- •Хмельницький державний університет метеорологія і кліматологія
- •Хмельницький
- •Передмова
- •Розділ 1. Метеорологія
- •1. Метеорологія й кліматологія як науки. Історія розвитку метеорології
- •1.1. Метеорологія й кліматологія дві неподільні науки
- •1.2. Атмосфера - об'єкт вивчення метеорології
- •1.3. Історія розвитку метеорології
- •1.4. Методи вивчення атмосфери
- •1.5. Метеорологічна служба в Україні
- •2. Будова атмосфери. Склад повітря і його зміна з висотою
- •2.1. Принципи розподілу атмосфери на шари. Будова атмосфери
- •2.2. Склад повітря у земної поверхні і його зміна з висотою
- •2.3. Загальна маса атмосфери
- •3. Радіація в атмосфері
- •3.1. Сонячна радіація
- •3.2. Інтенсивність сонячної радіації, її розподіл по Земній кулі
- •3.3. Поглинання і розсіювання сонячної радіації в атмосфері. Сумарна радіація
- •3.4. Відбита радіація. Альбедо Землі
- •3.5. Випромінювання земної поверхні і атмосфери
- •3.6. Радіаційний баланс земної поверхні
- •3.7. Прилади для вимірювання радіаційного балансу та його складових
- •4. Тепловий режим атмосфери
- •4.1. Причини зміни температури повітря
- •4.2. Тепловий баланс земної поверхні
- •4.3. Стратифікація атмосфери
- •4.4. Добовий і річний хід температури на поверхні ґрунту, водойм і повітря у земної поверхні
- •5. Вода в атмосфері
- •5.1. Поняття про процес випаровування вологи і насичення повітря водяною парою
- •5.2. Характеристики вологості повітря
- •5.2.1. Визначення величини вологості повітря
- •5.2.2. Методи вимірювання вологості повітря
- •Гігрометричний метод
- •5.2.3. Прилади для вимірювання вологості повітря
- •5.3. Конденсація водяної пари в атмосфері. Хмари, їх класифікація по будові і формі
- •5.4. Опади. Види опадів
- •6. Баричне поле і вітер
- •6.1. Поняття про баричне поле. Карти баричної топографії
- •6.2. Ізобари. Баричний градієнт
- •6.3. Баричні системи
- •6.4. Вітер, його утворення і рух
- •7. Атмосферна циркуляція та її вплив на утворення погоди
- •7.1. Загальна циркуляція атмосфери. Меридіанні складові загальної циркуляції
- •7.1.1. Загальна циркуляція атмосфери
- •7.1.2. Квазігеострофічність течій загальної циркуляції
- •7.1.3. Зональність у розподілі тиску та вітру
- •7.1.4. Меридіанні складові зональної циркуляції
- •7.1.5. Зони тиску та вітру у верхній тропосфері й стратосфері
- •7.1.6. Зональний розподіл тиску та вітру у земної поверхні та нижньої тропосфери
- •7.2. Географічний розподіл тиску. Пасати. Погода пасатів. Мусони
- •7.2.1. Географічний розподіл тиску. Центри дії атмосфери
- •7.2.1.1. Середня величина тиску для Земної кулі та півкулі
- •7.2.2. Кліматологічні фронти. Пасати. Погода пасатів. Мусони
- •7.2.2.1. Переважні напрямки вітру
- •7.2.2.2. Кліматологічні фронти
- •7.2.2.3. Пасати. Погода пасатів
- •7.2.2.4. Мусони
- •7.3. Циклони й антициклони
- •7.3.1. Циклони
- •7.3.2. Антициклони
- •7.4. Місцеві вітри. Бризи, фен, гірсько-долинні вітри
- •7.4.1. Бризи
- •7.4.2. Гірсько-долинні вітри
- •7.4.4. Бора
- •7.5. Служба погоди. Синоптичний аналіз і прогноз погоди
- •7.5.1. Синоптичні карти
- •7.5.2. Синоптичний аналіз і прогноз погоди
- •Розділ 2. Кліматологія
- •8. Кліматоутворення. Мікроклімат
- •8.1. Кліматоутворюючі процеси
- •8.2. Географічні фактори клімату
- •8.3. Висотна кліматична зональність
- •8.4. Мікроклімат і методи його дослідження
- •8.4.1. Методи дослідження мікроклімату
- •9. Клімат і біосфера
- •9.1. Головні фактори клімату
- •9.1.1. Промениста енергія
- •9.1.2. Температура
- •9.1.3. Освітлюваність
- •9.1.4. Відносна вологість і опади
- •9.1.5. Екологічна класифікація кліматів
- •9.2. Поняття про мега-, мезо- і мікроклімат
- •9.2.1. Мезоклімат гірських ландшафтів
- •9.2.2. Поняття про мікроклімат лісу
- •9.2.3. Мікроклімат ґрунту
- •9.2.4. Мікроклімат великого міста
- •10. Класифікація кліматів. Клімати Землі. Зміна клімату
- •10.1.Класифікація кліматів в.П. Кеппена, б.П. Алісова
- •10.1.1. Класифікація кліматів
- •10.1.2. Класифікація кліматів в.П. Кеппена
- •10.1.3. Класифікація кліматів б.П. Алісова
- •10.2. Клімат України
- •10.3. Зміна клімату в геологічному минулому
- •10.4. Сучасне потепління клімату
- •10.5. Причини сучасних коливань клімату
- •11. Взаємодія клімату і рослинності
- •11.2. Світло як екологічний фактор
- •11.3. Температура як екологічний фактор
- •11.4. Повітря як екологічний фактор
- •Розділ 3. Практична частина
- •12. Обладнання метеостанцій і постів
- •12.1. Метеорологічний майданчик
