1.3 Запаси, їх види, регулювання їх розмірів

Запаси це матеріальні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції.

Існують такі види запасів:

• виробничі (сировина; основні та допоміжні матеріали; комплектуючі вироби, куповані напівфабрикати та ін. матеріальні цінності),

• незакінчене виробництво,

• готова продукція.

При нормуванні виробничих запасів враховують призначення та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання запасів визначається:

• страховий запас - нижче якого не може зменшуватись запас;

• мінімальний запас - він складається з кількості матеріалів необхідних на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.

• максимальний запас - який створюється в момент надходження матеріалів на склад;

• точка розміщення замовлення - розмір при якому необхідно видати замовлення на закупку нової партії матеріалів.

За призначенням запаси умовно поділяють на:

• поточні ( забезпечує виробництво в інтервалах між поставками),

• страхові (забезпечує виробництво у випадках відхилення від запланованих умов поставки; практично страховий запас планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини).

• підготовчі (дозволяє здійснювати підготовку матеріалів до виробничого застосування).

Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо. [33]

Поточні запаси - забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.

Підготовчий - це різновид поточного запасу. Створюється він у тих випадках, коли перед використанням матеріалів необхідно провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях

Страховий - створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається добутком середньодобової витрати на норму запасу в днях.

2 Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах в різних типах виробництва

2.1 Методика планування матеріально-технічного забезпечення

Визначивши свою потребу в матеріально-технічних ресурсах, підприємство має вирішити питання про джерела покриття цієї потреби. Йдеться про вивчення ринку сировини, матеріалів, енергоносіїв тощо Підприємству необхідно мати, можливо, повну інформацію про наявні на ринку сировині і матеріалах, їх якісних характеристиках, відповідно вимогам покупця [5, с. 159] .

Необхідну інформацію надають загальнодоступні джерела: газети, радіо, телебачення, Інтернет, випускаються торгово-промисловими палатами та постачальниками спеціалізовані журнали і каталоги, огляди стану кон'юнктури ринків, біржові бюлетені, технічні довідники та ін Більш повні відомості можна отримати при безпосередньому...контакті з виробниками, постачальниками, при відвідуванні виставок, ярмарків.

На основі розрахунків потреби в матеріалах і результати вивчення ситуації на ринку цих матеріалів підприємство має вирішити питання - купувати матеріали або намагатися самому їх виробити (якщо, звичайно, у підприємства є для цього технічні можливості).

Самостійне виробництво знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон'юнктури і є стовідсотково надійним. Однак виробник, що спеціалізується на їх випуску, може забезпечити більш високу якість і низьку ціну. У кожному разі прийняття того чи іншого рішення має передувати зіставлення витрат на закупівлю матеріалів і витрат на організацію власного виробництва. Проілюструємо на конкретному прикладі процес вироблення цього рішення. Припустимо, підприємство потребує конкретному виробі. При організації власного виробництва цього виробу змінні витрати складуть 15 тис. руб. на один виріб, а сукупні постійні витрати будуть становити 340 тис. руб. У той же час необхідні вироби можна придбати у постачальника за ціною 17 тис. руб. за виріб.

При меншій потребі слід проводити закупівлі на стороні. Існує кілька форм забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами: через аукціони та конкурси;на товарно-сировинних біржах; допомогою спонсорства; допомогою прямих зв'язків з постачальниками; власне виробництво. Конкретну форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає, виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, числа пропозицій, якості і ціни ресурсу та інших факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами слід вивчати надійність постачальника і рівень конкурентоспроможності випущеної ним продукції. При укладанні з постачальниками контрактів (договорів) слід пам'ятати про необхідність відображення в них кількісних і якісних показників, конкретних форм поставок, термінів, санкції та ін.

Організація постачання підприємства ресурсами може мати три варіанти: централізовані, децентралізовані та змішані закупівлі [6, с.128] .

Централізований варіант характерний тим, що всі функції постачання зосереджуються в одному відділі. Цей варіант має низку переваг. Так, сукупна потреба всіх підрозділів підприємства може бути досить великою і може спонука...ти постачальника до надання різноманітних пільг при закупівлі (знижки з ціни), транспортуванні і т.д. Полегшується, крім того, контроль за виконанням зобов'язань із закупівель, знижуються загальні витрати на постачальницьке процес (транспортні, складські витрати, витрати на розміщення замовлень). Централізація постачальницьких функцій дозволяє також економити кошти на дослідженнях ринку і завжди мати достовірні відомості про його стан. Виконання кваліфікованими фахівцями функцій постачання забезпечує професійне прийняття рішень і економію часу. Децентралізація постачання передбачає самостійне здійснення закупівель службовцями виробничих підрозділів. При цьому на закупівлі витрачається менше часу, бо відсутнє делегування повноважень. Для великих підприємств з численними напрямами виробництва, територіально віддаленими один від одного і випускають різні види продукції, характерні змішані закупівлі. У цьому випадку виробничі підрозділи самостійно здобувають необхідні їм матеріальні ресурси, а відділ матеріально-технічного постачання на рівні підприємства виробляє єдину політику закупівель, координуючи і контролюючи процес, здійснює об'ємні закупівлі.

Процес придбання матеріально-технічних ресурсів включає в себе кілька етапів.

Заявки на матеріали містять інформацію про те, які види матеріалів, в якій кількості і в які терміни потрібні підприємству. Заявки складають співробітники відповідних функціональних підрозділів підприємства. Потім вони піддаються аналізу в службі матеріально-технічного постачання за участю фахівців з інших підрозділів для перевірки достовірності заявлених потреб і пошуку шляхів мінімізації витрат на отримання необхідних матеріалів належної якості. Вибір постачальників здійснюється на основі вивчення інформації про можливих постачальників матеріальних ресурсів, обирають відповідно до прийнятих на підприємстві критеріями (ціна, надійність і т.д.).