9.2.1. Мезоклімат гірських ландшафтів

Розрізняють (Госсен, 1955) дві основних категорії гірського клімату:

ротермальний;

гідротермальний.

У першому випадку в окремих районах в горах спостерігається сухий клімат, протягом якого середньомісячна кількість опадів (у міліметрах) нижча подвійного ходу температури.

У другому випадку сухий період не виражений.

Першу категорію спостерігаємо, наприклад, поблизу тропіків або в Північній Африці (Атлаські гори в межах Марокко), другу – в помірному поясі Європи (Карпати).

У горах дуже велика різниця між температурами дня і ночі. За ніч відбувається сильне охолодження. Ці температурні скачки, які періодично в липні призводять до заморозків, відіграють важливу роль в житті організмів.

Високо в горах спостерігаються часті зміни вологості і сухості повітря, причому сухість буває майже абсолютною.

Значну роль в горах відіграє експозиція. Наприклад, різниця в рослинності добре освітленого південного і слабше північного схилів доводить це твердження.

Сніг у горах є важливим екологічним фактором. Сніговий покрив охороняє ґрунт від промерзання: наприклад, під метровим шаром снігу температура –0,6^оС, а на поверхні – 33,7^оС (Швейцарія).

Вітер є суттєвим кліматичним фактором, який часто досягає великої сили. Особливо це характерно для гірсько-долинних вітрів, які утворюються внаслідок стікання в гірські долини холодних мас повітря.

9.2.2. Поняття про мікроклімат лісу

Клімат підпологового простору лісу називають мікро-, або фітокліматом, які ж фактори формують лісовий фітоклімат?

По-перше, світло, а точніше його кількість, яка проходить крізь крони дерев.

По-друге, термічний режим. Середньорічна температура в лісі нижча, ніж на сусідніх територіях, не покритих лісом.

Розрізняють денний і нічний типи температур. У день найтеплішими є крони дерев. Внаслідок замкнутості вони утворюють “ефективну поверхню”, аналогічну наземній підстилаючій поверхні (луки, газону, поля). Вночі температура практично однакова на всіх рівнях, якщо не брати до уваги ґрунт і нижчій двометровий шар повітря, де вона дещо вища. Крім того, вночі в лісі, порівняно з відкритим простором, температура вища. Коли листя опадає, температурна інверсія майже повністю зникає й максимум спостерігається на рівні ґрунту. Відносна вологість у лісі завжди вища, ніж на відкритому просторі.

По-третє, швидкість вітру, який зменшує контрастність температури у насадженнях, створених із різних порід.

По-четверте, це власне лісовий фітоценоз, зокрема його породний склад, повнота, вік, а також рельєф, на якому він розміщений.

У лісі вміст вуглекислого газу в повітрі завжди дещо вищий, ніж в полі. Вночі, завдяки інтенсивному диханню мікроорганізмів і припиненню процесу фотосинтезу, концентрація СО₂ збільшується. Найменша його кількість – у полудень.

Дощі відіграють незначну роль у формуванні відносної вологості, оскільки крони дерев затримують значну частину опадів (2/3 в хвойному лісі, а в листяному значно більше). Збереження підвищеної вологості пояснюється, головним чином, низьким випаровуванням, що частково пов’язано зі зменшенням у лісі швидкості вітру.

В загальному, у лісі, порівняно з відкритим простором, тварини живуть в умовах більш помірного клімату: нижча середня температура, підвищена в середньому вологість повітря, невелика циркуляція повітря і незначна освітленість. При цьому вони отримують велику кількість червоних та інфрачервоних променів і мало жовтих та зелених.