- •37. Поняття про педагогіку як науку.
- •38. Основні категорії педагогічної науки.
- •39. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •40. Джерела педагогіки. Методи науково-педагогічних досліджень.
- •41. Розвиток особистості як педагогічна проблема.
- •42. Поняття про систему освіти в Україні.
- •44. Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •45. Контроль навчання. Функції контролю. Види контролю.
- •5. Принцип зв'язку навчання з життям, теорії з практикою.
- •6. Принцип наочності навчання.
- •7. Принцип систематичності, системності, послідовності, наступності навчання.
- •8. Принцип цілеспрямованості та мотивації навчання.
- •9. Принцип активності та самостійності учнів у навчанні.
- •48. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні в Україні.
- •49. Структура процесу навчання.
- •50. Види навчання.
- •51. Методи навчання.
- •52. Форми організації навчання.
- •53. Засоби навчання.
- •54. Технологія навчання у сучасній школі.
- •55. Основні сучасні підходи у навчанні.
- •58. Зміст виховання.
- •59. Принципи виховання.
- •60. Основні напрями виховання.
37. Поняття про педагогіку як науку.
Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Педагогіка досліджує виховання, яке є складним і багатогранним процесом підготовки людини до повноцінного життя в суспільстві. Саме пов’язана з вихованням проблематика окреслює предмет її як науки.
Предмет педагогіки – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.
38. Основні категорії педагогічної науки.
Педагогічні категорії – основні педагогічні поняття, що виражають наукові узагальнення.
До основних категорій належать виховання, навчання й освіта.
Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.
Виховання в широкому соціальному значенні – це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших, формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обстановки, суспільного ладу.
Виховання в широкому педагогічному значенні – це спеціально організований і керований вплив колективу, вихователів на виховання з метою формування у нього визначених якостей, який здійснюється в навчально-виховних закладах і який охоплює весь навчально-виховний процес.
Виховання у вузькому педагогічному значенні – це цілеспрямована виховна діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).
Виховання в гранично вузькому педагогічному значенні – спеціально організований процес щодо формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком через взаємодію і вихователя і вихованця.
Національне виховання – виховання вихованців на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.
Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знання, формування вмінь і навичок.
39. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;
б) вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;
в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. її утворюють: сурдопедагогіка (грец. surdus- глухий) - наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка (грец. tuphlos- сліпий) - наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих; олігофренопедагогіка (грец. olygos - малий і phren- розум) - наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку; логопедія (грец. logos - слово і paideia- виховання, навчання) - наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення; виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців);
г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.
До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи - наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.
Окремою групою педагогічних наук є часткові, або предметні, методики, які зосереджуються на дослідженні закономірностей викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.
Ці зв'язки обумовлені спільністю їх об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів), реалізуються як взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших галузей знань. У цій взаємодії педагогіка спирається на ідеї інших наук (наприклад, людина формується у діяльності - з філософії); використовує їх методи дослідження (анкетування - із соціології), результати їх досліджень (насамперед психології); спільно з ними здійснює дослідження; дає їм замовлення на дослідження певних явищ.
Завдання педагогіки. Основними завданнями педагогіки є вдосконалення змісту освіти; вироблення принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; комп'ютеризація праці вчителя; вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання; посилення виховної ролі уроку; вдосконалення змісту й методики Виховання; удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці; вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя й діяльності школи.
Реалізація завдань педагогіки відбувається у процесі її теоретичних пошуків, реальної педагогічної практики, постійної зорієнтованості на її вдосконалення, відповідність новим реаліям буття особистості.
