Основні тенденції світових фондових ринків:

1) Зростання капіталізації світових фондових ринків (з 80-го по 2000 рр. капіталізація світових ринків акцій зросла в 13 разів, в той час як сукупний ВВП зріс в 2,5%. Причина зростання – поява компаній інформаційних технологій);

2) зростання частки нових фондових ринків, що формуються (частка яких у світовій капіталізації становила 3-4% на початку 80-их років, в середині 90-их - 11-12%, в кінці 90-их років - 7-9% );

3) зростання ринків боргових ЦП (насамперед, за рахунок США та інших розвинутих країн);

4) розвиток фінансових інновацій (розвиток похідних ЦП (дериватів) – опціони, ф’ючерси, свопи тощо – в 2000 р. обсяги торгівлі ф’ючерсами та опціонами (крім цих дериватів на акції) становили 350-390 трл. дол.. і в декілька разів перевищували обороти по базових активах). Провідні позиції тут займають німецька Eurex (445 млн контрактів в 2000 р.), Чиказька біржа опціонів (326 млн. контрактів), Паризька біржа, англійська LIFFE;

5) перехід на електронну систему торгівлі (тепер відбувається перехід від системи "прямого викрику" в залах з використанням жестів, на більшості бірж торговий зал як такий є відсутнім, а угоди здійснюються через віддалені термінали і ЕОМ та Інтернет (в 2000 р. 1/3 обороту США через інтернет). Піонером тут був Франкфурт. Американці трохи затримались, але спад конкурентних позицій обумовили прискорення цього процесу);

6) об'єднання і придбання національних і міжнародних фондових бірж.

У вересні 2000 р. відбулося об'єднання Паризької, Амстердамської і Брюссельської бірж у міжнаціональну Euronext.

Відбувається також об'єднання класичних фондових бірж і дериватних бірж (Deutsche Boerse, Euronext, сінгапурська Simex)

Ситуацію в 2002 р. визначатиме процес придбання Лондонською фінансовою біржею фінансових ф’ючерсів та опціонів, а також Лондонської фондової біржі (LSE).

Боротьба за Лондонську біржу скоріш за все перетвориться на змагання між трьома провідними європейськими біржами Euronext, Лондонською фондовою біржею (LSE) і Deutsche Borse.

Спочатку всі очікували підписання угоди між LIFFE і Лондонською фондовою біржею, але хоча LSE запропонувала більшу суму, 29 грудня LIFFE схвалила пропозицію Euronext NV (555 млн. фунтів стерлінгів ($806 млн. – сума була запропонована грішми, а не в комбінації з акціями).

Зараз позиції Лондонської біржі (LSE) послабились і вона шукає можливостей об'єднання (можливо з Deutsche Bоеrse, OM Gruppe або Chicago Mercantile).

Третя за величиною біржа Європи Deutsche Burse, яка так само отримала відмову від Liffe, зараз вимушена шукати можливостей об’єднання.

Протягом наступних декількох років в Європі залишаться 2-3 основних фондових біржі - Euronext, Deutscher Burse і, можливо, Nasdaq Europe.

Можливим також є злиття американських Nasdaq і Chicago Mercantile Exchange з LSE [3].

8. Україна на ринку міжнародних інвестицій

В Україні пріоритетними завданнями для іноземного інвестування є:

1. виробництво товарів широкого вжитку (з орієнтацією на підвищення якості життя і культури споживання);

2. структурна перебудова економіки (створення сучасної галузевої структури на основі технологічного оновлення виробництва);

3. подолання залежності країни від імпорту.

Аналіз інвестувань в економіку України свідчить про нереальність сподівань стосовно активної участі іноземних фірм у виробництві більшості видів споживчих товарів. Найбільш конкурентоспроможні в міжнародному масштабі корпорації переважно орієнтовані на глобальні експортні стратегії. Така орієнтація залишиться домінуючою на довгу перспективу. Увагу іноземних партнерів привертає така особливість українського ринку, як невибагливість споживачів, і це дає можливість продовжити життя товарам, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними. Також дуже часто іноземні інвестиції призводять до стагнації діяльності національних виробників.

Щодо участі іноземних інвесторів у структурній перебудові, то слід зазначити, що їх в Україні цікавлять насамперед сировина, метал, прокат, вугілля, кокс, продукти хімічної промисловості, невикористані відходи та вторинні ресурси.

Головними мотивами виходу іноземних інвесторів на український ринок на сьогодні є постачання комплектуючих з метою складання готових виробів і підтримки діяльності вже створених підприємств, створення підприємств, що надають доступ до науково-технічного потенціалу українських підприємств та проектно-дослідних організацій. При цьому через ці підприємства можливий відтік українських винаходів, якщо існує недостатня патентна захищеність або відсутній досвід українських партнерів у цій сфері.

Таким чином, іноземні інвестиції, по-перше, суттєво не впливають на стан національної економіки України через відносно незначні масштаби, а по-друге, активно не сприяють вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування як пріоритетні.

В Україні залишається дуже низький рівень повернення прибутку. Місцеві бізнесмени віддають перевагу неповерненню своїх прибутків від експорту до власної країни і власного бізнесу. У цьому контексті необхідно нагадати про досвід Індонезії: після приходу до влади генерала Сухарто там було створено необхідні умови й повернуто з-за кордону понад 50 млрд. дол. протягом року у вигляді інвестицій. Це було нелегко здійснити, але індонезійський уряд мав достатньо мужності й мудрості, і йому це вдалося. В україні сума, яка може бути повернута за певних умов, набагато перевищує інвестиції в Українську економіку за останні 10 років.

Станом на кінець 2000 р. в Україну було інвестовано ПІІ 3,9 млрд. дол., а за 3 квартали 2001 р. - 616 млрд. дол.

Склад іноземних інвесторів в Україні формується за рахунок:

1. ТНК;

2. Аутсайдерів, що не витримали конкуренції у своїх країнах;

3. Фірм з обмеженими фінансовими можливостями, які розраховують на швидку віддачу.

Географічна структура іноземного інвестування в Україні формується під впливом глибоких зв’язків з Росією та потребує диверсифікації векторів інвестиційної діяльності.

Тенденції прямих іноземних інвестицій в Україні:

1) Для географічної структури прямого іноземного інвестування характерним є збереження провідної ролі США, Кіпру, Нідерландів, Великобританії, Росії, Німеччини, Швейцарії.

2) Галузева структура іноземних інвестицій формується здебільшого за рахунок харчової промисловості, внутрішньої торгівлі; машинобудування, фінансових послуг, хімічної і нафтохімічної промисловості. Серед інших галузей відносно значними є наука, охорона здоров’я, побутове обслуговування, зовнішня торгівля, будівництво.

3) Традиційно у залученні ПІІ домінують м. Київ, Київська область., Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Львівська області.

Українські інвестиції в економіку інших країн допускаються на основі ліцензії НБУ і не можуть здійснюватися за рахунок кредитів. Прибуток, отриманий від таких іноземних інвестицій, підлягає обов’язковому декларуванню. Водночас в Україні існує проблема незаконного інвестування капіталу за кордон, обсяги такого інвестування оцінюються експертами у 3-5 млрд. дол. щорічно.