Інші означальні прислівники

Кількісно- означальні прислівники характерізують дію, стан чи ознаку з боку кількостіі міри вияву. Вони відповідають на питання скільки? наскільки? як багато? якою мірою? (надвоє, трохи, занадто).

Прислівники способу дії вказують на те, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака. Прислівники цієї групи відповідають на питання як? яким способом? яким чином?(читати напам’ять, говорити по-українськи).

Обставинні прислівники

Обставинні прислівники виражають різні обставини дії і поділяються на прислівники часу, місця, мети і причини:

Прислівники	Приклади
Часу	віддавна, понині, зранку
Місця	праворуч, вниз, здалека
Мети	навмисне, наперекір, напоказ
Причини	згарячу, зозла, спересердя

Прислівники часу вказують на час, коли відбувається дія і відповідають на питання коли? відколи? з якого часу? доки? по який час?

Прислівники місця означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки? доки? по який час?

Прислівники мети означають мету дії і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?

Прислівники причини вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини? через що?

Первинні та вторинні прислівники

За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні:

До первинних прислівників належить незначна частина прислівників, які утворилися так давно, що зараз навіть важко установити первісну форму.

Це:

• прислівники місця (там, тут, скрізь, куди, де, звідки, звідти, скрізь, всюди);

• часу (коли, доки, доти, тоді, поки, іноді, інколи, завжди, тепер, потім);

• причини (тому, чому);

• способу дії (якось, однак, ледве, так, як, усяк, однак).

До вторинних прислівників належить більшість прислівників української мови. Це слова, походження яких легко встановлюється співвідношенням прислівника з основами інших частин мови (по-людськи, хвилююче, верхи, кругом, по-своєму), або з основою іншого прислівника (як первинного, так і вторинного: дотепер, ледве-ледве, післязавтра, кудись).

Лексичне значення цих прислівників співвідноситься з лексичним значенням усіх повнозначних частин мови, від яких вони утворені.

 Розряди прислівників за значенням 

 Ступені порівняння можуть утворювати прислівники на -о, -е, які є похідними від якісних прикметників. Форми ступенів порівняння прислівників утворюються так само, як і в прикметників: гучно — гучніше, більш гучно, найгучніше, найбільш гучно, якнайгучніше, щонайгучніше. За творення форм ступенів порівняння прислівників відбуваються ті німі зміни приголосних, що і в прикметниках: високо — вище, вузько — вужче, глибоко — глибше.

(Для більшої зручності вам, як читачу пропонується одинарна таблиця)

 

Правопис прислівників

Разом пишуться прислівники
утворені сполученням прийменників з імен­никами, прикметника­ми, числівниками, займенниками, прислівниками	утворені сполу­ченням кількох прийменників із будь-якою частиною мови	утворені з кількох основ (з прийменни­ком чи без)	утворені приєд­нанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- до різних час­тин мови
насміх, востаннє, третє, заодно, позавчора, передусім	навздогін, на­вкруги, завтовш­ки, знадвору, спідлоба	нашвидкуруч, мимохідь, горі­лиць, натще­серце	абиколи, ані­трохи, дедалі, щосили, якомога

Зауважте! Частка що після прислівника пишеться окремо: тільки що, дарма що, поки що. Прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень приймен­ника з іменником, прикметником, числівником тощо: вивчити вірш на­пам’ять — подарувати картину на пам’ять; повторити питання вдруге — визирнути в друге вікно.

Через дефіс пишуться прислівники
И префіксом по- і суфіксами -е, -и, -ому, -ему (-ему)	3 частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от	Утворені повторенням однакових, синоніміч­них чи антонімічних слів
по-перше, по-нашому, по-східному, по-вірмен-ськи, а також прислів­ник по-латині	казна-коли, бозна-де, будь-як, як-небудь	ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда

Зауважте! Запам’ятайте: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього_} де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як. Прислівникові сполуки, утворені поєднанням однакових повнознач­них слів у різних відмінкових формах, пишуться окремо: кінець кінцем_} сама самотою, одним одна, з року в рік, день у день.

