1.3 Капітальний та поточний борги держави
Капітальний борг - це загальна сума заборгованості минулих років і відсотка, який повинен бути оплачений за позиками.
Поточний борг - це витрати держави, пов'язані з погашенням у поточному році боргових зобов'язань і належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позик.
Загальна сума внутрішнього державного боргу ділиться на дві частини:
Монетизований борг, який складається з боргів держав комерційним банкам як основним власникам державних цінних паперів. Він фіксується у балансах банків, і тому аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.
Немонетізірованний борг, який складається:
з невиконаних державою фінансових зобов'язань перед населенням по соціальних виплатах, передбаченими чинним законодавством (заборгованість з виплати пенсій, стипендій, допомоги, заробітної плати та ін);
2. Управління зовнішнім боргом
Управління державним зовнішнім боргом - це сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску і розміщенням боргових зобов'язань уряду, регулювання ринку державних цінних паперів, надання державних гарантій, обслуговування і погашення боргу тощо. Управління державним зовнішнім боргом передбачає:
регулювання і динаміку державного боргу з підтриманням оптимальних пропорцій між зовнішнім і внутрішнім боргом;
максимально ефективне обслуговування боргу із зменшенням питомої ваги витрат на обслуговування боргу у видатковій частині бюджету;
вживання заходів із забезпечення додаткових джерел фінансування, кредитування інших урядів;
участь у заходах міжнародних фінансових організацій тощо.
Управління зовнішнім боргом передбачає такі етапи:
залучення кредитних ресурсів, у тому числі надання гарантій;
розміщення (напрямок використання);
обслуговування (сплата відсотків і основного обсягу боргу);
уточнення і зміна умов залучення, розміщення та погашення.
Світовий досвід вирішення проблеми зовнішньої заборгованості допускає три можливі сценарії.
Оптимістичний. Країна-боржник поступово виплачує не тільки відсотки, але й суму основного боргу. Для цього необхідний профіцит бюджету, за рахунок якого і здійснюється погашення боргів. Повний розрахунок за боргами є кардинальним варіантом вирішення проблеми боргів, але це забезпечується не тільки збалансованістю бюджету, але і досягненням стійкого позитивного сальдо, яке може генерувати тільки здорова економіка.
Песимістичний. Погашення основного боргу і процентних платежів рефінансується за рахунок нових іноземних кредитів. Зовнішній борг приймає форми фінансової піраміди, яка в перспективі неминуче розвалиться, як і призведе до відмови повертати борги. Відмова від сплати боргів має тільки одну перевагу - відсутність необхідності його обслуговувати і повертати. Однак країна-боржник має здебільшого більш суттєві втрати: зменшення прибутків від міжнародної торгівлі, виключення з міжнародного ринку позик, арешт активів і т.д.
Нульовий. Країна-боржник своєчасно виплачує відсотки за кредитами, а сума нових іноземних позик не перевищує суми, виплаченої в рахунок погашення боргу. Внаслідок цього зовнішній борг надовго заморожується. Необхідною умовою успішної сплати зовнішньої заборгованості є рішення так званої проблеми трансферту. Вона має три головні аспекти:
Бюджетний - забезпечення перевищення прибутків над витратами, що вимагає реалізації системи заходів для збільшення бюджетних надходжень (шляхом створення податкового кодексу, який стимулює приватні інвестиції) і зменшення бюджетних витрат (за рахунок обмежень державних інвестицій з широким залученням до інвестування комерційних банків, пенсійних фондів, страхових компаній; проведення реформ у соціальній та житлово-комунальній сферах, щоб пільги отримували тільки ті, кому вони реально потрібні; погашення боргів перед бюджетом підприємствами-монополістами, скорочення бюрократичного апарату тощо).
Ресурсний - сплата зовнішньої заборгованості за рахунок експортних надходжень або активного сальдо торговельного балансу.
Системний - нарощування фізичного обсягу експорту при адекватному збільшенні його вартісного обсягу. Універсальні правила кредитно-валютної політики в умовах наявності великої зовнішньої заборгованості:
Зростання привабливості внесків в національній валюті;
Стимулювання резидентів щодо кредитної операції в національній валюті;
Залучення середньо-і довгострокових фінансових коштів;
Здійснення ефективного валютного контролю.