- •1 Флюгер з легкою дошкою; 2 – флюгер з важкою дошкою; 3- ожеледний станок;
- •12.2. Метеорологічний пост
- •12.3. Особливості виміру деяких метеоелементів
- •13. Будова вагового снігоміру. Визначення щільності снігу та запасу води в сніговому покрові
- •13.1. Будова вагового снігоміру
- •13.2. Проведення спостережень. Визначення щільності снігу та запасу води в сніговому покрові
- •Приклади визначення щільності снігу та запасу води в сніговому покрові
- •14. Визначення температури повітря по існуючим температурним шкалам
- •15. Виміри температури ґрунту та повітря
- •15.1. Види термометрів
- •15.2. Виміри температури ґрунту
- •15.3. Виміри температури повітря
- •16. Прогноз заморозків за спостереженнями на одному пункті
- •16.1. Загальні положення
- •16.2. Прогноз заморозків за способом Михайлевського
- •16.3. Практичне визначення вірогідності заморозків
- •Рішення
- •17. Виміри атмосферного тиску
- •17.1. Загальні положення
- •17.2. Прилади для вимірювання атмосферного тиску
- •17.3. Практичне визначення перевищення між точками та тиску
- •18. Визначення напрямку і швидкості вітру. Роза вітрів
- •18.1. Загальні положення
- •18.2. Прилади для виміру напрямку та швидкості вітру
- •18.3. Визначення рози вітрів
- •Стислий словник термінології з метеорології та кліматології
- •Література
3.2. Інтенсивність сонячної радіації, її розподіл по Земній кулі
Як ми відмічали, сонячна радіація розповсюджується по всіх напрямках з кожної точки поверхні Сонця. Радіацію, яка надходить до земної поверхні безпосередньо від сонячного диску, називають прямою сонячною радіацією. Оскільки віддаль від Землі до Сонця дуже велика (152...147 млн. км), то пряма радіація падає на земну поверхню у вигляді пучка паралельних променів, які виходять ніби з безмежності. Приток прямої сонячної радіації на земну поверхню називають інтенсивністю радіації (Іо). Вона характеризується кількістю променевої енергії, що надходить за одиницю часу (1 хв.) на одиницю площі (1 см2), перпендикулярної до сонячних променів.
Зрозуміло, що інтенсивність радіації, яка припадає на одиницю горизонтальної поверхні, буде менша, тому що та кількість променевої енергії, яка надходить на перпендикулярну до сонячних променів поверхню, розподілиться вже на значно більшу горизонтальну поверхню, утворену пучком променів, нахилених до горизонтальної поверхні (рис. 3.1)
Потік сонячної
радіації на горизонтальну поверхню
називають інсоляцією
(
).
Розглянемо рис 3.1, з якого видно, що
кількість радіації, яка припадає на
перпендикулярну поверхню (S),
дорівнює кількості радіації, яка припадає
на горизонтальну поверхню (S1).
(3.1)
(3.1)
Із рівняння (3.1)
виходить, що
,
тоді
,
де hс висота Сонця над горизонтом.
Інтенсивність прямої сонячної радіації виражається в кал/см2 за хвилину. Інтенсивність сонячної радіації на верхній межі атмосфери називається сонячною сталою. Встановлено, що вона становить близько 2,0 ± 0,04 кал/см2 за хвилину. Проте по міжнародній угоді прийнята величина сонячної сталої 1,98 кал/см2 за хвилину. Проходячи через атмосферу, сонячна радіація частково розсіюється і переходить в особливу форму – розсіяну радіацію. Інтенсивність радіації на рівні моря становить близько 1,5 кал/см2 за хвилину, а в горах на висоті 4…5 км - 1,7 кал/см2 за хвилину.
3.3. Поглинання і розсіювання сонячної радіації в атмосфері. Сумарна радіація
В атмосфері поглинається порівняно невелика кількість сонячної радіації. Найбільше ультрафіолетової радіації поглинає озон. Сильно поглинає радіацію в інфрачервоній області спектру СО2, але його вміст в атмосфері малий і поглинання незначне. Основним поглиначем радіації в атмосфері є водяна пара. В цілому в атмосфері поглинається 15...20% радіації. Сонячна радіація на шляху крізь атмосферу послаблюється за рахунок розсіювання.
Розсіюванням називається часткове перетворення радіації, яка має певний напрям поширення, в радіацію яка поширюється по усім напрямкам. Розсіювання тим більше, чим більший вміст аерозольних домішок в повітрі. Близько 25% енергії загального потоку прямої сонячної радіації перетворюється в атмосфері в розсіяну.
П
(3.2)
(3.2)
де І - інтенсивність прямої радіації;
і - інтенсивність розсіяної радіації;
h - висота Сонця (кут нахилу променів).
Сумарна радіація має добовий хід з максимумом біля полудня і річний - з максимум літом. Влітку, в середніх широтах, максимальні добові значення сумарної радіації становлять в середньому 1,15 кал/см2 за хвилину, а при суцільній хмарності - 0,37 кал/см2 за хвилину.