Окремо пишуться прислівники (прислівникові сполуки)
утворені сполученням прийменника з іменником, частини яких зберігають відносну самостійність значення (між ними часто можна вставити означення)	утворені сполученням прийменника з при­кметником чоловічого роду або прийменника по зі збірним числів­ником	утворені сполучен­ням двох іменників і одного чи двох прийменників
без відома, до смаку, в ногу, в обмін, на щастя	в цілому, в основному, по двоє, по десятеро	час від часу, з ранку до вечора, день у день, раз у раз

Літера и пишеться в кінці прислівників після г, к, х (навкруги, зав’ вишки, верхи), після к, ч у прислівниках з префіксом по- (по-болгарськи, по-вовчи) і в кінці прислівників безвісти, почасти, восени. Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м’яких і пом’якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними у значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, дозавтра, назавтра, на потім (не відкладайте цього дозавтра, назавтра, на потім); за багато, на багато(nop.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні,

врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг,навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надмірі, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир;

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп'яну;

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;

ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. у ролі додатків;

д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови:вдосвіта, впродовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба;

є) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.: Він повернув убік (куди?) і Ударив у бік (у що?). Спочатку (коли?) це не було ясно й 3 початку (чого?) розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай вірш напам'ять (як?) На пам'ять (на що?) він подарував мені книжку.

Окремо пишуться:

а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зазвичай зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду,

до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за годину, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але на весні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно,

на віку, на гаму з, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на. сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба;

б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка —числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу;

в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й наступного іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.;

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому;

ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

Через дефіс пишуться:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому, -ему(-єму) або -(к) и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.

б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо;

в) неозначені складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десъ-mo, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь;

г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде; десь-інколи, сяк-так і т; ін.;

ґ) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

И та І в кінці прислівників

Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після літер, що позначають тверді приголосні (догори, щосуботи), і — після літер, що позначають м'які та пом'якшені звуки (навесні, вгорі).

Завжди пишемо и:

— після букв г, к, х: навкруги, навшпиньки, верхи;

— у кінці слів із префіксом по-: по-лисячи, по-німецьки.

430. Прочитайте прислів'я. Поясніть написання не з прислівниками. 1. Правду кажи вчасно і невчасно. 2. Нога, що поспішає, неодмінно спіткнеться. 3. Солома біля вогню лежатиме недовго. 4. Нерідко смішний початок сльозами закінчується. 431. До поданих прислівників доберіть синоніми. Слова запишіть парами. Зразок: Немало — багато. 

Записати слова у дві колонки: 1) и в кінці прислівників; 2) і в кінці прислівників. Позначити орфограму.

Удвіч.., заоч.., восен.., взагал.., декол.., звідк.., дедал.., надвор.., навпомацк.., вширшк.., всюд.., наодинц.., напровесн.., втрич.., упівсил.., досередин.., віднин.., зовн.., навколішк..

З’ясувати, від яких частин мови утворені прислівники. Запам’ятати наголошування й правопис прислівників взнаки, утямки, вскоки. За допомогою тлумачного словника з’ясувати їх лексичне значення. Скласти з ними речення.

Дослідження-відновлення

  Відновити й записати прислів’я, дібравши їх продовження з другої колонки. Пояснити правопис наявних прислівників. Назвати орфограми.

Що маєш робити, … Без діла жить — … Хто спішить, … Лінивому … Грамоті вчиться — … Письменний бачить поноч(и,і) більше, … Хто нічого не робить, …

все нікол(и,і). той нікол(и,і) не має часу. завжд(и,і) пригодиться. то зроби сьогодн(и,і). як неписьменний удень. тільк(и,і) небо коптить. той двіч(и,і) робить.

• • Написання не і ні з прислівниками

• • Увага! У прислівникових сполученнях не завжди пишеться о к р е м о: не до вподоби, не до речі, не до ладу, не до смаку.

• • Ні з прислівниками переважно пишеться разом(ніскільки, нізвідки, ніяк) і виступає префіксом. В окремих випадках ні входить до складу кореня (нічогісінько, ніяково).

