Міністерство освіти і науки України

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Кафедра історії, правознавства

та методики навчання

Курсова робота з всесвітньої історії державна та політична діяльність

Л. П. БЕРІЯ В 1930 - 1953 РР.

Виконав:

студент ІІІ курсу 34-І групи

факультету філології та історії

Щедров Олександр Андрійович

Науковий керівник:

кандидат історичних наук,

Грибенко Олександр Миколайович

Глухів 2015

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................

Розділ І. ДІЯЛЬНІСТЬ Л. П. БЕРІЇ НА ПОСАДІ НАРКОМА НКВС СРСР.

1.1. Початок праці в органах ОГПУ Азербайджану та Грузії.

1.2. Злочинна діяльність Л. Берії на посаді Наркома НКВД .

Розділ ІІ. РОЛЬ Л. П. БЕРІЇ В РЕОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ГУЛАГУ, В ПЕРІОД З 1939 ПО 1945 РОКИ.......................................................................................................

2.1. Компетенція та структура ГУЛАГу.

Розділ ІІІ. Участь Л. П. БЕРІЇ В РОЗРОБЦІ ПРОЕКТУ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ СРСР.................................................................................................................................

ВИСНОВКИ.....................................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................................

ДОДАТКИ........................................................................................................................

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність даної теми курсової роботи полягає в тому, що з початку 90-х років, перед науковцями відкрилися широкі можливості для діяльності. Багато засекречені раніше архівні фонди вищих органів державної і політичної влади країни стали доступними для істориків, і з кінця 80-х років вони почали поступово входити в науковий обіроці. На підставі цих матеріалів були визначено основні перспективні напрями дослідницької роботи, проте досі персоналії найближчого оточення Сталіна вивчені недостатньо, а про деяких діячів, не дивлячись на уявну різноманітність публікацій, як і раніше мало що відомо.

Однією з таких фігур є Л. П. Берія, який працював на ключових постах в сталінської системи влади протягом п’ятнадцяти років. Він протягом тривалого часу очолював НКВС, працював в ДКО (ініціатором створення якого в роки війни і був), в Раді Міністрів, входив в склад Політбюро і число осіб так званого «ближнього кола».

Глибокий і всебічний аналіз зазначених вище проблем, без ретельного вивчення діяльності великих політичних і державних керівників цього періоду, таких як Берія, Маленков, Молотов, Хрущов, Ворошилов, Каганович та інші, чия робота визначала розвиток всієї держави, неможливий. Досі залишається нез’ясованим, яким насправді Берія був державним діячем, керівником, і яка його ступінь провини і відповідальності за злочини сталінського режиму. Причому, питання про те, чи був він корисний тій політичній системі, якій служив, взагалі практично не ставилося. А це серйозно гальмує процес всестороннього історичного аналізу сталінського періоду вітчизняної історії і створює небезпечний прецедент застосування подвійних стандартів до історичних постатей, що абсолютно неприпустимо. В цьому і полягає актуальність даного дослідження, спрямованого на багатоплановий аналіз діяльності Л. П. Берія як одного з найбільших керівників сталінського періоду.

Об’єктом дослідження, є дослідження державної та політичної роботи Л. П. Берії за роки, коли він перебував у вищих ешелонах державної влади, на різних керівних посадах і виконував найвідповідальніші доручення комуністичної партії і радянського уряду.

Предметом дослідження є державна діяльність Лаврентія Павловича Берії, починаючи з моменту його затвердження на посаді наркома НКВС.

Мета дослідження. Розгляд історичної постаті Л. П. Берії як державно-політичного діяча Радянського Союзу. Мета дослідження обумовлює не хронологічно послідовний виклад біографії Берії, а спробу об’єктивного дослідження його роботи за 15 років, протягом яких він перебував при владі.

Завдання дослідження:

а) розкрити основні напрямки діяльності Л. П. Берії на посаді наркома НКВС і виконання ним пов’язаних з цим обов’язків;

б) виявити роль Л. П. Берії в реорганізації роботи Гулагу, в період з 1939 по 1945 роки;

в) дослідити внесок Л. П. Берії в керівництві Спеціальним комітетом, що займався створенням ядерної зброї і засобів його доставки в СРСР;

Хронологічні межі дослідження. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з серпня 1938 року, коли відбувалося формування Л. П. Берії як державного діяча найвищого рангу, до липня 1945 року коли було випробувано на практиці перші зразки зброї, заснованого на виділення енергії розщепленого ядра.

