6. Корпорація як соціальний організм

Перед тим, як практично створювати організацію, її треба створити у своїй уяві. Це повинна бути певна ідеальна модель, до якої ми прагнемо наближати нашу реальну організацію. Але яку організацію можна було б вважати ідеальною? Таку, яка дiє як цілісний саморегульований колектив, що досягає поставленої мети за мiнiмальних керуючих впливів. Така організація діє як єдине живий організм, тому її називаємо корпорацією (вiд лат. "corpus", "in corpore" - "тiло", "в тiлi"). Саме таким є первинне, значення цього слова. Тобто корпорація - це органічне об'єднання людей, соціальний організм. Очевидно, що далеко не кожна організація є корпорацією. Корпорація є вищим рівнем розвитку людської організації - чи це підприємство, чи товариство, чи ціла нація.

Коли ж організація стає корпорацією? Лише тодi, коли на всiх її рiвнях працюють люди, котрi компетентно виконують необхiднi для життя корпорацiї функцiї. Що потрібно для досягнення такої тотальної компетентності? Потрібно, щоб ту чи iншу роботу виконували люди, якi мають для цього вiдповiднi здібності та квалiфiкацiю. Наголосимо, що без здібностей неможливе досягнення справжньої квалiфiкацiї. Наприклад, ви жодними тренінгами не зробите з людини пристойного менеджера, якщо вона не має для цього відповідних здібностей. З іншого боку, людина, яка має такі здібності, швидко здобуде квалiфiкацiю менеджера за мiнiмальної зовнішньої підтримки, а то й цілком самостійно (аби лише не заважали).

Отже, головною умовою створення корпорацiї є добiр людей з вiдповiдними здiбностями та створення сприятливих умов для реалiзацiї цих здiбностей через досягнення вiдповiдної квалiфiкацiї. Тому найважливiше завдання того, хто творить нову органiзацiю, полягає у правильному доборi i розстановці людей.

З точки зору системного пiдходу, корпорацiя - це цiлiсна група людей, які взаємодiють один з одним i з навколишнiм середовищем для досягнення спiльної мети.

Iз визначення випливає, що для нормальної життєдiяльностi корпорацiї необхiдне виконання принаймнi двох груп функцiй:

1. Керування взаємодiєю з навколишнiм середовищем (партнерами, споживачами послуг, владою, меценатами тощо);

2. Керування взаємодiєю мiж елементами корпорацiї (її членами, платними спiвробiтниками, пiдроздiлами).

Неважко переконатись, що цi двi групи функцiй мають дiаметрально протилежну спрямованiсть - назовнi або всередину. Безсумнiвно й те, що в загальному ці групи функцій достатньо складнi й для якісного виконання потребують значної концентрацiї уваги [4]. Тому одна людина не в змозi компетентно виконувати одночасно функції першої й другої групи, постiйно переключаючи увагу з одного напряму на другий. Таке сумiщення протилежностей вводить людину в стресовий стан внутрiшньої роздвоєності.

Таким чином, сама природа органiзацiї вимагає принаймнi двох елементiв: один взаємодiє iз зовнiшнiм свiтом, другий сконцентрований на внутрiшньому життi корпорацiї. Без такої спецiалiзацiї неможливо досягнути компетентностi. Компетентнiсть (вiд лат. competentis - вiдповiднiсть) - це наявнiсть здiбностей i квалiфiкацiї (реалiзованих здiбностей) для якiсного виконання певної роботи.