• • Частка ні пишеться окремо з прислівниками у фразео¬логізмах(ні сюди ні туди; ні так ні сяк). Нед Переписати прислів’я, на місці крапок уставляючи пропущені прислівники. Нога, що поспішає, ... спіткнеться. ... заробити хліба трудом, ганьба - стидом. Найняв куцого без хвоста ... . З гнилого лісу хата не .... Бідняк живе обачно: раз на день їсть та й то не .... ... смішний початок сльозами закінчується. Народна творчість. Для довідок. Неодмінно. Не соромно. Неспроста. Не надовго. Не смачно. Нерідко.

•  До поданих слів дібрати з довідки прислівники-синоніми, утворені префіксальним способом за допомогою частки не. Пояснити написання прислівників з не. Мало, обґрунтовано, поганенько, грубо, просто, збитково, тьмяно, низько, постійно, безрадісно, терміново, мілко, халатно, злочинно, могутньо. Довідка: невтішно, невибагливо, нездоланно, небезпідставно, невиразно, неввічливо, небагато, неглибоко, невигідно, негайно, незаконно, невпинно, неважно, невисоко, недбало.

• Без частки не не вживається Можна дібрати синонім без частки не Є протиставлення Розподілити прислівники за колонками таблиці відповідно до правил правопису. Не/бавом; не/багатолюдно; не/бажано; не/безплідно, а результативно; не/безуспішно; не/близько, а далеко; не/боязко, а впевнено; не/вгаваюче; не/вгамовано; не/вдало; не/вдогад; не/взабарі; не/відь-де; не/влад; не/навмисно; не/впопад; не/гоже; не/голосно, а тихо; не/гучно, проте приглушено; не/даром; не/задовго; не/квапом; не/мало, а достатньо; не/минуче; не/помалу; не/рідко, не/щодавно; не/швидко, а повільно.

• Ні з прислівниками пишемо зазвичай разом. У цьому випадку він є префіксом: ніде, нізащо, нітрохи. Ні у фразеологізмах пишемо з прислівниками окремо: ні в тих ні в сих, ні туди ні сюди, ні так ні сяк, ні вдень ні вночі, ні багато ні мало.

• Відновити фразеологічні звороти, уставивши з довідки потрібні за змістом прислівники з часткою ні. 1) Голкою… ткнути. 2) Як… нічого. 3) …у світі. 4) І вгору глянути… 5) …б не подумав. 6) Далі вже… 7) …не годиться. 8) Переводиться на… Довідка: нікуди, нікуди, нінащо, ніде, ніде, нізащо, ніколи, ніколи.

