Асиметричні схеми

Переважно формації команд легко помітити відразу, для цього краще спостерігати за командою, яка діє без м’яча наприклад " 4-4-2", це дві групи гравців по чотири, розташовані в лінію та два нападника вище над ними. Але існують і схеми, які важко розпізнати. Це легко пояснити тим, що гравці не завжди виконують настанови тренера і не працюють безпосередньо в своїй зоні діяльності, але можливі варіанти, коли команди свідомо відхиляються від стандартних положень з метою отримати перевагу на певних ділянках поля. До прикладу на малюнку 7 ми можемо спостерігати відхилення від стандартної формації "4-4-2", де правий півзахисник розташовується значно вище від лівого півзахисника, мета такого завдання може полягати в намаганні використати вільну зону на правому крилі атаки.

Відхилення від стандарту називають асиметричним формуванням. Варто зазначити, що навряд чи команда буде використовувати асиметричне розташування свідомо на протязі всіх 90 хвилин гри, радше це ситуативні завдання, отримані від наставника, як зосередити власні дії більше на одному з флангів для створення тиску на певну групу гравців чи з намаганням використати недоліки побудови суперника. Зі свіжих прикладів можна пригадати цьогорічний фінал Ліги Чемпіонів: після перерви Куба Блащиковскі розташовувався значно вище лівого вінгера чи півзахисника «Боруссії» Гросскройца, тим самим - формуючи асиметрію в нападі.

Але разом з тим, якщо брати будь-яку формацію за основу, то не можна говорити про перевагу однієї системи над іншої, недоліки розташування "4-2-3-1" і "4-3-1-2" легко побачити на малюнку 8. Схематичний приклад дозволяє побачити, що недоліком системи " 4-3-1-2" є незаповнений простір на флангах захисту і півзахисту, проте, це дозволяє більше наситити центральну частину поля. В схемі "4-2-3-1" недоліком є вільний простір між фланговими вінгерами і фланговими захисниками. Високі позиції вінгерів в атаці відкривають зони дій для флангових півзахисників суперника. Щоб обмежити в просторі опонентів, флангові захисники мають діяти високо, що також вимагає від них високих швидкісних характеристик. Такі структурні переваги та недоліки можна знайти в кожній формації.

Підсумки

Формація команди немає вирішального значення при аналізі футбольного матчу і причина тут проста - формація це лише загальна схема розташування, але вона не говорить про індивідуальні завдання гравців на полі, які вони отримують від наставника чи завдання, які перед ними ставить та чи інша система і нічого не говорить про те, як буде грати команда. Радше можна вести мову, що формація - це кістяк чи основа колективу.

Кожна схема має як свої переваги, так і недоліки, що сприяють, або перешкоджають певним типам гри. Наприклад, якщо команда намагається діяти від захисту на контратаках, з використанням довгих передач, максимально швидко долати центральну частину поля, тоді розташування з двома нападниками теоретично дає певні переваги над розташуванням з одним форвардом. Однак на практиці ці недоліки і переваги систем не мають безпосереднього впливу на гру, тому що команди приховують їх за допомогою тактичних засобів і перебудов. Саме тому при аналізі футбольного матчу потрібно оцінювати зону діяльності футболістів, їх перебудови та зміщення, які вони здійснюють, відштовхуючись від тактичного розташування, набір тактичних засобів ведення гри і те, як команди переключаються з однієї фази гри на іншу.