9.1.5. Екологічна класифікація кліматів

Екологічна класифікація кліматів базується головним чином на використанні двох найважливіших і найкраще вивчених факторів – температури та кількості опадів. Щоб краще зрозуміти характер розміщення на планеті рослинності, звернемося до такого показника, як індекс аридності (посушливості). Цей показник, за Мортоном, дорівнює

, (9.1)

де Р – річна кількість опадів, мм;

Т – середньорічна температура, ^оС.

Для визначення індексу аридності (табл. 9.2) лише для одного місяця користуються формулою

, (9.2)

де Р_м – кількість опадів за даний місяць, мм;

Т – середня температура місяця, ^оС.

Таблиця 9.2. Індекс аридності деяких станцій Франції і Північної Африки

Назва станції	Р, мм	t, оC	і
Біарріц	1182	14	49
Брест	820	12	38
Париж	560	10	28
Марсель	540	13,5	23
Оран	428	18	15,3
Таманрассет	20	21	0,7

Цей індекс тим нижчий, чим сухіший клімат. Наприклад, середньорічна кількість опадів в Парижі становить 560 мм, температура 10^оС, індекс аридності

для Орана (Алжир):

для Таманрассета (Африка)

Часто показовим для еколога є не річний, а місячний індекс аридності, наприклад, липня, коли в розпалі сезон вегетації рослин.

Французький кліматолог Емберже запропонував класифікацію кліматів на основі режиму кліматичних факторів – кількості опадів, температури, вологості та освітленості.

Емберже виділяє такі типи кліматів:

пустельний – дощі випадкові і бувають не щороку. Це клімат екваторіальних і поза тропічних районів;

поза пустельний – опади підпорядковуються правильному річному режиму;

тропічні – одні ізотермні, із вираженим сухим сезоном або без нього – це клімати екваторіальні та субекваторіальні; інші – з проявами термічних сезонів – тропічні клімати;

поза тропічні – у деяких виражений добовий і сезонний фотоперіодизм (таким є океанічні клімати без посушливого сезону, континентальні з посушливою зимою, середземноморські клімати з посушливим літом). Інші клімати відрізняються лише сезонним фотоперіодизмом, сюди належать клімати субполярні та полярні.

Кожний тип клімату характеризується вологістю, висотою місця і середньою температурою найхолоднішого місяця.

9.2. Поняття про мега-, мезо- і мікроклімат

Мегаклімат (від грецьк. мега - великий) – клімат великих територій: суші, океану, частини півкулі (континентальний, морський, аридний тощо). Основні особливості мегаклімату визначаються надходженням сонячної радіації, процесами циркуляції повітряних мас, характером підстилаючої поверхні. Мега-, або макроклімат (регіональний клімат за Мартонном і великий клімат за Гейгером), є наслідком географічного й орографічного місця розташування. Можна говорити про мега- чи макроклімат Західного Лісостепу або Прикарпаття, Полісся чи Карпат. Але цей мегаклімат знаходиться під впливом деяких власних компонентів, які визначають мезоклімат (місцевий клімат Мартонна і малий клімат Гейгера). Клімат лісу, долини, схилу чи вершини гори – це мезоклімат.

Мікроклімат (за Уваровим - екоклімат) – це клімат на рівні організмів. Його вивчення, на противагу мега- і мезоклімату, має виявити значення середовища для організму чи угруповання організмів.