41.Обгрунтуйте особливості правового виховання школярів.

Завдання правового виховання :

1.Озброєння учнів знаннями законів ,підвищення ііхньоіі юридичноіі обізнаності, систематичне інформування про актуальні питання права, адже правові знання є основою на якій формується правова свідомість.

2. Формування в учнів правовоіі свідомості-сукупності правових уявлень ,поглядів,переконань і почуттів що вивчають становлення особистості до вимог законів , регулюють іі поведінку в конкретній правовій ситуаціі.

3. Формування в учнів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів.

4. Вироблення в учнів навичок і умінь правомірноі поведінки.

5. Формування в учнів негативного ставлення до правопорушень і злочинності ,прагнення протидіяти тим негативним випадкам, вміння протидіяти ім.

6. Подолання у правовій свідомості хибних уявлень сформованих під впливом негативних явищ життя.

Законодавство Украіни охоплює різні галузі права :

1.Державне право- його норми регулюють найважливіші суспільні відносини ,що закріплюють основи організаціі суспільства і правового становища особи , державного устрою.

2.Адміністративне право регулює організацію і діяльність апарату державного управління.

3.Цивільне право- відносини між людьми, право покладає певні обов'язки і надає права громадянинам і організаціям.

4.Трудове право-учні застосовують окремі положення про трудове право бо ним доведеться працювати в установах,на підприємствах.

5. Кримінальне право- учні повинні чітко уявляти , що таке злочин, відповідальність за злочин.

Шляхи формування правового виховання:

* В процесі навчання гуманітарних предметів.Це спрямовує в них високі ідеали, морально - правових якостей;

* Позакласні виховні заходи .Вибір формм чи методу виховного впливу заледить від його мети, змісту, вікових особливостей учнів;

* Спеціальні виховні заходи. На цих заняттях потрібно ілюструвати випадки порушень норм права та потрібно демонструвати такі діі як треба діяти в потрібній ситуаціі.

* Висока правова культура педагогів і відпповідний клімат у школі та сім'і.

* Залучення школярів до правоохоронноі та природоохоронноі діяльності в школі та за іі межами.

42. Поясніть поняття "патріотизм","гуманізм","інтернаціоналізм.Визначте іх ознаки.

У системі морального виховання чільне місце займає патріотичне й інтернаціональне виховання.

Патріотизм (patriotes – батьківщина) - це сильне і глибоке людське почуття любові до своєї батьківщини,відданість своєму народові, відповідальність за долю Вітчизни, готовність служити її інтересам.

 Це провідна моральна якість, яку треба розглядати як найвищий прояв свідомості людини; суспільний і моральний принцип ставлення людей до своєї країни.

Патріотизм -  явище соціально-історичне, має соціальний характер.

Прояви патріотизму: любов до матері, батька, рідної мови, інтерес і повага до національної історії, культури, мистецтва, традицій, звичаїв, прагнення їх зберегти, шанобливе ставлення до національних героїв, любов до рідної природи, дійовий інтерес до історії свого народу, прагнення до національної незалежності, національна гордість.

П. проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне і що любить особистість.

В.О.Сухомлинський: П. як діяльна спрямованість  свідомості,волі, почуттів діалектично пов'язаний з освіченістю, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань неможливо виокремити від складного цілісного процесу формування особистості.

Інтернаціоналізм (від лат. inter – між + nation - народ) поважне ставлення до інших народів,їх історії, почуття дружби і солідарності між народами.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу,  турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою.

Розвинена правосвідомість  виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади.

Культура міжетнічних відносин передбачає поважне ставлення дітей та учнівської молоді до прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; вміння гармонізувати свої інтереси з етнічними та релігійними групами заради громадянської злагоди.

Гуманізм – філософська категорія, характеризується як світосприймання, базується на принципах справедливості, правдивості, об’єктивності, щиросердності; ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

Гуманізм містить у собі поняття гуманність – якість особистості, людинолюбство, повага до людей, людської гідності.

Гуманний – людяний у своїх діях і ставленні до інших людей. Дієве почуття.

Гуманне виховання  - виховання доброти, товаристкості, чуйності, уважності до людей).

Гуманізм ґрунтується на положенні про самоцінність людини, її права на свободу і гідність як неповторної індивідуальності. Висунув і розвинув концепцію відносної автономії конкретної особи, її права на вибір на основі власної совісті.

Ідея служіння людям, турбота про їх благополуччя, щастя, потреба постійно оберігати їх, особливо в годину важких життєвих випробувань. В умінні «відчути душу  іншої  людини », у здатності розуміти її душевний стан В.О.Сухомлинський вбачав найціннішу рису моральності людини. «Не задавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину, у якої горе. Не будь байдужим…»

Мистецтво виховання полягає не лише в умінні бачити і передбачати різноманітні складні ситуації, які виникають у роботі з дітьми, а й навчати дитину самостійно орієнтуватися в життєвих обставинах і вже змалку привчати її ухвалювати хоч найпростіші, але самостійні рішення, бо лише таким чином у дитини може розвиватися «внутрішнє бачення», може поступово складатися внутрішня потреба у відповідальній поведінці