1. Поняття цивільного права (як галузь права, система законодавства, наука про цивільне право, навчальна дисципліна) 2. Цивільне право як приватне право. 3. Премет цивільного права як галузі права 4. Метод цивільного права як галузі права. 5. Засади цивільного права. 6. Функції цивільного права. 7. Система цивільного права. 8. Поняття цивільного законодавства. 9. Цивільний кодекс України – основний акт цивільного законодавства. 10. Дія актів цивільного законодавства в часі. 11. Акти цивільного законодавства і договір. 12. Звичаї. 13. Міжнародні договори. 14. Аналогія закону, аналогія права. 15. Значення судової практики. 16. Поняття цивільних правовідносин. 17. Загальна характеристика суб’єктів і об’єктів цивільних правовідносин. 18. Зміст цивільних правовідносин. 19. Види цивільних правовідносин. 20. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин. 21. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків  22. Захист цивільних прав і інтересів  23. Способи захисту цивільних прав судом 24. Відповідальність в цивільному праві 25. Види і форми відповідальності. 26. Поняття фізичної особи. 27. Поняття цивільної правоздатності, її зміст. 28. Поняття дієздатності фізичної особи. 29. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною.  30. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. 31. Фізична особа як підприємець. 32. Поняття цивільного суб’єктивного права, цивільного інтересу та цивільного обов’язку. 33. Здійснення цивільних справ. Межі здійснення цивільних прав. 34. Виконання цивільних обов’язків. 35. Захист цивільних прав та інтересів. 36. Поняття опіки та піклування.Призначення опікуна та піклувальника. 37. Основні права та обов’язки опікуна та піклувальника. 38. Припинення опіки та піклування. 39. Поняття і ознаки юридичної особи. 40. Цивільна правосуб’єктність юридичних осіб. 41. Класифікація юридичних осіб. 42. Створення та припинення діяльності юридичних осіб. 43. Філії, представництва юридичних осіб. 44. Юридичні особи приватного права. 45. Повне товариство. Управління, ведення справ, розподіл прибутку, права і обов’язки учасників повного товариства, ліквідація. 46. Командитне товариство. Основні положення про командитне товариство, управління товариством, ліквідація товариства. 47. Товариство з обмеженою відповідальністю.Поняття, статутний капітал, уравління товариством, ліквідація товариства. 48. Акціонерне товариство. Створення, статут,статутний капітал, управління товариством. 49. Виробничий кооператив. 50. Загальні засади участі держави, АРК, територіальних громад у цивільних правовідносинах. 51. Цивільна правоздатність та дієздатність держави, АРК, територіальних громад у цивільних відносинах. 52. Поняття та класифікаіція об’єктів цивільних прав (правовідносин). 53. Речі як б’єкти цивільних прав (правовідносин). 54. Цінні папери як об’єкти цивільних прав (правовідносин). 55. Інформація як об’єкт цивільних прав. 56. Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних прав. 57. Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи. 58. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування особи. 59. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. 60. Захист немайнових прав фізичної особи. 61. Поняття захисту цивільних прав і інтересів. 62. Способи захисту суб’єктивного цивільного права та інтересу. 63. Юрисдикційні форми захисту цивільного права і інтересу.  64. Самозахист цивільних права та інтересів. 65. Поняття правочину. 66. Види правочинів. 67. Укладання, тлумачення змісту правочину, відмова від правочину. 68. Недійсні правочини, їх види. 69. Правові наслідки визнання правочину недійсним. 70. Поняття представництва. 71. Підстави виникнення та види представницвтва. 72. Представництво за довіреністю. 73. Комерційне представництво. 74. Передоручення. 75. Представництво без повноважень. 76. Поняття строків в цивільному праві. Значення строків у цивільному праві. 77. Класифікація строків в цивільному праві. Обчислення строків в цивільному праві. 78. Позовна давність. 79. Зупинення строків позовної давності, переривання перебігу позовної давності. 80. Наслідки сплину позовної давності. 81. Право власності в системі речових прав. 82. Поняття власності і права власності. 83. Зміст права власності. 84. Види права власності. 85. Спільна власність. 86. Здійснення права власності.  87. Загальні поняття набуття права власності. 88. Первинні підстави набуття права власності. 89. Похідні підстави набуття права власності. 90. Приватизація. Об'єкти приватизації. Способи приватизації. 91. Припинення права власності. 92. Класифікація права власності.  93. Види права власності залежно від числа власників.Особливості права спільної власності. 94. Загальна характеристика захисту права власності. 95. Визнання права власності. 96. Інші засоби захисту права власності. 97. Поняття прав на чужі речі. Загальна характеристика. 98. Поняття права інтелектуальної власності.  99. Зміст права інтелектуальної власності. 100.Захист права інтелектуальної власності.

