільш прийнятне для застосування до готових виробів, машино-технічної та наукоємної продукції і найбільшою мірою відповідають сучасним поглядам на забезпечення справедливої конкуренції [137].
Адвалорні мита дозволяють підтримувати однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на світовому ринку. При цьому змінюються лише доходи бюджету. Недоліком адвалерного мита є необхідність використовувати митну оцінку вартості товару з метою його обкладання митом. Оскільки ціна товару може коливатися під впливом різних чинників — економічних (обмінний курс, відсоткова ставка та ін. та адміністративних (митне регулювання), то оцінка митної вартості може бути суб'єктивною, і тому застосування адвалерного мита залишає місце для зловживань.
В Україні структура ввізного митного тарифу за видами ставок характеризується переважним зростанням застосування адвалерних ставок. Так, якщо у 2001 році адвалерні ставки становили 60,2% у структурі ввізного мита, то станом на вересень 2005 року їхня частка перевищила 92% [163, с. 116]. На даний час вже близько по 89% товарним кодам УКТ ЗЕД встановлені адвалерні ставки мита. Тільки у 2003 році даний показник був на рівні 84%. Відповідно на специфічні ставки мита припадає близько 3%, а на комбіновані – 8% (рис. 3.6).
Рис. 3.6. Частка видів ставок мита у Митному тарифі за 2006 рік
Таким чином, зрозуміло чому роль митної вартості як бази нарахування митних платежів дуже вагома.
З метою захисту національних економічних інтересів у випадках здійснення демпінгового та субсидованого імпорту на митну територію країни товару, що є аналогічним національному чи безпосередньо конкурує з ним, використовуються захисні інструменти в рамках відповідних заходів.
Обмежуючі або захисні заходи реалізуються шляхом встановлення спеціальних антидемпінгових та компенсаційних мит, які цілеспрямовано та тимчасово використовуються у разі, коли іноземна конкуренція стає небезпечною і може спричинити економічні втрати національним підприємствам, продукція якої конкурує з іноземною. Зазначені мита встановлюються до імпортної ціни товару, яка охоплює всі звичайні податки, включаючи звичайне мито, тобто захисні заходи ще більше здорожують імпортований товар. Застосування цих заходів в Україні відбувається з деяким запізненням, що вимагає активізації опрацювання методики їх реалізації, вивчення досвіду та наслідків використання.
Українська економіка характеризується незавершеністю економічних реформ, передусім структурних, нестійкістю багатьох секторів та слабких ланок всередині секторів, зокрема реального виробництва, що стримує формування чіткого погляду щодо того, які вітчизняні види виробництва будуть визначати зони національної спеціалізації в системі міжнародного розподілу праці, особливо з позицій тих переваг, які має нині національне господарство. Вважаємо, що оптимальна структура митного тарифу, яка досягається шляхом його диверсифікації та деталізації дозволить раціонально поєднати його фіскальну і протекціоністську функції.
Національне законодавство України, що регулює застосування ставок мита (ЗУ „Про Єдиний митний тариф” №2097-ХІІ від 05.02.92 р.), визначає, що ввізне мито, яким обкладаються імпортовані товари, є диференційованим. До товарів застосовуються преференційні, пільгові та повні ставки ввізного мита згідно з Єдиним митним тарифом України. Преференційні ставки мита застосовуються до товарів, що походять з країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, та в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України. Перелік країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю наведено в таблиці 3.8.
Угоди про вільну торгівлю передбачають, що сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію на експорт і/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з держав і призначені для митної території іншої держави.
Таблиця 3.8