15.3. Виміри температури повітря

Для вимірів температури повітря застосовують термометри: психрометричний, максимальний і мінімальний. Для безперервної реєстрації температури повітря використовується термограф.

Психрометричний термометр – ртутний, з кулеподібним резервуаром і металевим ковпачком у верхній частині, ціна поділки шкали - 0,2^о.

При температурі – 20^оС і нижче, одночасно з психрометричним, застосовують низькоградусний спиртовий термометр з циліндричним резервуаром.

Психрометричні термометри застосовують у парі, яка складає психрометр, що служить одночасно для визначення і температури, і вологості повітря.

Будова максимальних і мінімальних термометрів, що використовуються для виміру відповідно максимальної і мінімальної температури аналогічна тим, що застосовуються для виміру температури ґрунту.

Термометри для виміру температури повітря розміщують у психрометричній будці, стінки якої зроблені з подвійних жалюзів, розташованих одна над другою на відстані 25 мм під кутом 45^о до горизонтальної поверхні. Стінки захищають термометри від впливу прямих сонячних променів і, разом з тим, не роблять перешкоди вільному доступу повітря. Одна з стінок відкривається.

Будка орієнтується дверима на північ, щоб на термометри при визначенні температури не впливали сонячні промені та закріплюється на підставці висотою 175 см. Для зручності вимірів біля будки встановлюють драбину. Для зменшення нагріву вся будка, підставка та драбина фарбується в білий колір.

Усередині будки є штатив, на якому кріпляться вертикально два психрометричних термометра: зліва – сухий, по якому визначають температуру повітря, справа – змочений (вологий). Максимальний і мінімальний термометри розташовують горизонтально, резервуарами до сходу.

На метеопостах для розміщення термометрів може бути використаний більш простий захист – будка Селянінова. Вона менша за розмірами, стінки складаються з одного ряду жалюзів. На спеціальній дерев’яній підставці в ній встановлюють горизонтально три термометри: терміновий, максимальний та мінімальний. Будку Селянінова встановлюють на стовпці так, щоб висота від ґрунту до резервуарів термометрів була 1,5 м.

Термограф використовують для безперервного запису вимірів температури повітря. Він складається з трьох основних частин: прийомної, передаючої та реєструючої.

Приймачем термографа є біметалічна пластинка, яка виготовлена з металів з різним термічним коефіцієнтом лінійного розширення.

Передаючою частиною є система важелів. Один із важелів виконаний у вигляді пера, яке заповнюється спеціальними чорнилами з домішкою гліцерину (подовжує термін висихання й не замерзає).

Реєструюча частина – барабан з годинниковим механізмом всередині. На барабан надівається паперова стрічка. Завдяки годинниковому механізму, барабан зі стрічкою обертається. В залежності від швидкості обертання розрізняють добові і тижневі термографи.

Термограф розміщують в жалюзійній будці, яка відрізняється від психрометричної тільки своїми розмірами, на відстані 4…5 м від психрометричної будки.

Термограф – прилад відносний, тому дані його вимірів систематично порівнюють з даними психрометричного термометра.