алеко, несильно, невисоко, негарно, нехитро, непомітно, недовго, нешироко.  • Поясніть написання не з прислівниками. . Перепишіть. Після виділених слів запишіть у дужках дібрані до них синоніми. Зразок: Я усміхнуся спогадам несміло (боязко) (М. Луків). I. 1. На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка). 2. А нелукаво й чесно жити повинні прагнуть всі на світі (С. Брант). 3. Серед скель і долин бачив чистих джерел янемало (Д. Луценко). 4. Скоро казку повідати, та нескоро путь верстати (Леся Українка). 5. Непросто — просто жити на землі (Т. Севернюк). II. 1. А вчитель круг осі нам глобус крутить, близькі й далекі відкрива світи, і нам неважко вчителя збагнути (М. Луків). 2. Живописець вмілою рукою у годину теплу й ясну переніс на аркуші весну із недавно скреслою рікою (П. Воронько). 3. Добро і щастя завжди від напасті нелегко відвойовувать мені (Д. Луценко). 4. У борінні небезпечно припиняти рух (П. Воронько). • Позначте у словах орфограми. . Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть написання не з прислівниками. 1. Кошовий тихо роздавав накази не викрикуючи й не спішно а спокійно розважливо (М. Гоголь). 2. Не легко але потрібно і жити і вмерти гідно (М. Луків). 3. Козаки йшли не боязко не понуро а з якоюсь тихою гордістю (М. Гоголь). 4. Не завтра добрим словом а сьогодні озватися б хоч пошепки до вас! Не завтра а сьогодні насінину посіяти в душі і засвітитьі (М. Самійленко). . Перепишіть прислів'я, підкресліть члени речення. Поясніть написання не з прислівниками. 1. Без рідної матки не солодко дитятку. 2. Не холодно дитині в батьковій свитині. 3. Дурному не нудно й самому. 4. Без солі не смачно. Без хліба не ситно. . Перепишіть, знімаючи риски. Прислівники, що не вживаються без не, підкресліть. 1. Не/квапно крутиться земля, життя хутчіше кружеля (В. Базилевський). 2. А найближчі друзі не/нароком заглянуть у душу добрим оком (Д. Павличко). 3. Не/забаром я вискочив із покоїв з «Тарасом Бульбою» в руках (М. Стельмах). 4. Дзвін був не/вимовно ласкавий (П. Воронько). 5. Криниця в зимових полях не/схибно дивиться на шлях (І. Драч). 6. Не/самовито шугає то в/гору, то в/низ птаство, черкаючи крильми, не/розпізнаючи одне одного (М. Гоголь).  • Уявіть, що ви є автором підручника рідної мови. Яку вправу ви запропонували б семикласникам для кращого засвоєння правила про написання не з прислівниками? Складіть жартівливу розповідь про те, як ви уявляєте формування сімейного бюджету вашої майбутньої родини, уживаючи прислівники з не і ні.   Ні з прислівниками пишемо зазвичай разом. У цьому випадку він є префіксом: ніде, нізащо, нітрохи. Ні у фразеологізмах пишемо з прислівниками окремо: ні в тих ні в сих; ні туди ні сюди; ні так ні сяк.  . Прочитайте. Поясніть написання ні з прислівниками. 1. І того, що втрачено колись, вже нізащо в світі не вернути (Л.Дмитерко). 2. Ніколи, як з огнем, з ідеями не грайся (П. Тичина). 3. Не приймав я підлості нітрохи (А. Малишко). 4. І, не піддавшись зарібку легкому, я не прислужував ніколи і нікому (В. Симоненко). 5. Справді, село як у пісні. Ніде, здається, такої краси не бачив (Олесь Гончар). 6. Ми ніяк не можемо дозволити плюндрування наших святинь (В. Грабовський). 7. Олесь згарячу ніяково посміхнувся (Григір Тютюнник). Перепишіть прислів'я, знімаючи риски. 1. Лінивому все ні/коли. 2. Дайте води, бо так їсти хочеться, що переночувати ні/де. 3. Комусь ні/яково, а йому однаково. 4. Робити є де, а заробити ні/де. • Доповніть вправу самостійно дібраними прислів'ями-прикладами. Поясніть значення фразеологізмів. Обґрунтуйте написання ні з прислівниками. Ні взад ні вперед; ніколи вгору глянути; ні спереду ні ззаду нема складу; ні холодно ні жарко. • Із двома фразеологізмами складіть речення. Запишіть їх. Поясніть розділові знаки. Підказка: Фразеологізм, у якому два слова з'єднані повторюваним сполучником ні... ні, комою не розділяють: ні в тих ні в сих; ні світ ні зоря; ні пуху ні пера; ні мертвий ні живий: Але ж не можна отак, ні сіло ні впало! (Ю. Яновський). Ще ляпне таке, що ні в тин ні в ворота! (Панас Мирний). Перепишіть, знімаючи риски.  1. Не/забувайте, виродки, ні/де — народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде! (В. Симоненко). 2. Прийдешні покоління не/даремно усіх нас разом зватимуть «народ» (Т. Майданович). 3. Народ ні/як н/стане няньчитись з таким, який йому чужий (П. Тичина). 4. Душе моя! Мов гілка з пнем предивно, так ти зрослась зі мною не/розривно (І. Франко). 5. Галасливим ні/коли не/вірю (Г. Чубач). 6. Змінились ми, змінились не/впізнанно (О. Грот). 7. Виглядай мене в віконечко! Не/забаром я прийду (Олександр Олесь). • Складіть речення з фразеологізмами дихнути ніколи; не складно, але ладно.   Завдання і запитання для самоконтролю: • Яка частина мови називається прислівником? Наведіть приклади. • Поясніть слова українського мовознавця Л. Булаховського: «Різноманітність прислівників є виразною рисою індивідуальностіукраїнської мови». •3 якими частинами мови може бути пов'язаний прислівник за значенням? • Яку синтаксичну роль може виконувати прислівник? Наведіть приклади. • Які є розряди прислівників за значенням? • Які є ступені порівняння прислівників? Як вони творяться? Наведіть приклади. • Якими способами творяться прислівники? • Як пишемо прислівники з не і ні?  • Коли в прислівниках пишуть н та нн?  • Як пишуть прислівникові сполуки? • Складіть візитівку для Прислівника.

