7.Світовий ринок портфельних інвестицій

Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів). Такі інвестиції, як правило, не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування.

Мотивація міжнародного портфельного інвестування в цілому близька до мотивації прямого інвестування. Однак, зважаючи на значно вищу ліквідність портфельних інвестицій порівняно з прямим, головною метою інвестора при портфельному інвестуванні є намагання максимізувати прибуток при допустимому рівні ризику (розмістити капітал в певних країнах і в певних цінних паперах).

Міжнародна портфельна інвестиційна діяльність вимагає від її учасників здійснення численних операцій з цінними паперами. Причому ці дії не обмежуються лише продажем і купівлею активів. Необхідно здійснювати весь спектр операцій.

Міжнародні операції з цінними паперами – це надзвичайно складний вид діяльності. Як правило, вихід на міжнародний фондовий ринок можуть здійснювати лише великі організації, а також уряди країн з розвинутою інфраструктурою національного ринку цінних паперів.

У світовій практиці існує така класифікація учасників ринку цінних паперів:

1. держава та великі ТНК (завдяки своєму високому іміджу, надійності та обсягу здійснюваних операцій вони є основними учасниками ринку цінних паперів – приклад Ватикану);

2. приватні особи (частка цих учасників у міжнародному фондовому ринку вкрай мала);

3. професіонали ринку цінних паперів (брокери і дилери).

Фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та фонди, емісійні синдикати здійснюють різні операції з цінними паперами. Багато компаній поєднують ці види діяльності. У світовій практиці для таких компаній існує термін – компанії з цінних паперів (Security firm). Активними учасниками світового ринку портфельних інвестицій є інвестиційні банки, що спеціалізуються на операціях з цінними паперами (випуск та розміщення) для залучення додаткових грошових коштів, а також для довгострокового кредитування своїх клієнтів, серед яких може бути і держава. Інвестиційні банки не виконують багатьох видів банківських операцій і тому не є банками в класичному розумінні.

Щодо участі комерційних банків, то найбільш активними в цьому відношенні є банки Німеччини. Німецькі банки, які мають право здійснювати всі види операцій з цінними паперами, активно виходять на ринок як емітенти (в основному облігацій), посередники та найбільші інвестори (німецькі банки мають найбільш диверсифіковані портфелі цінних паперів). У тих країнах, де роль комерційних банків на фондових ринках обмежена (США, Канада, Японія), вони знаходять опосередковані шляхи участі в інвестиційній та посередницькій діяльності – через трастові компанії, кредитування інвестиційних компаній і банків, співробітництво з брокерськими фірмами тощо.

Комерційні банки виходять на міжнародний ринок цінних паперів також через власну мережу зарубіжних інвестиційно-банківських філій та дочірніх компаній. Особливо широких масштабів набуває інвестиційна діяльність зарубіжних філій банків тих країн, де існують прямі обмеження на операції з цінними паперами. Так, наприклад, один з найбільших банків світу Citygroup має 7000 співробітників, які виконують функції інвестування. Це більше, ніж кількість співробітників найбільших інвестиційних банків США “Соломон Бразерс” і “Фірст Чікаго” взятих разом.

Фінансові інструменти світового ринку портфельних інвестицій можна умовно поділити на три групи:

1) основні (базові) цінні папери (боргові зобов'язання і акції);

2) вторинні цінні папери (євроноти, варранти, права підписки, депозитарні акції);

3) похідні фінансові інструменти (фінансові ф"ючерси, процентні, валютні фондові опціони, валютні проценті свопи, форварди, депозитні розписки).

Розвиток портфельного інвестування в першу чергу залежить від розвиненості фондового ринку. Серед індикаторів кон’юнктури фондового ринку слід відзначити такі фондові індекси, як:

1. індекс Доу Джонса (Dow Jones) – формується на основі трьох спеціалізованих індексів – промислового (розраховується на основі курсу акцій 30-ти найбільших промислових компаній США), транспортного (20 залізничних, авіа- та автотранспортних компаній) і комунального (15 комунальних компаній);

2. Standard and Poor (відображає динаміку акцій 500 компаній, що становлять 85% загальної вартості акцій Нью-Йоркської фондової біржі)

3. NYSE, AMEX, NASDAQ, DAX, NIKKEI тощо;

4. Європейські фондові індекси – “Рейтер” (Велика Британія), Frankfurter Allgemeine Zeitung (Німеччина) тощо.