7.1.6. Зональний розподіл тиску та вітру у земної поверхні та нижньої тропосфери

У земної поверхні й у нижній тропосфері зональний розподіл тиску і вітру складніше, ніж у вищих шарах.

Розглянемо багаторічні середні величини тиску по широтних колах.

Ми бачимо, що мається зона зі зниженим тиском по обох сторонах екватора. У цій зоні в січні між 15° п. ш. і 25° пд. ш., а в липні між 35° п. ш. і 5° пд. ш. тиск нижче 1013 мб (760 мм). При цьому паралель з найнижчим тиском приходиться в січні на 5…10° пд. ш., а в липні  на 15° п. ш. Це  зона екваторіальної депресії, що поширюється більше на ту півкулю, у якій в даному місяці літо. У напрямку до високих широт від цієї зони тиск у кожній півкулі росте, і максимальні його значення ми знаходимо в січні під 30…32° північної і південної широти, а в липні – під 33…37° п. ш. і 26..30° пд. ш. Це  дві субтропічні зони підвищеного тиску. Від січня до липня вони трохи зміщаються до півночі, а від липня до січня  до півдня.

Від субтропіків до ще більш високих широт тиск падає, особливо сильно в південній півкулі. Під 75…65° п. ш. і під 60…65° пд. ш. спостерігається мінімальний тиск у двох субполярних зонах низького тиску, а ще далі в напрямку до полюсів тиск знову росте.

Отже, зональність у розподілі тиску на рівні моря (і в нижній тропосфері) складніше, ніж у розподілі температури. Температура у земної поверхні безупинно падає від низьких широт до високих. Тиск же від екваторіальної зони спочатку росте до субтропіків, потім падає до субполярних широт і знову росте до полюсів.

При цьому меридіональний баричний градієнт спрямований від субтропіків до екватора, від субтропіків до субполярних широт і від полюса до субполярних широт. Напрямок баричного градієнта, таким чином, кілька разів міняється уздовж меридіана. З цим узгоджується і зональний розподіл вітру.

Причини утворення зон високого тиску в субтропіках і зон низького тиску в субполярних широтах полягають в особливостях циклонічної діяльності. Антициклони, що виникають у загальному західному переносі помірних широт, при своєму русі з заходу на схід у той же час зміщаються до більш низьких широт і там підсилюються. Вони й утворюють у кожній півкулі субтропічну зону високого тиску з віссю біля 35-й паралелі. Навпаки, циклони, що виникають у тих же середніх широтах, при своєму русі до сходу відхиляються до більш високих широт і зосереджуються там, утворюючи субполярну зону низького тиску близько 60…65-й паралелі. Така сепарація циклонів від антициклонів залежить від зміни сили, що відхиляє обертання Землі із широтою.

По зверненій до полюса периферії субтропічної зони, у середніх широтах створюється західний перенос. Він простирається до осі субполярної зони низького тиску, тобто до 60…65° широти. Таким чином, у середніх широтах західний перенос характерний не тільки для верхньої тропосфери, але і для нижньої тропосфери і для земної поверхні. Однак, повторюваність західних вітрів поблизу земної поверхні значно менше, ніж у високих шарах; з висотою вона росте. Найбільше добре цей західний перенос у земної поверхні виражений над океанами, особливо в південній півкулі.

Але по периферії субтропічної зони високого тиску, зверненої до екватора, тобто в тропіках, баричний градієнт у земної поверхні й у нижній тропосфері в середньому спрямований до екватора, що і створює тут східний перенос, у загальному охоплюючий усю тропічну зону. Це так звані пасати  тропічні східні вітри.

Найбільш низький тиск у земної поверхні й у нижній тропосфері виявляється в субполярних широтах, поблизу 60…65-й паралелі. Звідси в напрямку до полюса тиск росте. Отже, середній баричний градієнт спрямований у нижній тропосфері від полюса до субполярних широт, що створює в полярному районі також східний перенос повітря. В Арктиці східні напрямки вітру в нижніх шарах лише трохи переважають над західними. Але в Антарктиді, по окраїні материка, спостерігаються стійкі, а в Східній Антарктиді  навіть постійні східні вітри.