5.Основні підходи при створенні іс

У теорії та практиці створення ІС виділяють 3 підходи:локальний,глобальний, системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що ІС створюються послідовним нарощуванням складності задач, які розв'язуються в системі управління за допомогою ЕОМ. Він передбачає необмежений розвитокІС. Крім того, проект на предмет його повноти взагалі не перевіряється та втрачається можливість оцінити напрямки розвитку ІС, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель.

Позитивними аспектами цього підходу є:

• відносно швидка віддача,

• наочність задач,

• можливість розробки невеликими «замкненими» групами,

• простота керування створенням систем

Недоліки:

• надмірність інформації

• неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач,

• негнучкість,

• дублювання,

• суперечливість,

• незадовільна стандартизація програм,

• постійна перебудова програм та організаціїзадач, що призводить до дискредитації самої ідеї створення ІС.

При глобальному підході спочатку розробляють проект повної, завершеної системи, а потім її впроваджують. Цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його розробки може перевищити період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому.

Системний підхід— це комплексне вивчення е.об'єкта як єдиного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

Системний підхід має такі принципи:

1. кінцевої мети;

2. єдності — розгляд системи як одного цілого;

3. зв'язності — розгляд будь-якої частини разом з її зв'язками з оточенням;

4. модульної побудови — виділення модулів системі;

5. ієрархії ;

6. функціональності — спільний розгляд структури і функцій з пріоритетом функцій над структурою;

7) розвитку — врахування змін системи, її здатність до розвитку;

8) децентралізації — поєднання рішень, які приймаються, та керування централізацією і децентралізацією;

9) невизначеності — врахування невизначеностей та випадковостей у системі.

Характерними ознаками системного (комплексного) підходу є:

• одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач;

• максимальна типізація та стандартизація рішень;

• багатоаспектне уявленняструктуру ІС як про таку, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна розробка їх;

• ключова роль баз даних;

• локальне впровадження і збільшення функціональності задач.

Задачеюсистемного підходу є розробка всієї сукупності методологічних і соц-наукових засобів обстеження систем різного типу.

6.Принципи та етапи проектування іс

При створенні ІС слід керуватися принципами:

• системності,

• розвитку (відкритості),

• сумісності,

• стандартизації (уніфікації)

• ефективності.

Принципсистемності: при декомпозиції мають бути встановлені такі зв'язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність ІС та її взаємодію з іншими системами.

Принципрозвитку (відкритості): виходячи з перспектив розвитку об'єкта автоматизації інформаційну систему необхідно створювати з урахуванням можливості поповнення та оновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціонування.

Принцип сумісності: при розробці систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами.

Принцип стандартизації (уніфікації): при створенні систем слід раціонально використовувати типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

Принцип ефективності:досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, одержані завдяки автоматизації.