Історіографічна база дослідження.

Справжній сплеск інтересу до історичної постаті колишнього наркома НКВС припадає на 90-ті роки. У цей період дослідники приступили до активної розробки проблеми політичних репресій в СРСР у 30-ті – 40-ті роки, а також питання депортації ряду народів СРСР. Як правило, оцінка діяльності Л.  П. Берії в цій області була - і цілком справедливо - різко негативною і носила обвинувальний характер. Насильницької депортації цілих народів, організації політичних репресій, масових страт і політичних вбивств.

Однак діяльність персоналій близького оточення вождя і в тому числі Л. П. Берії досліджена недостатньо. Виняток становлять кілька робіт, які зачіпають окремі епізоди державної діяльності Берії в той чи інший проміжок часу. А саме: Берія С. Мій батько Берія Л. П., Попов В. П. Державний терор в радянській Росії ітд.

Деякі відомості про роботу Берії в якості керівника НКВС СРСР і радянської зовнішньої розвідки, у тому числі і в роки Великої Вітчизняної війни, можна почерпнути з недавно опублікованих досліджень, наприклад, з багатотомних «Нарисів історії російської зовнішньої розвідки» та інших . Але варто відзначити, що зі зрозумілих причин історія розвідки та осіб, які нею керували, фактично не вивчені, так як навіть у зазначеній багатотомній роботі представлені відомості дозовано і завуальовано. Тому справжнє вивчення цієї проблеми ще тільки починається.

Окрему групу досліджень складають роботи, які розглядають напрями, до яких Берія був причетний або безпосередньо, або побічно, в якості куратора над деякими галузями народного господарства, як Заступник (пізніше Перший заступник Голови Ради Міністрів), або керівник стратегічних програм створення в СРСР ядерної зброї і засобів його доставки. Однією з кращих робіт з цієї тематики є дослідження Симонова Н. С. «Воєнно - промисловий комплекс СРСР у 1920 - 1950-х роки.» Автор, грунтуючись на раніше зовсім недоступних документах, дає цілісний системний аналіз зростання потенціалу радянського ВПК, і вказує на ту роль, яку відігравало вище керівництво країни, і зокрема Л. П. Берії, в цьому процесі.

Також можна вказати і на ряд інших досліджень. Насамперед варто відзначити групу наукових публікацій та робіт, присвячених створенню в СРСР атомного науково - виробничого комплексу і ядерної зброї - монографію «Створення радянської ядерної бомби.», роботи С. Pestova «Бомба. Таємниці і пристрасті атомної пекла.», В. Ф. Жежурина «Будівництво і пуск першого в Радянському Союзі атомного реактора.». В цих роботах досить докладно розбираються різні сторони й аспекти вирішення радянськими вченими, промисловцями, військовими найскладніших проблем, подолання технологічного відставання СРСР від США в атомній енергетиці.

Я. І. Голованов «Корольов: Факти і міфи.» і Б. В. Левшин «Радянська наука в роки Великої вітчизняної війни.», своїх дослідженнях розглядають в тому числі і проблеми створення вітчизняних засобів доставки ядерної зброї, якими Берія також займався, хоча формально за їх створення відповідав Маленков.

Таким чином, до теперішнього часу, зусиллями як вітчизняних, так зарубіжних істориків і представників суміжних дисциплін були позначені деякі напрямки діяльності Л. П. Берії в період його п’ятнадцятирічного перебування у вищих ешелонах політичної і державної влади в СРСР. Однак цілісного і всебічного аналізу його роботи, заснованого на принципі історизму, проведено так і не було.

Методи дослідження. На різних етапах дослідження використано такі методи: аналіз, синтез, систематизація та узагальнення історичних праць, що дозволило виявити фактологічні матеріали для вивчення досліджуваної проблеми. Також застосовувалися порівняльний і історико-хронологічний методи.

Структура та обсяг роботи. Структура курсової роботи підпорядкована меті та завданням. Складається зі змісту, вступу, 3 розділів і 6 підрозділів, списку літератури та джерел – 27. Основний текст – 32 с.