Лінгвістичне дослідження

Історія формування прислівників в українській мові

Мета дослідження – простежити за процесом формування й динамікою розвитку фонетичних, словотвірних, семантичних та граматичних характеристик прислівників місця в українській мові ХІ – ХVIII ст.

Перші дослідження та визначення прислівника як частини мови представлені ще в античних граматиках, зокрема в працях таких філософів, як Діонісій Фракієць, Комініан, Аполлоній.

Не випадково перші українські граматики Л. Зизанія та М. Смотрицького детально, як на свій час, аналізують властивості адвербіативів, семантично їх групують. Цілою епохою в історичному мовознавстві були погляди М. Ломоносова. Їх розвивали та поглиблювали мовознавці О. Востоков, О. Потебня, які зазначали, що прислівники творяться від імен та дієслів. О. Потебня зауважував, що в певних випадках іменник у непрямому відмінку буває близьким до прислівника настільки, що розмежувати їх не завжди буває можливо, тому що різниця поміж ними тільки у вживанні. При переході іменників (у непрямих відмінках з прийменниками чи без них) у прислівники, тобто за умови вживання таких іменників у ролі обставин, найголовніше – втрата субстантивності. Отже, О. Потебня вперше чітко вказав, що нова синтаксична функція здатна бути причиною переходу однієї частини мови в іншу. Тобто колишнє означення чи додаток у функції обставини переходить у прислівник. Мовознавець одним із перших намагався знайти причини адвербіалізації. Думки О. Потебні далі розвивали О. Пєшковський, Д. Кудрявський та Д. Овсянико-Куликовський, які також зазначали, що ізольована форма певного відмінка згодом усвідомлюється як окрема лексема та переходить до розряду прислівників. Процеси адвербіалізації описують й інші російські мовознавці. Серед них – О. Шахматов, В. Богородицький. Не оминають прислівник поза увагою й автори ранніх граматик сучасної української літературної мови. Про нього писали Й. Лозинський, Й. Левицький, П. Дячан, І. Нечуй-Левицький, С. Смаль-Стоцький та Ф. Ґартнер, М. Грунський, М. Добровольський, П. Залозний, Мод. Левицький, В. Мурський, В. Сімович, П. Горецький та І. Шаля, Я. Неврлий, І. Панькевич й інші автори українськомовних, німецькомовних та польськомовних граматик.

Один із найповніших синхронічних описів російських прислівників подав В. Виноградов у праці "Русский язык (грамматическое учение о слове)", у якій подано історію вивчення проблеми, виділено морфологічні та семантичні розряди прислівників, з'ясовано їхнє місце в системі частин мови, узагальнено всі підходи попередників та розроблено сучасні принципи дослідження прислівника в російському, ширше – східнослов'янському мовознавстві. Усебічний аналіз адвербіальної системи російської, української, білоруської мов містять відповідно монографії О. Федорук-Галкіної, І. Чаплі та П. Шуби. У праці І. Чаплі "Прислівники в українській мові" докладно з'ясовано специфічну граматичну природу, особливості

Адвербіалізація — живий процес сучасної української мови, внаслідок цього часто не можна провести чіткої межі між прислівником і ін. частинами мови, що створює неминучі труднощі в правописі.