Вера Драган

4.Метод цивільного права як галузі права Цивільно-правовий метод регулювання цивільних правовідносин є комплексною категорією, що характеризується такими ознаками: 1) юридична рівність учасників, їх самостійність та незалежність. Це означає, що учасники відповідних правовідносин наділені юридично рівними можливостями щодо набуття та здійснення цивільних прав та створення і виконання цивільних обов'язків, а також вони не перебувають між собою у будь-якій юридичній залежності (владно-субординаційному підпорядкуванні); 2) диспозитивність у виборі поведінки учасників цивільно-правових відносин — сторони можуть діяти ініціативно, вільно, на свій розсуд, керуючись при цьому власними інтересами та метою; 3) судове вирішення спорів — будь-які неузгодженості між учасниками цивільних правовідносин вони в змозі вирішити в судовому порядку; 4) майново-компенсаційний характер засобів примусового впливу на правопорушника. Це означає, що на учасника правовідносин, який не виконує своїх обов'язків, порушує права інших учасників цивільних правовідносин або створює перешкоди щодо їх нормальної реалізації, гарантується застосування обтяжливих, не вигідних у майновому плані для порушника заходів захисту, які мають переважно майновий характер, що спрямований на відновлення порушеного права, охоронюваного законом інтересу чи блага потерпілого учасника. Метод є визначальною категорією, тобто навіть якщо відносини за своїм змістом є майновими, проте засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, наприклад, фінансові, податкові, бюджетні тощо, то вони не належать до предмета цивільно-правового регулювання

Мне нравится

сегодня в 1:47|Ответить

Вера Драган

5.Засади цивільного права Як випливає зі ст.3 ЦК, засадами цивільного права (законодавс¬тва) України визнаються: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини. Це означає вимогу забезпечення свободи особис¬тості, яку іноді іменують "суверенітетом особистості", вкладаючи в це поняття можливість індивіда визначати тип і характер поведін¬ки, своє місце в суспільстві у системі цивільних відносин на влас¬ний розсуд; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випад¬ків, встановлених законом. Цей принцип означає, що правова охорона власності забезпечується усім власникам, незалежно від її форм та видів. Водночас власник може бути позбавлений свого права (наприклад, у випадку реквізиції, конфіскації майна за ви¬роком суду, вилученні майна, в інших випадках, передбачених ст. ст.350-354 ЦК); 3) свобода договорів полягає у визнанні за суб'єктом цивільно¬го права можливості укладати договори (або утримуватись від їх ук¬ладення) і визначати зміст останніх на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості; 4) свобода підприємницької діяльності, не забороненої зако¬ном, означає закріплення в законодавчому порядку загального пра¬вила про право зайняття підприємницькою діяльністю, а також ус¬тановлення юридичних гарантій реалізації цього права. Стаття З ЦК розмежовує підприємницьку діяльність, заборонену і не забо¬ронену законом. Перша є правопорушенням і тому не належить до сфери цивільно-правового регулювання. Що ж стосується підпри¬ємницької діяльності, не забороненої законом, то право займатися нею є однією з важливих засад цивільного законодавства України; 5) принцип судового захисту цивільного права та інтересу. Цей принцип цивільного права грунтується передусім на положенні Конституції України, згідно з яким правосуддя в Україні здійсню¬ється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі пра¬вовідносини, що виникають у державі (ст. 124). При цьому судовий захист можливий як щодо тих цивільних прав, що прямо вказані у ЦК, так і стосовно тих, що випливають із норм Конституції чи ін¬шого закону (див. постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Мне нравится

сегодня в 1:47|Ответить