1.Поняття цивільного права як галузі права,системи законодавства,наука про цивільне право, навчальна диципліна) Цивільне право як галузь права — це системна сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові й майнові відносини, які грунтуються на юридичній рівності; вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів. Предметом цивільного права як галузі права є сукупність відносин, що регулюються його нормами, тобто особисті немайнові та майнові правовідносини. Цивільне право як науку ще називають цивілістикою, що означає систему знань, положень та висновків про цивільно-правові явища. Предметом цивільно-правової науки є чинне законодавство, практика його застосування, історія розвитку, досвід цивільно-правового розвитку в зарубіжних країнах. Окрім того, цивілістика вивчає також поняття цивільного права, його місце в правовій системі, його походження та закономірності розвитку, систему та зміст цивільно-правових норм, інститутів та підгалузей, їх роль у правовому оформленні життя суспільства та ефективність їх застосування. У тісному зв'язку з наукою цивільного права перебуває і цивільне право як навчальна дисципліна. Предметом вивчення цивільного права як навчальної дисципліни є цивільно-правова наука, цивільне право як правова галузь та цивільне право як галузь законодавства. Предмет курсу цивільного права не обмежується вивченням чинного законодавства. До нього входять також і положення, що не мають законодавчого закріплення, а також положення законодавства, що втратили чинність. Система цивільного права як правової галузі має бути вибудувана таким чином, щоб її найбільш повно та ефективно було засвоєно в процесі навчання студентами.

Мне нравится

сегодня в 1:48|Ответить

Вера Драган

2.Цивільне право як приватне право Цивільне право як приватне право (в об’єктивному розумінні) — це сукупність правових норм, які шляхом диспозитивного методу регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Предмет цивільно-правового регулювання складають дві групи відносин: особисті немайнові та майнові (цивільні відносини). ЦК окреслює коло відносин, які ним регулюються: особисті немайнові відносини майнові відносини, пов’язані з майновими. Характерними ознаками майнових відносин є те, що вони: 1) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників — фізичних і юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб’єктів публічного права (ст.ст. 1 і 2 ЦК); 2) виниканні, у іп’міку з вико- ^ ристанням різних майнових благ (річей, робіт, послуг тощо) і засновані на юридичній рівності, вільному волгииявленні, майновій самостійності їх учасників; 3) до м.ійноиих підносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкови . бюджетних відносин цивільне законодавство не застосонупм м, икщо інше не передбачено законом. Метод галузі права — це сукупність прийом іи, икі створюють спосіб її впливу на поведінку людей. Оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, то останні можуть діяти на власний розсуд, зокрем.і мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані останніми; відступити від положень актів цивільного законодавства, вирішити питання про засоби та час реалізації своїх прав, (уґмкіи цивільного права, будучи юридично рівними, наділені Ініціативою оскільки у цій сфері пріоритет надається інтересам само приватної особи. Важливим є лише те, що у суб’єктів мають бути відповідні права.

Мне нравится

сегодня в 1:47|Ответить

Вера Драган

3.Предмет цивільного права як галузі права Під предметом галузевого регулювання зазвичай розуміють комплекс суспільних відносин з властивими їм спільними рисами, які зумовлюють правове регулювання з урахуванням єдиних засад і з використанням одноманітних прийомів і засобів впливу. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України предмет цивільного права становлять цивільні відносини, під якими закон розуміє особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. В зазначеній нормі ЦК відображено основні концептуальні підходи вітчизняного законодавця щодо структури відносин, які становлять предмет цивільно-правового регулювання: 1) на перше місце поставлені вже не майнові, а особисті немайнові відносини; 2) останні не поділені на певні групи (традиційно вони виділялися як особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими відносинами, та особисті немайнові відносини, не пов'язані з такими); 3) введено конститутивну ознаку цивільних відносин - юридичну рівність, вільне волевиявлення та майнову відокремленість їх учасників; 4) коло учасників імперативно окреслено. Так, цивільними пропонується вважати відносини, які передбачають рівність учасників, незалежність їхніх правовідносин від майнового стану кожного з них, диспозитивність у відносинах, свободу договорів, повагу до честі, гідності, охорону ділової репутації учасників Отже, до предмета цивільного права не відносяться правовідносини між юридично нерівними учасниками. Такі публічно-правові відносини охоплюються публічним правом і регулюються за допомогою імперативного методу актами відповідної публічної галузі законодавства (адміністративного, бюджетного тощо). До майнових публічно-правових відносин цивільне законодавство застосовується лише в разі, якщо така можливість прямо передбачена законом. У зв'язку з цим застосування цивільного законодавства до відносин юридично нерівних учасників за аналогією права чи закону є неприпустимим. В доктрині обґрунтовується доцільність віднесення до предмета цивільного права окремих організаційних відносин як самостійних складових предмета цивільного права, які, зокрема, виникають на підставі засновницьких договорів, договорів про організацію перевезень, попереднього договору тощо.

Мне нравится

сегодня в 1:47|Ответить